копія
04 квітня 2019 року Справа № 160/1955/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд. у складі головуючого судді - Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.02.2019 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, період роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 року, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16 червня 1978 року, з дати призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, період роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 року та зробити перерахунок розміру та виплату пенсії ОСОБА_3 з моменту її нарахування, а саме з 14.08.2017 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 року та не здійснено перерахунок суми пенсії з урахуванням вказаного періоду, що значно порушує права особи на належне соціальне утримання.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/1955/19 передана судді Віхровій В.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 р. позивачу поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене провадження без виклику сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи № 160/1955/19 у спрощеному провадженні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
25.03.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області заперечує проти адміністративного позову. Відповідач вказує, що спірний період не зараховано до страхового стажу позивача зв'язку з тим, що звільнення з роботи завірено печаткою колишньої Української РСР. Крім того, на печатці якою завірений запис про звільнення № 21 у трудовій книжці позивача відсутній ідентифікаційний код, необхідність якого передбачена п.7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118. Також, відповідач вказує на пропуск строку звернення до суду з даним позовом.
На вимогу суду відповідачем до матеріалів справи долучена копія пенсійної справи ОСОБА_3
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно ст. 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Тобто, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом встановлено, що при призначенні пенсії позивачу до страхового стажу не зарахований період його роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 рік.
11.09.2017 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою щодо отримання письмових роз'яснень щодо підстав неврахування даного періоду роботи до страхового стажу.
Листом Головного управління від 19.09.2017 року № Г-221 позивачу було надане роз'яснення, в якому повідомлено, що в розрахунок страхового стажу не увійшов період роботи з 01.10.1988 р по 11.09.1994 р. на Дніпропетровському каменебетонному заводі так як звільнення з роботи в 1994 році засвідчено печаткою колишньої РСР, що протирічить Кодексу законів про працю України.
Листом Головного управління від 19.09.2017 року № Г-221 позивачу повідомлено про відсутність підстав для зарахування спірного періоду стажу, оскільки позивачем надано лист від 01.09.2017 р. №03.4-49/2604, в якому вказано про ліквідацію ВАТ «Дніпропетровський каменеобробний завод», проте відсутні довідки видані архівними установами.
Таким чином, спірним в даному випадку є зарахування періоду роботи позивача на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1998 р. по 11.09.1994 р. до страхового періоду з якого обчислюється пенсія.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Статтею 3 Закону № 1788-XII визначено, що право на трудову пенсію, зокрема, мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (ст. 12 Закону № 1788-XII).
Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до запису № 19 в трудовій книжці НОМЕР_2, позивач 01.10.1988 р. був прийнятий (переведений) до Дніпропетровського каменеобробного заводу на посаду провідного технолога цеху № 1 (наказ № 230 від 18.10.88р.).
11.09.1994 р. позивач звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України про що внесено запис у трудову книжку за № 21 (наказ № 96-к від 08.09.94р.).
Вищевказані записи у трудовій книжці посвідчені підписом начальника відділу кадрів та відбитком печатки підприємства, на якій міститься назва «УРСР Міністерство промисловості будівельних матеріалів Виробниче об'єднання «Дніпронерудпром» Дніпропетровській каменеобробний завод».
Згідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (надалі - Порядок № 18-1).
Тобто, закон та інші нормативні акти, які регулюють правовідносини сторін чітко встановлюють порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії і єдиним документом, який підтверджує цей стаж є трудова книжка.
З викладеного вбачається, що страховий стаж позивача підтверджений записами у трудовій книжці.
Матеріали справи містять докази самостійного звернення позивача Державного архіву Дніпропетровської області, архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, ТОВ «Юридично-архівне бюро «Легіс», ТОВ «Науково- виробничий сервісний центр «Харківський народний архів» з питань надання архівних документів ліквідованого підприємства.
На запити позивачем були отримані відповіді архівних установ про неможливість надати архівні довідки через відсутність на зберіганні документів Дніпропетровського камнеобробного заводу.
Також, позивач повідомив про наявність свідків (працівників з якими він працював), які можуть підтвердити період роботи ОСОБА_3 на Дніпропетровському камнеобробному заводі у спірний період.
Суд не приймає посилання відповідача на наявність печатки колишньої УРСР у відомостях про звільнення з роботи у трудовій книжці та відсутність на такій печатці ідентифікаційного коду суб'єкта з огляду на положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою КМУ №118 від 22.01.1996 р., як на підставу відмови у зарахуванні до страхового стажу, з огляду на те, що норми Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992р. «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» № 2318-ХІІ та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993р. № 643 не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни.
Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу СРСР, як суб'єкта міжнародного права, а також факт створення Співдружності Незалежних Держав.
Також, спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 2.4 названої Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на керівників підприємств, названа Інструкція не містить заборону на використання форми печатки з вказівкою УРСР (Українська Радянська Соціалістична Республіка), обов'язок по зміні печатки покладено на керівників підприємств, а тому відмінність в печатках в трудовій книжці позивача не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії.
Отже, ОСОБА_3 має відповідні записи у трудовій книжці щодо періоду роботи Дніпропетровському камнеобробному заводі з 01.10.1988 р. по 11.09.1994 р., та ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу для зарахування до страхового стажу та є підставою для перерахунку пенсії.
Крім того, не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа N1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що судом встановлено право позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу для призначення пенсії, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування ОСОБА_4 до страхового стажу період роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 року, відповідно до записів у трудовій книжці та для належного відновлення порушеного права особи слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу даний період та провести з його врахуванням перерахунок пенсійних витрат з дати нарахування пенсії.
Разом з тим, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з моменту її нарахування з урахуванням фактично виплачених сум, задоволенню не підлягає в частині виплат пенсій після перерахунку, оскільки на переконання суду є передчасною, а згідно ст. 5 КАС України судовому захисту підлягає тільки порушене право. На час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що орган пенсійного фонду не забезпечить виплату пенсії позивачу після перерахунку з урахуванням виплачених сум.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
На переконання суду, задоволення позову з обраним способом захисту сприятиме остаточному вирішенню спору між сторонами, та не є в даному випадку втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, період роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 року, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16 червня 1978 року, з дати призначення пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, період роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 року та зробити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_3 з моменту її нарахування, а саме з 14.08.2017 року.
Відповідно до ч.2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на належне отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (з коригуванням обраного способу судового захисту), судовий збір у розмірі 768,40 грн. належить стягнути на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 240-246, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, період роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 року, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16 червня 1978 року, з дати призначення пенсії;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, період роботи на Дніпропетровському каменеобробному заводі з 01.10.1988 року по 11.09.1994 року та зробити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_3 з моменту її нарахування, а саме з 14.08.2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.С. Віхрова
Рішення не набрало законної сили 04.04.19
Суддя В.С. Віхрова
З оригіналом згідно
Помічник судді Ю.Ю. Ковтун