Справа № 551/1150/18 Номер провадження 22-ц/814/1163/19Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
10 квітня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.
секретар: Радько О.М.
за участю позивача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У листопаді 2018 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що він перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_4, від якого у них 06 травня 2018 року народився син ОСОБА_5, який перебуває на повному утриманні позивача, відтак, розмір стягуваних аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 має бути зменшеним.
З урахуванням наведеного прохав зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2, 01.10.1983 р. н., аліментів на користь ОСОБА_3, 12.12.1979 р. н., на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) на 1/6 частину всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.2-3).
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 подала до місцевого суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2, яку обґрунтовувала тим, що рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2017 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 16 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. При цьому, відповідач належним чином не виконує свої обов'язки по утриманню дитини, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до вищевикладеного, прохала стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 6921,26 грн., вирішити питання судових витрат (а.с.35-38).
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів, відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, неустойку за прострочення сплати аліментів за період часу з 16 січня 2017 року по 26 серпня 2018 року у загальному розмірі 6921,26 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, уродженки сел.. Шишаки, Полтавської області, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, судові витрати, які складаються з сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.
Вказане рішення оскаржив позивач, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення місцевого суду в частині первісного позову про зменшення розміру позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовних вимог або направити справу на розгляд до цього ж суду в іншому складі за встановленою підсудністю; рішення місцевого суду в частині зустрічного позову залишити в силі; вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом безпідставно не було враховано зміну матеріального стану платника аліментів, що підтверджено відомостями про його заробітну плату, яка суттєво зменшилась.
Також, вказує, що зміна сімейного стану апелянта є обставиною, що не підлягає доказуванню, оскільки була визнана іншою стороною.
Зауважує, що внаслідок відмови в зменшенні розміру аліментів, судом першої інстанції було порушено права його дитини від цивільного шлюбу з ОСОБА_4 - ОСОБА_5, 06 травня 2018 р. н., яка перебуває на утриманні ОСОБА_2
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вважає рішення місцевого суду законним і обгрунтованим, а тому прохала залишити його без змін.
Вказує, що факт народження сина ОСОБА_7, біологічним батьком якого є ОСОБА_2, ще не свідчить про знаходження дитини на його утриманні та перебування з матір'ю дитини ОСОБА_4 у сімейних відносинах.
При цьому, зауважує, що апелянтом не надано суду жодних доказів неможливості сплати ним аліментів на утримання доньки, окрім довідки - розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у загальному розмірі 10398,90 грн.
У судовому засіданні позивач доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримав та прохав її задовольнити.
Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як убачається з матеріалів справи, згідно актового запису №37 від 11.12.2007 року в Книзі реєстрації народжень Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, ОСОБА_6 народилась 23.11.2007 року, її батьками записані ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (мати) (Свідоцтво про народження серія 1-КЕ №062262, а.с.44).
У відповідності до Виконавчого листа №551/25/17 від 23.02.2017 року, рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено та вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3В аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, 23 листопада 2007 року, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 16 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.7).
Згідно довідки Шишацького РВДВС ГТУЮ в Полтавській області від 05.11.2018 року №14.28-34/6709, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за вищевказаним виконавчим листом становить 9259,09 грн. (а.с.23).
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог місцевий суд виходив із того, що матеріалами справи не підтверджено істотної зміни матеріального стану платника аліментів чи дійсного перебування на його утриманні інших осіб.
При цьому, задовольняючи вимоги в частині зустрічного позову, суд обгрунтовано виходив з того, що за спірний період з 16 січня 2017 року по 26 серпня 2018 року ОСОБА_2 допущено порушення строків сплати аліментів, а тому вимоги про стягнення з нього неустойки (пені) є правомірними.
Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають матеріалам справи, встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на одну дитину, визначається судом.
У відповідності до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то, відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження", він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3, відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У разі пред'явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч.3 ст.36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.
Як було установлено місцевим судом, після ухвалення Шишацьким районним судом Полтавської області 23.02.2017 року рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, 06.05.2018 року у позивача народився син ОСОБА_7, що підтверджується актовим записом №09, складеним ВК Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, батьками якого записані ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_4 (мати) (Свідоцтво про народження серії 1-КЕ №284411, а.с.6).
За змістом ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1,2 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Проте, місцевим судом вірно визначено, що ОСОБА_2 не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту зміни матеріального та сімейного стану платника аліментів. Факт народження другої дитини від ОСОБА_4 не може свідчити про перебування її та сина ОСОБА_7 на утриманні ОСОБА_2 без підтвердження вказаного відповідними засобами доказування.
Доводи апелянта стосовно загальновідомості факту зміни сімейного стану апелянта, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, оскільки матеріали справи не містять доказів дійсності факту зміни сімейного стану ОСОБА_2, зокрема, свідоцтва про реєстрацію шлюбу, рішення суду про визнання факту спільного проживання чоловіки та жінки без реєстрації шлюбу чи рішення суду про стягнення аліментів на сина ОСОБА_7, тощо, відсутні і правові підстави для зменшення розміру аліментів.
Твердження в апеляційній скарзі стосовно того, що місцевим судом безпідставно не було враховано зміну матеріального стану платника аліментів, що підтверджено відомостями про заробітну плату ОСОБА_2,яка суттєво зменшилась, колегія суддів оцінює критично, оскільки аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 за рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 23.02.2017 року стягуються не у твердій грошовій сумі, а у відсотковому співвідношенні до суми заробітку (доходу) платника, відтак, зі зменшенням заробітної плати ОСОБА_2 і розмір відповідних утримань зменшився.
З урахуванням вищевикладеного та на підставі наведених норм права, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення первісного позову за недоведеністю вимог.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_2 оскаржувалось рішення місцевого суду лише в частині первісного позову, то і колегією суддів переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться фактично до незгоди із судовими рішеннями без належного обґрунтування нормами права.
Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2019 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ С.М. Бондаревська
ОСОБА_8