11 квітня 2019 року
м. Рівне
Справа № 562/4431/18
Провадження № 22-ц/4815/456/19
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: ОСОБА_1
Рішення ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області
Дата виготовлення повного тексту рішення 25 січня 2019 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -
30 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначав, що рішенням Здолбунівського районного суду від 04 жовтня 2012 року з нього стягнено на користь ОСОБА_3 аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини його доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Заочним рішенням Здолбунівського районного суду від 04 січня 2016 року задоволено його позов про зменшення розміру аліментів до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно. Його матеріальне і сімейне становище змінилося, з вересня 2018 року він не має постійного місця роботи, працює за цивільно-правовими договорами, має нерегулярний та мінливий дохід. Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 травня 2018 року він зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_5 аліменти на двох інших неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Внаслідок стягнення аліментів за двома судовими рішеннями їх загальний розмір перевищує 50 відсотків заробітку (доходу) і становить 7/12 доходу.
У зв'язку з наведеним, просить зменшити розмір аліментів на дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягуваних згідно рішення Здолбунівського районного суду від 04 січня 2016 року в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку) але не менше 30% на кожну дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітиною повноліття визначивши їх в розмірі 1/6 частини з його доходів щомісячно.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21.01.2019 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що його матеріальне становище змінилось після ухвалення заочного рішення Здолбунівського районного суду від 25 травня 2018 року, за яким він зобов'язаний сплачувати в користь ОСОБА_5 аліменти на двох інших неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказує, що внаслідок стягнення аліментів за двома судовими рішеннями їх загальний розмір перевищує 50 відсотків заробітку (доходу), а саме становить 7/12 доходу.
Вважає, що за таких обставин, його діти від другого шлюбу є матеріально ущемленими порівняно з дочкою від першого шлюбу, адже в користь обох дітей стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх його доходів, що становить 1/6 частину на кожного з дітей. В той час в користь відповідачки на дитину стягуються аліменти в більшому розмірі ј частина.
За наведеного, вважає, що суд першої інстанції проігнорував його доводи викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, не давши їм будь-якої оцінки. Між тим, вважає, що вказані обставини містять безумовні підстави для зменшення розміру аліментів, згідно ст. 192 СК України.
На підставі викладеного, просив рішення Здолбунівського районного суду від 21.01.2019 скасувати та прийняти постанову, якою зменшити розмір аліментів на дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши їх в розмірі 1/6 частини з його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожитого мінімуму на дитину відповідного віку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не бажання ОСОБА_2 офіційно працевлаштуватися, отримувати доходи для належного утримання всіх своїх дітей не є підставою для зменшення розміру аліментів на дитину.
Вважає ОСОБА_2 не надав доказів погіршення його матеріального стану, тому підстав для зменшення розміру аліментів на їх спільну доньку немає.
Покликаючись на викладені обставини, просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч.13 ст.7, ч.1 ст.274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 1708/2206/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з позивача стягнено на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітню дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини його доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 січня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 зменшено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 18.11.2015 року та до повноліття дитини, тобто до 13.01.2026 року.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що він не має постійного місця роботи, працює за цивільно-правовими договорами, має нерегулярний та мінливий дохід. Крім того, перебуває в другому шлюбі в якому має двох дітей на утримання яких з нього стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як слідує із копії трудової книжки АА №333136, ОСОБА_2 01.11.2017 звільнений з ТзОВ "Будтех-пром", згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.13).
Дані про зміну сімейного стану позивача підтверджуються обставинами встановленими заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 травня 2018 року, а саме : ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, від якого мають дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 180 СК України,батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 183 СК України,частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставини, що виключають можливості сплати ним аліментів на утримання дитини. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, вже були досліджені судом під час розгляду справ за позовами про стягнення аліментів та про зменшення їх розміру.
Судом першої інстанцій встановлено, що позивачем не надано безспірних доказів того, що за період після стягнення аліментів його матеріальний стан значно погіршився, що він позбавлений можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неврахування судами першої того, що внаслідок стягнення аліментів за двома судовими рішеннями їх загальний розмір перевищує 50 відсотків заробітку (доходу), та становить 7/12 доходу, з огляду на таке.
Порядок стягнення аліментів визначено у статті 74 цього Закону та статтях 194-197, 274 СК України. Разом з тим, предметом перегляду вказаної справи є не визначення розміру стягуваних з позивача аліментів або порядок їх стягнення, що врегульовано статтями 194-197, 274 СК України,а зміна їх розміру, встановленого раніше рішенням суду, що регулюється положеннями статті 192 СК України.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_2 із ухваленими у справі судовими рішеннями.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 квітня 2019 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: Н.М. Ковальчук
ОСОБА_8