Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 квітня 2019 р. Справа№200/968/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О.,
від представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, особисто,
від відповідача - Терненко С.М., за дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028)
про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
17 січня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 06 грудня 2018 року № 5123/ІПК/05-99-13-07.
18 січня 2019 року ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 13 лютого 2019 року, яке відкладено на 18 березня 2019 року. Того ж дня ухвалою суду закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 02 квітня 2019 року та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позові вимоги обґрунтовані тим, що з 2014 року позивач працює на посаді юрисконсульта у Комунальній лікувально - профілактичній установі Селидівській центральній міській лікарні. Зазначає, що Законом України № 1401-VIII від 02.06.2016р. «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» внесено зміни до Конституції України, згідно п.п.11 п. 161 розділу XV якої передбачено представництво в суді виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. З метою отримання статусу адвоката позивач склав іспит, пройшов стажування та відповідно до рішення Ради адвокатів Донецької області від 30.10.2018 року №10 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.10.2018 року № 5157. Вказує, що відповідно до довідки Покровської об'єднаної державної податкової інспекції про взяття на облік платника податків від 24.09.2018 року №1805210700008 (форма №34- ОПП) перебуває на обліку як платник податків у контролюючих органах (самозайнята особа яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокатську за КВЕД 69.10) та є платником єдиного внеску в органі доходів і зборів.
Звертає увагу, що на час отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та по теперішній час позивач є найманим працівником у Комунальній лікувально -профілактичній установі Селидівській центральній міській лікарні на умовах повного робочого часу - тобто має основне місце роботи в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не здійснює адвокатську діяльність в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вважає, що не повинен сплачувати єдиний внесок, оскільки відповідні суми єдиного внеску за нього сплачує роботодавець. Просить скасувати податкову консультацію та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позовних вимог заперечив надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив про те, що відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Вказує, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволені адміністративного позову.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_3, видано на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 30 серпня 2018 року № 10 (а.с. 7-9).
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 в період з 17 січня 2014 року по теперішній час працює на посаді юрисконсульта у Комунальній лікувально -профілактичній установі Селидівської центральної міської лікарні (а.с. 10-11). Згідно довідки від 14 січня 2019 року № 01/6-0094, яка видана Комунальною лікувально -профілактичною установою Селидівська центральна міська лікарня, позивач працює на умовах повного робочого часу на посаді юрисконсульта (а.с. 12).
В матеріалах справи наявна довідка про сукупний доход позивача в період з січня 2018 року по грудень 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав доход у вигляді заробітної плати в розмірі 75 076,28 гривень, з яких 16 516,78 гривень складає нарахований підприємством єдиний внесок (а.с. 13).
Відповідно до довідки Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 24 вересня 2018 року № 1805210700008 (за формою № 34-ОПП) адвокат ОСОБА_1 взятий на податковий облік як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (а.с. 14). Крім того, відповідно до повідомлення Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 24 вересня 2018 року №1805210700008 позивача взято на облік як платника єдиного внеску (а.с. 15).
Судом встановлено, що 07 листопада 2018 року позивач звернувся до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області із запитом щодо отримання індивідуальної податкової консультації (а.с. 16).
Зі змісту вказаного запиту вбачається, що позивач, з метою правильного оподаткування під час реалізації власних прав та обов'язків, як платника податку просив надати індивідуальну письмову податкову консультацію (роз'яснення) по наступним питанням:
1. Чи є п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» спеціальною нормою стосовно осіб, які провадять незалежну професійну діяльність?
2. Який звітний період по сплаті єдиного внеску існує для осіб здійснюючих професійну діяльність (адвокатську) як самозайняті особи?
3. Чи правомірним буде несплата позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період під час якого, позивач не буде здійснювати професійну діяльність (адвокатську) як самозайнята особа або отримувати доходи від такої діяльності за умови, що за позивача у цей же період вже сплачує єдиний внесок роботодавець із заробітної плати за основним місцем роботи?
4. У разі, якщо несплата позивачем єдиного внеску за звідний період (рік) з врахуванням наведеного в п.3 даного листа є неправомірною, чи має право позивач визначити базу нарахування єдиного соціального внеску, як для самозайнятої особи, з врахуванням приписів абзацу третього частини 5 статті 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким передбачено, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру, тобто у розмірі 0,00 грн. (оскільки бази нарахування (доходів) фактично немає)?
20 грудня 2018 року за номером 61765/10/05-99-13-07 відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлено індивідуальну податкову консультацію (далі -ІПК) від 06 грудня 2018 року № 5123/ІПК/05-99-13-07 (а.с. 17-20).
Так, у зазначеній ІПК податковим органом (відповідачем) викладені наступні висновки, зокрема,
- відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску. Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначати базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, з 01.01.2017 р. Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.
- платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», перебуваючи на обліку у контролюючому органі, у разі не отримання доходу у відповідному звітному періоді, зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. (а.с. 18-20).
Судом також встановлено та не є спірним у даній справі, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_3, видане на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 30 серпня 2018 року № 10 не є зупиненим та/або припиненим.
З огляду на зміст позовних вимог позивача, враховуючи висновки, які викладені у спірній індивідуальній податковій консультації, спірним питанням цієї справи є питання щодо нарахування та сплати єдиного внеску ОСОБА_1 за себе, як самозайняту особу, при тому, що за нього єдиний внесок сплачується підприємством на якому позивач працює на посаді юрисконсульта.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України, Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;
2) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 6 Закону № 5076 визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до статті 13 Закону № 5076 адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Водночас, суд зазначає, що спеціальними законодавчими актами, що регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства - є Податковий кодекс України.
Надаючи оцінку оскаржуваній податковій консультації, суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.172-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового Кодексу України, контролюючі органи за зверненням платників податків надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Відповідно до пункту 52 статті 52 Податкового Кодексу України, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до пункту 52.4 статті 52 Податкового Кодексу України, консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.
Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового Кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Податковим кодексом України передбачено право платника податків оскаржувати податкову консультацію, а також встановлені правові наслідки визнання податкової консультації недійсною (скасування).
Як вже зазначалось судом, спірним питанням даної справи є посилання Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у податковій консультації на порядок обчислення і сплати єдиного внеску адвокатом як самозайнятою особою, дію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю якого не зупинено та не припинено.
З цього приводу суд зазначає наступне.
За визначенням п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем, або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих… за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Спеціальним законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є - Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Згідно із приписами статей 2 та 3 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 2 статті 2 цього Закону виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків (стаття 3 Закону № 2464).
Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Частиною 1 статті 5 Закону № 2464 передбачено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю;
11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску;
12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
При цьому, Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
Статтею 7 Закону № 2464 визначається база нарахування єдиного внеску.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 вказаної статті єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Також суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).
Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року в справі №820/1538/18 (провадження №К/9901/38076/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем, незалежну професійну діяльність він не веде, проте своє право на зайняття адвокатською діяльністю реалізовує як найманий працівник, тобто працює на посаді юрисконсульта у Комунальній лікувально - профілактичній установі Селидівській центральній міській лікарні на умовах повного робочого часу.
Станом на час розгляду справи, позивач, своє право на зайняття адвокатською діяльністю не зупинив та не припинив в порядку встановленому Законом № 5076, що свідчить про наявність у нього обов'язку зі сплати єдиного внеску як самозайнятої особи в розумінні норм Податкового кодексу України та Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що висновки, які викладені податковим органом у спірній ІПК відповідають обставинам справи та вимогам закону, а відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог відсутні підстави для задоволення позову.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 06 грудня 2018 року № 5123/ІПК/05-99-13-07 - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 квітня 2019 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 квітня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Абдукадирова К.Е.