Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2019 р. Справа№0540/9342/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про вирішення питання щодо судових витрат по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Слов'янської міської ради та Управління містобудування та архітектури Слов'янської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Управління архітектури та містобудування Слов'янської міської ради №164 від 01.08.2013 року про надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з невідповідністю нормам Земельного кодексу та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності",-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янської міської ради та Управління містобудування та архітектури Слов'янської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Управління архітектури та містобудування Слов'янської міської ради №164 від 01.08.2013 року про надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з невідповідністю нормам Земельного кодексу та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Слов'янської міської ради та Управління містобудування та архітектури Слов'янської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Управління архітектури та містобудування Слов'янської міської ради №164 від 01.08.2013 року про надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з невідповідністю нормам Земельного кодексу та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відмовлено.
01.04.2019 року представником третьої особи ОСОБА_3 через канцелярію суду надано заяву про вирішення питання щодо судових витрат, яка була призначена до розгляду на 10.04.2019 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.
Представник третьої особи ОСОБА_3 та представник Слов'янської міської ради до судового засідання не з'явилися, через канцелярію суду надали клопотання про проведення судового засідання без їхньої участі.
Представник Управління містобудування та архітектури Слов'янської міської ради через канцелярію суду надав клопотання щодо винесення додаткового рішення на розсуд суду, із урахуванням наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вкладене, суд розглядає заяву від 01.04.20419 року в порядку письмового провадження.
Розглядаючи заяву про вирішення питання щодо судових витрат по суті суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат було надано разом з іншим договір про надання правової допомоги від 06.11.2018 року, відповідно до якого гонорар адвоката складається з суми вартості послуг відповідно до Додатку № 1 до цього договору (а.с. 42-44, т. 1, а.с. 25, т. 2), ордер Серії ДН № 018153 про надання адвокатських послуг ОСОБА_2 (а.с. 47, т. 1), акт прийому виконання робіт (надання послуг) від 01.04.2019 року відповідно до якого адвокатом надано послугу третій особі на суму 16 900,00 грн. (а.с. 26, т. 2), квитанції від 04.12.2018 року на суму 10 000, 00грн. та від 01.04.2019 року на суму 6 900, 00грн. про сплату гонорару за надання правової допомоги за договором від 06.11.2018 року.
Суд, перевіривши матеріали справи вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви представника третьої особи - адвоката про прийняття додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 11 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Як вже було зазначено вище, на підтвердження понесених витрат було надано разом з іншим договір про надання правової допомоги від 06.11.2018 року, відповідно до якого гонорар адвоката складається з суми вартості послуг відповідно до Додатку № 1 до цього договору, ордер Серії ДН № 018153 про надання адвокатських послуг ОСОБА_2, акт прийому виконання робіт (надання послуг) від 01.04.2019 року відповідно до якого адвокатом надано послугу третій особі на суму 16 900,00 грн., квитанції від 04.12.2018 року на суму 10 000, 00грн. та від 01.04.2019 року на суму 6 900, 00грн. про сплату гонорару за надання правової допомоги за договором від 06.11.2018 року.
Пунктом 2 частини 3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Керуєчись вимогами зазначеної статті суд наголошує, що у договорі про надання правової допомоги від 06.11.2018 року, який укладено між третьої особою ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_3 повинні бути зазначені умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо).
Як вбачається з наданого договору, умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення судової справи взагалі не визначені.
Крім того, доказами, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги повинні бути оформлені у встановленому законом порядку документи: квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.
З наданих квитанцій від 04.12.2018 року на суму 10 000, 00грн. та від 01.04.2019 року на суму 6 900, 00грн. вбачається, що вони не мають банківських реквизитів.
Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне у тому числі доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.
Таким чином суд вважає, що в разі проведення готівкових розрахунків між адвокатом та клієнтом (що і має місце в контексті даного спору), у тому числі для належного дотримання вимог податкового законодавства, рух коштів повинен бути відображений в Книзі обліку доходів та витрат.
Втім доказів ведення Книги обліку доходів та витрат представником третьої особи надано не було.
Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Враховуючи те, що наданими документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами (докази ведення Книги обліку доходів та витрат у матеріалах справи відсутні, договір про надання правової допомоги від 06.11.2018 року не містить умов про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення справи), суд вважає, що заява про вирішення питання щодо судових витрат по адміністративній справі задоволенню не підлягає.
Керуючись положеннями КАС України, -
У задоволенні заяви представника третьої особи - адвоката - ОСОБА_3 від 01.04.2019 року про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Стойка В.В.