Постанова
Іменем України
Справа № 635/4417/18
Провадження № 22-ц/818/1633/19
09 квітня 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.
за участю секретаря - Бойко А.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2, Торгівельна фірма «Полюс» приватного підприємства, ОСОБА_3 Гівієвна, ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 Гівієвни, ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2018 року (суддя Токарєва Н.М.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Торгівельної фірми «Полюс» приватного підприємства, ОСОБА_3 Гівієвни, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору комісії та витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння, -
встановив:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати недійсним договір комісії від 21 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Торгівельною фірмою «ПОЛЮС» та визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 21 липня 2017 року № 4292/17/001492, укладений між Торгівельною фірмою «ПОЛЮС» та ОСОБА_3 з моменту укладення, витребувати автомобіль Lexus LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 12 вересня 2003 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_2 В період шлюбу вони придбали автомобіль Lexus LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, який був зареєстрований на чоловіка. Позивач випадково дізналася про те, що чоловік уклав з ПП ТФ «ПОЛЮС» договір комісії 21 липня 2017 року, за умовами якого він доручив здійснити продаж спірного автомобіля за ціною 150000,00 грн. будь-якій особі. 21 липня 2017 року ПП ТФ «ПОЛЮС» здійснило продаж зазначеного автомобіля ОСОБА_3, про що вони уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу. Позивач вважає вказані правочини недійсними, оскільки згоду на продаж автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя вона не надавала.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечував.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір комісії від 21 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТФ «ПОЛЮС» ПП з моменту укладення. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 21 липня 2017 року № 4292/17/001492, укладений між ТФ «ПОЛЮС» ПП та ОСОБА_3 з моменту укладення. Витребувано автомобіль LEXUS LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 Скасовано заходи забезпечення позову, які вжиті на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 шляхом заборони будь-яким особам вчиняти правочини відносно автомобіля Lexus LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д/н. АХ 5858 АС, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з апеляційними скаргами, в яких просили рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відсутні підстави для визнання правочину недійсним і витребування майна у добросовісного набувача.
Апеляційна скарга ОСОБА_4 мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя.
Правом на подання відзиву сторони по справі не скористались.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши апеляційні скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що з 12 вересня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстрований міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 1739.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО № 311399, автомобіль Lexus LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, чорного кольору зареєстрований 05 липня 2016 року за ОСОБА_2
У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, 08 липня 2017 року ОСОБА_2 видав довіреність на ім'я ОСОБА_6, якою уповноважив останнього експлуатувати та розпоряджатися належним йому автомобілем Lexus LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 986.
21 липня 2017 року ОСОБА_6 від імені ОСОБА_2, на підставі виданої йому довіреності від 08 липня 2017 року підписав з ТФ «ПОЛЮС» договір комісії, за умовами якого ОСОБА_2 через свого представника доручив здійснити продаж автомобіля Lexus LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за 150000,00 гривень, за що повинен сплатити послуги комісіонеру у розмірі 300,00 гривень.
На виконання умов договору комісії ТФ «ПОЛЮС» 21 липня 2017 року здійснило продаж спірного автомобіля ОСОБА_3 за 150000,00 гривень ( договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4292/17/001492 ).
З даних автоматизованого обліку РСЦ МВС України в Харківській області та витягу з державного реєстру МВС України від 21 серпня 2018 року № 31/20-3695 вбачається, що автомобіль Lexus LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 липня 2016 року був зареєстрований за ОСОБА_2, 12 липня 2017 року та 21 липня 2017 року був зареєстрований за ОСОБА_3, з 24 липня 2018 року зареєстрований за ОСОБА_4
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач передав спірний автомобіль для продажу, який в подальшому був проданий на підставі договору комісії ТФ «ПОЛЮС» без письмової згоди дружини, яка вимагалась відповідно до ст. 65 СК України. З цих підстав, суд визнав недійсними договори комісії та купівлі-продажу спірного автомобіля.
Судова колегія апеляційного суду не може в повному обсязі погодитися з такими висновками суду.
Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
За статтею 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.
На інші обставини в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 не посилається.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-54цс17.
Належними доказами недобросовісність ОСОБА_2, ОСОБА_3 не встановлена, не посилається на це і ОСОБА_1 в своїй позовній заяві.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність письмової згоди другого з подружжя на відчуження автомобіля є підставою для визнання недійсним укладеного між ТФ «ПОЛЮС» та ОСОБА_3 договору щодо відчуження автомобіля.
Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з його відчуження без письмової згоди одного з подружжя за наявності згоди іншого з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна (Постанова Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-1587цс16).
Ураховуючи викладене ОСОБА_1 має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого автомобіля за умови, що таке відчуження відбулося не в інтересах сім'ї. Оскільки зазначені обставини не були предметом судового розгляду в зазначеній справі, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1
Оскільки невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, витребування рухомого майна з чужого незаконного володіннята стягнення судового збору колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині необхідно скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 шляхом заборони будь-яким особам вчиняти правочини відносно автомобіля Lexus LX 470, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д/н. АХ 5858 АС, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 - рішення суду є законним, підстав для його скасування в цій частині судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Гівієвни, апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2018 року - в частині скасування заходів забезпечення позову - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Торгівельної фірми «Полюс» приватного підприємства, ОСОБА_3 Гівієвни, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору комісії та витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) на користь ОСОБА_8 Гівієвни(паспорт серії МТ 015134, виданий Комінтернівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 17.05.2010 року, РНОКПП НОМЕР_4) та ОСОБА_4 (паспорт серії МТ 241912, виданий Дзержинським РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 12.09.2012 року, РНОКПП НОМЕР_5) судові витрати по 3307, 50 гривень за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2019 року.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І. Овсяннікова
ОСОБА_9