Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 квітня 2019 р. Справа№200/4081/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування постанови, -
Позивач, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ідентифікаційний код 25953617, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Героїв небесної сотні, будинок 23) звернувся до суду з позовом до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ідентифікаційний код 34991191, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Академічна, будинок 20). Просив визнати протиправними дії щодо прийняття постанови від 22.02.2019 №57951293 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., скасувати постанову від 22.02.2019 №57951293 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Позов вмотивовано тим, що судове рішення у справі №0540/6399/18-а, на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження з його примусового виконання, не виконується з поважних причин, а саме через відсутність державного фінансування на виконання рішень суду.
5 квітня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 12.04.2019.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином. Згідно положень частини шостої статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
У судове засідання призначене на 12 квітня 2019 року представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, за таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
19 грудня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом по справі № 0540/6399/18-а видано виконавчий лист щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити і виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 29.05.2018.
28 грудня 2018 року заступником начальника відділу Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 57951293 з примусового виконання виконавчого листа № 0540/6399/18-а. Боржнику наданий десятиденний строк для виконання рішення суду.
19 лютого 2019 року листом №01.14/1446 позивач повідомив Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, що управлінням в добровільному порядку нараховано ОСОБА_1 адресну допомогу, але на виконання рішення суду по виплаті цієї допомоги не передбачено видатків. Таким чином, виконати рішення суду, в частині виплати ОСОБА_1 адресної допомоги на даний час неможливо, у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на зазначені цілі.
22 лютого 2019 року заступником начальника відділу Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесена постанова про накладення штрафу на управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради за невиконання рішення суду в сумі 5100,00 гривень. Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Позивач вважає протиправною постанову про накладення штрафу у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 наведеного Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців, відповідно до ч. 1 якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 2 наведеної статті передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 наведеної статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з частини 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За змістом ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, на державного виконавця покладено обов'язок вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі шляхом винесення постанов право накладати стягнення у вигляді штрафу та вимог щодо виконання рішень, які є обов'язковими на всій території України.
З аналізу наведених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, вбачається, що у разі невиконання рішення суду без поважних причин виконавець зобов'язаний винести постанову про накладення на боржника (юридичну особу) штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом трьох робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Отже, постанова про накладення на боржника штрафу виноситься за умови невиконання рішення без поважних причин.
В той же час, законодавцем не визначено які саме причини для невиконання рішення суду є поважними. Поняття поважних причин є оціночним, а його вирішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на розсуд державного виконавця при вирішенні питання про наявність підстав для накладення на боржника штрафу, передбаченого ч. 1 ст. 75 наведеного Закону.
Матеріалами справи встановлено, що за судовим рішенням управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради зобов'язано призначити і виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 29.05.2018.
Позивачем в добровільному порядку частково виконано рішення суду, щодо призначено допомогу, однак виплата сум з 29.05.2018 по 28.11.2018 не здійснена, оскільки додаткового фінансування для виконання рішень суду управління не має.
Для вирішення питання щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду виконавчий комітет Краматорської міської ради звернувся до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації з листом від 09.08.2018 року № 01-40/4607, в якому просили посприяти у вирішенні даного питання або ініціювання виділення додаткових коштів.
Листом від 29.08.2018 року за № 01-16/1023/0/201-18 Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації звернувся до Міністерства соціальної політики України.
Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від Міністерства соціальної політики України було отримано відповідь від 11 жовтня 2018 року за № 526/0/188-10, яка була направлена на адресу Управління.
В листі Міністерства соціальної політики України, зазначено, що рішення судів в яких боржниками є органи соціального захисту населення не можуть буди виконанні через відсутність бюджетних асигнувань.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
За приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Згідно пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до відповідальності за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Згідно статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, в редакції Закону України № 2417-VIII від 15 травня 2018 року (далі - Закон № 1404-VIII), особа не несе відповідальності за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, у разі, якщо таке невиконання, сталося з поважних причин.
З урахуванням встановлених у справі обставин та на підставі аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині не виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 29.05.2018 по 28.11.2018 за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року по справі № 405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 814/2655/14.
Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки судом встановлено обставини, які свідчать про поважність причин невиконання позивачем рішення суду, постанова про накладення штрафу від 22 лютого 2019 року підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання неправомірними дій щодо прийняття постанови про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, враховуючи те, що вчинення державним виконавцем дій з метою виконання виконавчого листа є його безпосереднім обов'язком, який закріплений на законодавчому рівні, прийняття постанов державним виконавцем у процесі примусового виконання рішень належить до безпосередніх повноважень останнього в тому числі щодо накладення штрафу, а позивачем не зазначено в чому саме полягають протиправні дії державного виконавця та не вказано суть порушень державного виконавця у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, правові наслідки для учасників виконавчого провадження тягнуть за собою саме прийняті державним виконавцем постанови.
Тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій щодо прийняття постанови про накладення штрафу не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено обставин вчинення вказаною посадовою особою неправомірних дії, а порушені права в повній мірі відновлені шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно п.п.2,7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; при цьому публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, при розподілі судових витрат визначальним є те, що спір виник у зв'язку із здійсненням відповідачем, який в даних відносинах є суб'єктом владних повноважень, публічно-владних управлінських функцій на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн. (платіжне доручення від 20.03.2019 № 799). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 960,50 грн. (1921,00 грн. / 2).
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування постанови задовольнити частково.
Скасувати постанову Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 22 лютого 2019 року ВП №57951293 у розмірі 5100,00 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа № 0540/6399/18-а.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ідентифікаційний код 34991191, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Академічна, будинок 20) на користь Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ідентифікаційний код 25953617, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Героїв небесної сотні, будинок 23) судові витрати у сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Кошкош О.О.