Справа № 642/7526/18 Суддя 1 інстанції: Гримайло А.М.
Провадження: 33/818/371/19
ІМЕНЕМ УкраЇнИ
09 квітня 2019 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Яковлева В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року,-
ПостановоюЛенінського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Як вказано в постанові суду першої інстанції, вдруге протягом року, а саме 23.12.2018 року, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ-21061», державний номер НОМЕР_1, по вул. Новий побут в районі буд. 12 в м. Харкові з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці, так і в медичному закладі, відмовився в присутності двох свідків.
Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року та закрити адміністративне провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки він не керував автомобілем, а лише підійшов щоб забрати документи.
ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За викладених обставин, та з урахуванням розумних строків розгляду адміністративної справи, суд приходить до висновку щодо можливості розгляду скарги за відсутності апелянта.
Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення особою, яка керує транспортним засобом, відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Факт правопорушення і вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 219928 від 23.12.18р. (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, (а.с. 4-7), актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 8), рапортом поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП в ХО ДПП капрала поліції Горчинської М.І. (а.с. 9), постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.02.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 10-11), відеозаписом правопорушення (а.с. 12).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частина 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
За змістом п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Позиція апелянта щодо того, що він автомобілем не керував, вже була предметом розгляду в суді першої інстанції, та не знайшла свого підтвердження зібраними доказами, не надано таких даних і до апеляційного суду. Водночас, факт відмови від проходження огляду не заперечує і сам ОСОБА_2
Доводи ОСОБА_2 про те, що неможливо встановити особу, яка керувала транспортним засобом, спростовуються матеріалами справи, зокрема, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських та письмовими поясненнями свідків.
Посилання скаржника на протиправність дій співробітників поліції не знайшли свого підтвердження зібраним матеріалами. Не надано таких відомостей і до суду апеляційної інстанції.
Невідповідностей складеного протоколу вимогам чинного законодавства, які б потягли безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Даних щодо оскарження дій співробітників поліції матеріали справи також не містять.
Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суддіЛенінського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки,- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду В.С. Яковлева