12 квітня 2019 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчак В.Я. при секретарі судового засідання Тимчук А.Л., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, працюючого водієм, на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2019 року,-
Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 гривень.
Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_2, 15.01.2019 року керував автомобілем марки Land Rover н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На вказану постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Апелянт заперечує, що 15 січня 2019 року керував у стані алкогольного сп'яніння та відмовлявся проходити огляд на стан сп'яніння. Вказує, що працівники поліції були зобов'язані повідомити йому про фіксування подій на бодікамери, а також здійснювати відеозапис безперервно, а тому вважає наявний у справі відеозапис недопустимим доказом. Крім того, стверджує, що в протоколі не вказано частину ст.130 КУпАП, за якою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності, чим порушено його право на захист. Також зазначає, що о 21 год. 00 хв. 15 січня 2019 року транспортним засобом не керував, як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення. Звертає увагу апеляційного суду на те, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння не підписаний ним і свідками, у висновку лікарем вказано
ЄУНС 722/87/19
Справа№33/822/156/19 Головуючий у І інстанції: Дедик Н.П.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Марчак В.Я.
про відмову від проходження «медичного освідчення», а не «огляду на стан сп'яніння». Крім того, вказує, що у якості свідків були залучені працівники охоронної фірми «Тигр», діяльність якої ліцензована МВС, а тому є сумніви у їх упередженості. Також стверджує, що районний суд змінив його анкетні дані, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення вказано прізвище «Прозоровский», а судом першої інстанції в постанові зазначено прізвище вірно - «Прозоровський». За таких обставин вважає, що подія та склад адміністративного правопорушення відсутній, що є підставою для закриття даної справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та подану апеляційну скаргу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 не з'явилися, хоча останніх про дату та час судового розгляду було повідомлено належним чином, про що свідчать телефонограма та повідомлення в матеріалах справи. Про причини неявки апелянт та його захисник не повідомляли. Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП, їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №015390 від 15 січня 2019 року, водій ОСОБА_2 керував транспортним автомобілем марки Land Rover н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (а.с.1). Протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення. Протокол підписаний поліцейським, який його склав, ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без зауважень та доповнень.
Помилку у написанні прізвища правопорушника апеляційний суд вважає технічною опискою, яка жодним чином не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_2, та залишає без уваги вимоги апелянта в цій частині.
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів, ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння на місці. Посилання апелянта на відсутність підписів у вказаному акті, не спростовує висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, даний акт огляду складається в разі проходження огляду на стан сп'яніння поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу та в ньому фіксується результат проведеного тестування, проте такий огляд ОСОБА_2 не проводився (а.с.2).
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння №15, складеного лікарем ОСОБА_6 о 21 год. 30 хв. 15 січня 2019 року, ОСОБА_2 від проходження медичного освідчення відмовився. Висновок підписаний лікарем, який його склав та ОСОБА_2 (а.с.3). Посилання ОСОБА_2 на недійсність висновку у зв'язку з тим, що в ньому зазначено про відмову від проходження «медичного освідчення», а не «огляду на стан сп'яніння», є цілковито безпідставним, оскільки висновок відповідає вимогам чинної Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, містить усі необхідні реквізити.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вбачається, що 15 січня 2019 року у їх присутності водій ОСОБА_2 відмовився проходити медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння (а.с.4-5). Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності будь-яких сумнівів в упередженості вказаних свідків, оскільки посвідчення ними відмови ОСОБА_2 проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння зафіксовано на відеозаписі. Зокрема, на відео №…_0158, починаючи з 02 хвилини, видно, як свідки диктують свої анкетні дані працівнику поліції, після того, як
ОСОБА_2 у їх присутності вкотре відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також апеляційний суд погоджується з позицією районного суду, що немає необхідності у допиті вказаних свідків, оскільки їхні письмові пояснення співпадають із подіями, зафіксованими на відеозаписі.
З відеозапису з нагрудних камер працівників поліції видно, що, зупинивши автомобіль ОСОБА_2, останні виявили у нього ознаки алкогольного сп'янінні та запропонували йому пройти тест на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням приладу «Драгер» або в приміщенні Сторожинецької ЦРЛ. Відмовившись проходити огляд на місці та погодившись їхати до лікарні, ОСОБА_2 їде туди з працівниками поліції, однак вже в приміщенні ЦРЛ відмовляється проходити огляд у лікаря, у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, при цьому на відео чітко видно, що працівниками поліції були роз'яснені наслідки такої відмови (а.с.6). Апеляційний суд вважає доводи апелянта щодо неналежності та недопустимості відеозапису як доказу необґрунтованими.
Так, відповідно до п. 3.3. Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом Національної поліції України № 100, нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відеозйомки при будь - якому контакті з особами, та згідно п. 3.5, після її активації все спілкування повинно бути записано безперервно, однак, як вбачається з п. 3.6 даної Інструкції, нагрудні відеокамери (відеореєстратори) не повинні використовуватись, в час, коли немає контакту з особами. Крім того, як вірно зазначено в постанові районного суду, фіксування в будь-якій формі повідомлення про застосування працівниками поліції превентивних заходів, чинним законодавством не передбачено.
Крім того, наявна розбіжність у часі, вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписі, не спростовує факту відмови ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольгого сп'яніння.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського слід вважати належним та допустимим доказом по справі, оскільки ані апелянтом, ані його захисником не було надано суду інших вагомих доказів, які б ставили під сумнів даний, досліджений як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції доказ.
Всі досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Посилання ОСОБА_2 на те, що в протоколі не вказано частину статті, за якою він притягається до відповідальності, не може бути підставою для визнання його таким, що складений з порушенням та не може бути підставою для скасування постанови суду, оскільки відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Як вбачається з матеріалів справи, зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 був ознайомлений, отримав його копію та погодився з внесеними до нього даними, що засвідчено його особистим підписом, і жодних зауважень щодо змісту протоколу від нього не надходило.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є очевидною і повністю підтверджується матеріалами справи та районний суд вірно кваліфікував його дії за цією частиною статті.
Постанова районного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою, винесеною після повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Доводи апелянта не спростовують наявності у діях ОСОБА_2 складу вказаного адміністративного правопорушення, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33-35, 245, 247, 248, 249, 251, 252, 294 КУпАП апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького В.Я. Марчак
апеляційного суду
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ Марчак В.Я.
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
12.04.2019 року
(дата засвідчення копії)