11 квітня 2019 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018260080000445 від 16 листопада 2018 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Петричанка, Глибоцького району Чернівецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України,-
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 лютого 2019 року, затверджено угоду укладену 29 грудня 2018 року між прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури радником юстиції ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 про визнання винуватості.
Визнано ОСОБА_6 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн.
Вирішено долю речових доказів, зокрема, вантажного транспортного засобу марки «Камаз» д.р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу марки «Беларусь ЮМЗ 6КА» 1990 року випуску, які були повернуті власникам.
ЄУНСС: 715/26/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_9
Номер провадження: 11-кп/822/142/19 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.240 КК України
Як зазначено у вироку судом першої інстанції, досудовим розслідуванням встановлено, що 15.09.2018 року близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_6 , діючи умисно, всупереч до вимог законодавства, а саме: ст.13 Конституції України, ст.4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.19 Кодексу України «Про надра», п.4 Постанови Кабінеті Міністрів України №59 від 27.01.1995 р., «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», Постанови Кабінету Міністрів України 3; №557 від 12.07.2005 року «Про затвердження порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду», тобто не маючи дозвільних документів на проведення руслорегулюючих робіт та видобування корисних копалин усвідомлюючи значення своїх протиправних дій, шляхом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, перебуваючи на березі річки «Сірет», що в адміністративних межах с. Петричанка, Глибоцького району Чернівецької області, попросив про допомогу громадянина ОСОБА_10 , на що останній не будучи обізнаним про відсутність у ОСОБА_6 , дозволу на проведення робіт на землях водного фонду, погодився та перегнав транспортний засіб марки «КАМАЗ-5511» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на берег річки «Сірет», де ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом марки «Беларусь ЮМЗ 6КА» 1990 року випуску шляхом знімання верхнього шару ґрунту ковшем завантажив в кузов вантажного автомобіля марки «КАМАЗ-5511» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в якому знаходився ОСОБА_10 , піщано-гравійну суміш в кількості 6 метра кубічних із русла річки.15.09.2018 року, після здійснення незаконного видобування піщано-гравійної суміші, ОСОБА_6 , залишивши на місці транспортний засіб марки «Беларусь ЮМЗ 6КА» 1990 року випуску, з місця події зник, а ОСОБА_11 , який керував транспортним засобом марки «КАМАЗ-5511» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на кузові якого перебувала піщано-гравійна суміш було зупинено працівниками поліції ГУНП в Чернівецькій області.
Згідно з висновком експерта №2-0977/18 від 08.11.2018 року - Зразок ґрунту, вилучений із берега річки «Сірет» із свіжо-виритої ями, є середньо карбонатним піщаним ґрунтом сіро-коричневого кольору із камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, в якому кількість гравію становить 40,4 %; Зразок ґрунту, вилучений із автомобіля марки «КАМАЗ» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 є середньо карбонатним піщаним ґрунтом сіро-коричневого кольору із камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, в якому кількість гравію становить 28.4 %; Зразки ґрунту, які вилучені із берега річки «Сірет» із свіжо-виритої ями та автомобіля марки «КАМАЗ» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , співпадають між собою за комплексом ознак: кольором, механічним складом, карбонатністю, кількісним і якісним складом вільних гумінових речовин і мають спільну родову належність.
Згідно з «Переліком корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року сировина піщано-гравійна відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.
Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
29 грудня 2018 року між прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури радником юстиції ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 було укладено угоду про визнання винуватості.
На вказаний вирок суду прокурор ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу в якій не оспорюючи висновок суду в частині обставин вчинення кримінального правопорушення, кваліфікації дій ОСОБА_6 , доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, міри покарання, яка узгоджена відповідно до угоди про визнання винуватості від 29.12.2018 року, просить оскаржуваний вирок скасувати в частині вирішення питання про долю речового доказу у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким речовий доказ: транспортний засіб марки «Беларусь ЮМЗ 6КА», д.н.з. НОМЕР_2 конфіскувати в дохід держави. В іншій частині вирок залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги тим, що при вирішенні питання в частині долі речового доказу - транспортного засобу марки «Беларусь ЮМЗ 6КА» 1990 року випуску, власником якого є ОСОБА_6 , який відповідно до огляду місця події був вилучений, оскільки був знаряддям вчинення злочину, суд не дотримався положень ст.ст.98, 100 КПК України.
Інших апеляційних скарг від учасників судового провадження не надходило.
На подану прокурором апеляційну скаргу надійшли заперечення від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , зі змісту яких вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні поданої апеляційної скарги на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 лютого 2019 року за безпідставністю, а вирок суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої заперечення тим, що апеляційна скарга подана в порушення п.2 ч.4 ст.394 КПК України, та прийнята судом з порушенням у зв'язку із тим, що апелянт лише формально посилається на обставини неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
Доводи апеляційної скарги прокурора спростовуються фактичними обставинами кримінального провадження, які були досліджені судом першої інстанції під час затвердження угоди про визнання винуватості та відповідно до яких районний суд прийшов до правильного висновку про визначення долі речового доказу та його повернення власнику - ОСОБА_6 .
В угоді про визнання винуватості укладеної між прокурором та підозрюваним ОСОБА_13 не було узгоджено покарання та не була згода останнього на таке покарання, як конфіскація речового доказу, а покарання призначене судом не є менш суворим ніж узгоджено сторонами угоди, тим самим у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст.394 КПК України прокурор немає право оскаржувати вирок суду із зазначених в апеляційній скарзі підстав, а саме у зв'язку із неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що таке покарання, як конфіскація транспортного засобу ОСОБА_14 не узгоджене сторонами угоди та його вимагання застосувати виходить за межі укладеної 29.12.2018 року угоди та погіршує становище обвинуваченого.
Крім цього, звертає увагу суду на те, що транспортний засіб марки «Беларусь ЮМЗ 6КА», д.н.з. НОМЕР_2 , 1990 року випуску, є спільним майном подружжя ОСОБА_15 , а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , як майно придбане в період шлюбу.
Заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного вироку суду, вимоги апеляційної скарги та заперечення на неї, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, посилаючись на доводи в ній викладені, обвинуваченого ОСОБА_6 та діючу в його інтересах захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення поданої апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведенні в апеляційній скарзі та запереченнях до неї, доводи, надавши слово усім учасникам у дебатах, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених КПК України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Колегією суддів при перевірці вироку суду першої інстанції встановлено, що вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості, за змістом якої прокурор та обвинувачений ОСОБА_6 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, та правової кваліфікації дій обвинуваченого, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину в повному обсязі та щирого каяття у вчиненому, при цьому, вироком суду речовий доказ - трактор екскаватор марки «Беларусь ЮМЗ 6КА» повернуто власнику ОСОБА_6 .
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 заявив, що в ході досудового слідства та судового розгляду даного кримінального провадження, про можливість конфіскації трактора екскаватора марки «Беларусь ЮМЗ 6КА» не обговорювали. Він підписував угоду про визнання винуватості від 29.12.2018 року при умові повернення йому вказаного трактору, у противному випадку він її ніколи б не підписував, так як цей транспортний засіб є для нього та його сина, який має на утриманні дитину-інваліда, єдиним джерелом заробітку, вказує, що на досудовому розслідуванні підписував ті документи, на які йому вказував слідчий не розуміючи їх змісту, сам слідчий надав йому захисника ОСОБА_17 , з яким він не спілкувався, ніхто йому не повідомляв про можливість відібрання у нього трактора, що є для нього самим
важливим.
Із дослідженого апеляційним судом технічного запису судового засідання районного суду вбачається, що питання конфіскації трактора екскаватора марки «Беларусь ЮМЗ 6КА» не було предметом обговорювання у районному суді, в тому числі стороною обвинувачення.
У відповідності до вимог ст.474 КПК України, суд повинен з'ясувати у обвинуваченого вимоги зазначені у ч.5 ст.474 КПК України, зокрема, характер обвинувачення, щодо якого він себе визнає винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовувати до нього у разі затвердження угоди судом.
Цих вимог закону не було дотримано районним судом.
Як встановлено апеляційним судом ОСОБА_6 , як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду справи районним судом не був обізнаний з можливістю майбутньої конфіскації у нього трактора екскаватора марки «Беларусь ЮМЗ 6КА».
Тому, доводи ОСОБА_6 про необізнаність з можливою конфіскацією у нього транспортного засобу, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даного кримінального провадження.
У відповідності до ст.10, ст.22 КПК України, не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону районним судом не було дотримано, а сторона обвинувачення, змінивши правову позицію висловлену під час розгляду даного кримінального провадження у районному суді, скористалася правом апеляційного оскарження вироку районного суду в частині розпорядження речовим доказом, тоді як таке процесуальне право ОСОБА_6 було обмежено у відповідності до вимог ст.ст.394, 424 КПК України.
Таким чином, сторона захисту та сторона обвинувачення мали нерівне процесуальне становище під час розгляду даного кримінального провадження, яке в подальшому було ще і обмежено неможливістю права апеляційного оскарження ОСОБА_6 судового рішення стосовно нього, та його законних прав та інтересів.
Апеляційним судом встановлено, що питання конфіскації транспортного засобу належного ОСОБА_6 не було предметом обговорення, та узгодження, як на досудовому розслідуванні, так і районному суді.
Згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ застосовується українськими судами, як джерело права.
Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно практики Європейського суду з прав людини» втручання держави в
право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності», «справедливої рівноваги» між інтересами держави, пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення, обґрунтованої пропорційності, між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар», при цьому конфіскація, незалежно від її різновиду, оцінюється згідно практики Європейського суду з прав людини» як вид покарання.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
ЄСПЛ у рішеннях у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Ісмаїлов проти Російської Федерації» наголошує на одному з обов'язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його «пропорційності», «справедливій рівновазі» між суспільним та приватним інтересами. Складові цього критерію не є універсальними (абсолютними), оскільки не існує чіткого, виключного переліку обставин, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення цієї «справедливої рівноваги».
У даному випадку встановлено те, що ОСОБА_6 не був обізнаний належним чином з наслідками укладення ним угоди про визнання винуватості, так як спосіб розпорядження речовим доказом по даному кримінальному провадженні власником якого він являється, стороною обвинувачення був проведений таким чином, який поставив ОСОБА_6 у нерівне становище.
Виходячи із вищенаведених міжнародних правових актів, які є частиною українського законодавства, судової практики ЄСПЛ, конфіскація майна визнається видом покарання, яке позбавляє особу права власності, тому не зазначати таку умову угоди про визнання вини, є порушенням прав ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 таким чином був позбавлений реалізувати своє право на захист у районному суді, у якому фактично конфіскація не була предметом обговорення у сторону погіршення його становища, і як наслідок було порушено право на захист у апеляційному порядку, через обмеженість права апеляційного оскарження, яке було йому звужено від незалежних від нього причин.
Доводи апеляційної скарги прокурора про невірне розпорядження районним судом речовим доказом, не може бути розглянуто, як формальний підхід до розпорядження речовим доказом, так як вирішується питання позбавлення права власності особи, і створення таких процесуальних умов стороною обвинувачення за яких особа позбавлена себе захистити у встновленому законом порядку.
За таких умов, апеляційним судом встановлено порушення ст.6 Європейської Конвенції з прав людини на справедливий судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
У відповідності до вимог ч.2 ст.404 КПК України апеляційний суд має право вийти за межі апеляційних вимог якщо цим не погіршується становище обвинученого і дає підстави для прийняття такого рішення на користь особи в інтересах якої апеляційна скарга не подавалася.
Встановлені апеляційним судом істотні порушення прав ОСОБА_6 , та істотні порушення кримінального процесуального закону дають підстави для скасування оскаржуваного вироку районного суду, з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд.
Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, згідно з ч.2 ст.415 КПК України, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, при новому розгляді справи суду необхідно виконати вимоги КПК України, які регулюють процедуру судового розгляду, повно і всебічно дослідити наявні в матеріалах справи докази та прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення, а також перевірити та дати належну правову оцінку доводам апеляційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.376, 394, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 416, 418, 419, 474, 475 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_12 , задовольнити частково.
Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 лютого 2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018260080000445 від 16 листопада 2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, скасувати.
Призначити новий судовий розгляд вказаного кримінального провадження у Глибоцькому районному суді Чернівецької області в іншому складі суду.
Суддя-доповідач [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
"Копія. Згідно з оригіналом." Суддя -доповідач _______________ ОСОБА_1
12.04.2019 року
(дата засвідчення) копії