Іменем України
11 квітня 2019 року м. Кропивницький
справа № 396/1922/18
провадження № 22-ц/4809/688/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Суровицької Л. В.,
суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.
учасники справи :
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2019 рокуу складі судді Гарбуз О.А. у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк), звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову Банк зазначав, що 01 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 14 390 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому станом на 20 вересня 2018 року має заборгованість в сумі 13 630,70 грн., з яких: 7661,66 грн. - тіло кредиту; 2856,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2225,66 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2,1.,7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 637,18 грн. - штраф (процентна складова).
Банк просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 13630,70 грн. та сплачений при подачі позову судовий збір (а.с.3-5).
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2019 рокупозов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01 лютого 2008 року в розмірі 12746 грн. 52 коп., яка складається з: 7661,66 грн. - тіло кредиту; 2856,20 грн. - відсотки за користування кредитом; 2225,66 грн. - пеня. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1647 грн. 70 коп., а всього стягнуто 14391 грн. 22 коп.
В частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 250,00 грн.(фіксована частина), 637,18 грн. -(процентна складова) всього в сумі 887,18 грн., відмовлено.
Суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсотках за користування кредитом та пені є обґрунтованим та доведеним. Вимоги про стягнення штрафу і пені порушують заборону подвійної цивільно - правової відповідальності за одне й те саме порушення, тому вимоги банку про стягнення штрафу (фіксована та процентна складова), задоволенню не підлягають (а.с. 59-64).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього лише заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7661 грн. 66 коп..
Зазначає, що суд неповно з?ясував обставини справи та дійшов безпідставного висновку про стягнення з нього заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені. Він не мав можливості надати суду докази, які мають значення для справи, оскільки у зв'язку з проходженням військової служби перебував не за місцем реєстрації, документи, які направлялись йому судом, не отримував. Судом, не було враховано при ухваленні рішення, що він проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України під час особливого періоду, з 26 квітня 2016 року по теперішній час. Суд не застосував положення п.15 ст. 14 Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов?язань, зокрема перед банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Про проходження військової служби він неодноразово надавав підтверджуючі документи працівникам АТ КБ «ПриватБанк». Розподіляючи судові витрати по справі суд не врахував, що він має правовий статус «ветерана війни - учасника бойових дій» з 27 грудня 2017 року та пільгу щодо сплати судового збору, встановлену п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (а.с. 69-71).
Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, 09 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 11 квітня 2019 року (а.с. 113, 120).
Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст.19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст.369 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції 12 грудня 2018 року відкрив провадження у справі за позовом Банку до ОСОБА_1 , призначив справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до судового розгляду та встановив строк відповідачу - п?ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву Банку (а.с. 46). Адресований відповідачу конверт з копією ухвали про відкриття провадження у справі, повернувся до суду не врученим з причини не запиту поштового відправлення (а.с.52).
Суд на вказане уваги не звернув, не маючи відзиву відповідача на позовну заяву Банку, не вирішив питання про призначення справи до розгляду з повідомленням (викликом) сторін, що призвело до неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи (а.с.53).
За таких обставин доводи апеляційної скарги про неповне з?ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
За приписами ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 01 лютого 2008 року відповідач подав Банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та оформлення на його ім?я кредитної картки «Універсальна». Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду з тим, що його заява з Пам?яткою клієнта, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку з використанням кредитки «Універсальна», які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.14,15,16-30).
Справжність свого підпису на заяві-анкеті, факт отримання кредитної картки, користування кредитними коштами, відповідач не заперечує.
Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 20 вересня 2018 року, останній платіж на погашення за кредитним договором, відповідач здійснив 25 квітня 2018 року. З позовом до суду Банк звернувся 11 жовтня 2018 року.
Позов відповідач визнає частково в розмірі основної заборгованості по кредиту - 7 661 грн.66 коп..
Заперечуючи проти позовних вимог Банку про стягнення з нього заборгованості по відсотках за користування кредитом та пені, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначав, що він з 29 квітня 2016 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України під час особливого періоду. Безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.
Вказані обставини підтверджуються військовим квитком ОСОБА_1 , копією контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, довідкою командира військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 в період з 11 липня 2017 року по 19 вересня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/ районах проведення антитерористичної операції (а.с.80-81 82-83,84,87). Отримав статус учасника бойових дій (а.с.74).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.
Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 , наданої Банком, вбачається, що відповідач такі підтверджуючі документи надавав (а.с.88).
Оскільки надані ОСОБА_1 докази підтверджують факт його участі у антитерористичній операції, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно п.15 ст.14 Закону позичальнику ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, який проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України під час дії особливого періоду, до закінчення особливого періоду, штрафи, пеня та проценти за користування кредитом - не нараховуються.
За таких обставин позовні вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом в сумі 2856,20 грн., пені в сумі 2225,66 грн. є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вказаному законі.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК відповідач може визнати позов повністю або частково на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Про часткове визнання позову, а саме щодо основної заборгованості за кредитом в сумі 7661 грн.66 коп. ОСОБА_1 зазначив в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду в частині задоволених позовних вимог, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.
Позов Банку підлягає задоволенню частково.
З ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором б/н від 01 лютого 2008 року, станом на 20 вересня 2018 року, по тілу кредиту в сумі 7661 грн.66 коп..
Позовні вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2856 грн.20 коп. та пені в сумі 2225 грн.66 коп. задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними.
Згідно п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та п.18 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1647 грн.70 коп. судових витрат.
Керуючись ст.268, п. 2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-383,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені та в частині стягнення судових витрат, скасувати.
Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 01 лютого 2008 року станом на 20 вересня 2018 року, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 7661 грн.66 коп..
В позові про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом в сумі 2856 грн.20 коп. та пені в сумі 2225 грн.66 коп., відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 квітня 2019 року.
Головуюча суддя Л. В. Суровицька
Судді Т. М. Авраменко
В. В. Черненко