Провадження № 22-ц/803/1250/19 Справа № 205/1126/18 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
12 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро у режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області про відмову у забезпеченні позову від 22 травня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
28 лютого 2018 року позивач подав до суду заяву про забезпечення свого позову, в якій поставив питання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, а саме на житловий будинок №15 по вул.Першотравневій у м.Жовті Води; земельну ділянку НОМЕР_1 по АДРЕСА_2; земельну ділянку НОМЕР_2 по АДРЕСА_3; земельну ділянку НОМЕР_3 по АДРЕСА_3; житловий будинок АДРЕСА_4; комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_1, яке на праві власності та праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року у задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року скасувати, зазначаючи, що ухвала суду винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та забезпечити позов в обраний ними спосіб.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена без з'ясування обставин даної справи, без врахування ціни позову та того факту, що майбутнє рішення суду буде неможливо виконати без вжиття відповідних заходів забезпечення позову на даній стадії.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, вже арештоване згідно з постановою Жовтоводського міського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 29 серпня 2016 року.
Колегія суддів не може погодитись з такою підставою відмови у задоволенні заяви та вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з інших підстав шляхом викладення мотивувальної частини ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області в іншій редакції.
Згідно з п.п.1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача,щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з'ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона.
Колегія суддів звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2008 року №СМ-SME0BW/204/2008 у загальному розмірі 65.066 доларів США 19 центів.
Колегія суддів вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою, оскільки під час укладання спірного кредитного договору, за яким ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 73.000 доларів США, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки.
Згідно з умов договору іпотеки ОСОБА_1 надав в іпотеку торговий комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_2.
Тобто банк під час укладання спірного кредитного договору забезпечив належне його виконання саме шляхом укладання іпотечного договору.
Заважаючи на те, що в кредит було надано 73.000 доларів США, а ціна позову по даній справі становить 65.066 доларів США 19 центів, колегія суддів вважає заяву необґрунтованою та неспівмірною.
Позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача та того, що існує реальна загроза невиконання з боку відповідача можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того накладання арешту буде суперечити статті 1 Першого протоколу до Конвенції основною метою якої є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Забезпечення позову в обраний позивачем спосіб а саме - арешт усього майна відповідача, може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння майном, що може призвести до шкоди,
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення.
Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому вважає за необхідне ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області про відмову у забезпеченні позову від 22 травня 2018 року залишити без змін, виклавши мотивувальну частині в іншій редакції.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області про відмову у забезпеченні позову від 22 травня 2018 року залишити без змін, виклавши мотивувальну частині в іншій редакції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.