Справа № 544/964/18 Номер провадження 22-ц/814/394/19Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1.
01 квітня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Бутенко С.Б.
Суддів: Прядкіної О.В., Обідіної О.І.
розглянув в м. Полтаві в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3
на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2018 року у складі судді Ощинської Ю.О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - поліцейський СРПП № 2 Пирятинського ВП Гребінківського ВПГУНП в Полтавській області ОСОБА_4, Державна казначейська служба України про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконним рішенням Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області,
В серпні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, підстави якого змінив у жовтні 2018 року, та посилаючись на факт незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 cтатті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. постановою старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, поліцейського СРПП Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області від 01 квітня 2018 року серії НК № 183212, яку визнано протиправною та скасовано рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.04.2018 року, просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області шляхом списання коштів з рахунків даної установи, на його (ОСОБА_2В.) користь 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням ГУ НП у Полтавській області.
Заподіяння моральної шкоди обґрунтовував наявністю моральних та душевних страждань з приводу доказування своєї невинуватості, приниження його честі та ділової репутації, у зв'язку з чим позивач вживав заходи щодо відновлення порушених прав через незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, налагодження та організації звичайного способу життя.
Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.10.2018 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Державну казначейську службу України.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2018 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 17 січня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з недоведеністю позивачем заявлених вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач не вчиняв адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому відповідно до положень Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним накладенням штрафу.
Вказує, що є всі законні підстави вважати, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб органу державної влади позивачу була заподіяна моральна шкода, а тому висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди не відповідають встановленим обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ НП в Полтавській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки скарга є безпідставною, а місцевим судом в повній мірі дотримано норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивачем не доведено факту завдання йому неправомірними діями працівника поліції моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з протиправністю дій і завданням шкоди, не обґрунтовано розмір такої шкоди. Крім того, шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовує держава шляхом безспірного списання органом Державної казначейської служби України коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Частиною першю статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, частин третьої, четвертої статті 376 ЦПК України, встановивши за результатами розгляду апеляційної скарги невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 01 квітня 2018 року поліцейським СРПП Пирятинського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 було винесено постанову серії НК № 183212 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 cтатті 122 КУпАП та накладення штрафу в сумі 255 грн. За змістом даної постанови, 01 квітня 2018 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом DAF XF95.430, д.н.з. НОМЕР_1, в м. Пирятин по вул. Сумська здійснив зупинку та стоянку на перехресті а/д Київ-Харків та вул. Сумська, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову серії НК № 183212 від 01 квітня 2018 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за порушення частини 1 cтатті 122 КУпАП, оскільки інспектором не доведено правомірність винесення постанови та не надано належних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 cтатті 122 КУпАП.
За нормами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (частина перша, пункт 2 частини другої статті 23 ЦК).
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до статті 56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно частини третьої статті 19 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію» держава відповідно до закону від шкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 Закону).
Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина 2 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VІ від 13.04.2012 р.).
Відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону.
За нормами частини другої статті 1167, частини першої статті 1176 ЦК України у редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою незалежно від вини такого органу лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у вказаних нормах, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадової або службової особи цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Оскільки у справі, яка переглядається, встановлено, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена рішенням суду в адміністративній справі № 544/386/18, 2-а/544/6/2018 протиправність постанови, винесеної поліцейським СРПП № 2 Пирятинського ВП Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4, від 01 квітня 2018 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за статтею 122 КУпАП у виді штрафу, спеціальні норми, передбачені пунктом 2 частини першої статті 1167, частиною першої статті 1176 ЦК України та Законом від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР застосуванню не підлягають.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди за статтями 1173, 1174 ЦК України є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є предметом доказування по справі.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю моральної шкоди, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач пов'язував моральну шкоду із спричиненими йому неправомірними діями відповідача душевними стражданнями та фактично поклав на позивача обов'язок довести наявність у нього таких страждань за умови встановленого факту протиправної поведінки щодо позивача з боку службової особи органу державної влади при виконанні ним владних повноважень.
У своїх прецедентних рішеннях Європейський суд з прав людини нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів постанова Європейського Суду від 15 жовтня 2009 р. по справі «Антипенков проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia), п. 82, скарга №33470/03; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 р. по справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), п. 35, скарга № 30422/03; Постанова Європейського Суду по справі «Гарабаєв проти Російської Федерації» (Garabayev v. Russia), п. 113, скарга № 38411/02, ЕСПЧ 2007-VII (витяги); а також Постанова Європейського Суду від 01 червня 2006 р. по справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia), п. 20, скарга № 4171/04) - Постанова ЄСПЛ по справі «Недайборщ (NEDAYBORSHGH) проти Російської Федерації», п. 37, скарга № 42255/04.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Таким чином, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є мотивованими, проте розмір грошового відшкодування моральної шкоди, що його просить стягнути ОСОБА_2, не відповідає характеру правопорушення, тривалості душевних страждань та вимогам розумності і справедливості.
З огляду на встановлені обставини справи достатньо справедливою сатисфакцією за спричинену моральну шкодує стягнення на користь позивача 2000 грн.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у справі є Головне управління Національної поліції в Полтавській області, яке самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, є одержувачем/розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких підлягає відшкодуванню заподіяна позивачу шкода.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2018 року скасувати та постановити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з держави в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_2 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С.Б. Бутенко
Судді: О.І. Обідіна
ОСОБА_5