Провадження № 22-ц/803/3940/19 Справа № 211/5132/17 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
11 квітня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач- Комунальний заклад «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року, яке ухвалене суддею Ніколенко Д.М. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 27 грудня 2018 року, -
У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» про скасування наказу про винесення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначила, що працює лікарем-наркологом (дільничним) диспансерного відділення №2. 04 серпня 2017 року був винесений наказ №121к про винесення їй дисциплінарного стягнення, яким їй було оголошено догану.
Підставами для її оголошення згідно наказу є те, що 07.07.2017 р. о 13-55 годині ОСОБА_2 звернулася до неї на прийом з метою профілактичного наркологічного огляду, а вона як лікар-нарколог відмовилась провести огляд, посилаючись на закінчення робочого часу, в той час, як її робочий графік роботи з 08-00 до 14-00 годин.
Крім того, в присутності ОСОБА_2 вона, позивач, зневажливо віднеслась до сестри медичної поліклініки ОСОБА_3, котра проводила прийом разом з лікарем.
20.07.2017 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до наркокабінету, однак незважаючи на час роботи з 08-00 до 11-00 годин, лікарем-наркологом прийом не здійснювався, на дверях кабінету висіла об'ява про те, що 20.07.2017 р. «Помывочно-постирочный день», у зв'язку з чим вони були змушені звернутися до лікаря-нарколога ОСОБА_6 по вул.Дишинського, 27 та зі скаргами на урядову гарячу лінію та заявою на ім'я головного лікаря. Тому, в зв'язку з порушенням нею пунктів 4.1, 4.4., 4.18, 4.20 Посадової інструкції їй винесено догану.
Вважає вказаний наказ необґрунтованим, безпідставним та надуманим з метою приниження її як лікаря, оскільки посадові інструкції їй для ознайомлення не надавались, відсутні вони в кабінеті і щодо медичних сестер та молодших медичних сестер, що позбавляє можливості визначити їх функціональні обов'язки та відповідальність. Адміністрацією закладу при прийнятті даного наказу не вказується, в чому саме полягає недотримання дисципліни особисто нею та підлеглими працівниками. Головним лікарем не зазначено в наказі № 121к від 04.08.2017 р., в чому саме полягає недотримання етики та деонтології в колективі, на бесіду вона не викликалась і пояснень від неї не отримувалось.
Наказом зазначено, що завідуючій диспансерного відділення №2 ОСОБА_7 необхідно повести «позачерговий інструктаж», однак до теперішнього часу, жодного «позачергового інструктажу» не було здійснено, що не проконтрольовано головним лікарем як керівником медичного закладу. Жодних правил внутрішнього трудового розпорядку у кабінеті немає та з якими відповідно нікого не ознайомлювали. У липні місяці, наркологічний кабінет працював без графіка виходу на роботу, натомість у червні їх було аж два. При цьому наврядче адміністрацією було когось притягнуто до дисциплінарного стягнення чи оголошено догану. Дані графіки виходу на роботу складаються незрозумілим чином, де вказуються особи, які жодного дня не працювали у їх кабінеті. Надання консультативної допомоги проводиться лікарем кожного дня згідно графіку роботи лікаря, тобто у загальній черзі та загальному порядку, після заповнення талону на кожну особу і відповідно дані записи заносяться до журналу відвідувань, однак, медичною сестрою дане оформлення не доводиться, а заповнюється на зворотному боці талона.
В наказі №121к від 04.08.2017р не зазначається в чому саме полягає таке порушення або неналежне виконання функціональних обов'язків та посадової інструкції, також незрозумілим залишається в чому саме полягає порушення або невиконання посадової інструкції з надання консультативної допомоги населенню на таємних умовах і з чого дана обставина вбачається.
Крім того, проведення профілактичних наркологічних оглядів населення при працевлаштуванні, вступу до учбових закладів та іншим категоріям проводиться у відповідності до Наказів Міністерства охорони здоров'я. Однак, 07.07.2017 року нею було прийнято 19 чоловік, на яких в неї наявні копії всіх талонів на прийом до лікаря та талон на ім'я ОСОБА_2 їй не надавався, тобто вказана особа на прийом не приходила, а з урахуванням того, що журнал ведеться однією особою - медичною сестрою ОСОБА_3, ОСОБА_2 була вписана медичною сестрою навмисно, з метою дискредитувати її як лікаря, що повторюється щорічними подібними скаргами, які в кінцевому результаті не знаходять свого підтвердження.
Стосовно скарг ОСОБА_8 та ОСОБА_5, то ОСОБА_8 звернулась до неї з питань проходження МСЕК (медико-соціальної експертної комісії). Проходження МСЕК передбачає перевірку стану здоров'я у певних лікарів, отримання їх висновків у загальному листку (додаток до виписного епікризу) та отримання у комісії висновку. Висновки мають право підпису лише лікарі І категорії і вище, склад якої затверджується керівником лікувального закладу (головним лікарем) до яких вона не входить, а тому здійснювати прийом пацієнтів з питань проходження МСЕК вона не має права. Дана громадянка перебуває на обліку у поліклініці наркологічного диспансеру, де і знаходиться її медична картка, де здійснює прийом завідувач поліклініки ОСОБА_7, яка і входить до складу комісії з питань проходження МСЕК. Оскільки медична картка ОСОБА_8 знаходиться в архіві наркологічного диспансеру, перевірити її стан фактично неможливо, оскільки невідомо, який курс лікування та проходить, та взагалі від чого лікується та які наявні супутні захворювання. ОСОБА_8 перебуває на обліку як наркоман та отримує під наглядом лікувальний засіб «метадон», дозованість та графік прийому якого здійснює її лікар в якого вона ж відповідно і перебуває на обліку. Інколи хвора, перебуваючи за основним обліком може пройти огляд за іншим, однак в даному випадку повинен бути наявний в іншому кабінеті дублікат амбулаторної картки, яка в її кабінеті відсутня, тому позивач вважає, що направлення до неї ОСОБА_8 з питань проходження МСЕК, як особи яка не перебуває у них як хвора, оскільки медична картка та облік ведеться у іншій поліклініці здійснюється виключно з однією метою, позбавлення позивача посади та приниження.
Крім того, в той день нею здійснювався прийом хворих, незважаючи на профдень, що підтверджується записами в журналі відвідувань та копіями талонів на прийом до лікаря та підтверджує зловмисний настрій медичної сестри ОСОБА_3
До її робочого місця для ознайомлення та підписання оскаржуваного наказу приїхала комісії у складі трьох осіб: юрисконсульт ОСОБА_9, голова профспілки працівників закладу ОСОБА_10, начальник відділу кадрів ОСОБА_11 та головна медична сестра лікарні ОСОБА_12, однак жодна з цих осіб, не є тією особою, якій надано право прийняти на роботу, що є прямим порушенням порядку оголошення догани, тому, враховуючи викладене, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ №121-к від 04.08.2017 р. про винесення їй дисциплінарного стягнення.
27 вересня 2018 року позивач звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог, зазначивши, що у зв'язку із складанням незаконного та безпідставного наказу №121к від 04.08.2017 р. "Про винесення дисциплінарного стягнення" вона зазнала значних нервових хвилювань, що виражаються у постійному стресовому стані, відчутті недоброзичливості з боку адміністрації закладу, в якому вона працює багато років. ОСОБА_9, лікар з благаторічним стажем, тепер змушена доводити нікчемність вказаного наказу в суді, тому вважає ганебною таку позицію адміністрації відповідача відносно неї, та враховуючи зазначене та той факт, що відповідач на протязі декількох років систематично продовжує політику "виживання" її з робочого місця, складаючи відносно неї все нові накази про дисциплінарні стягнення, просила відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., стягнувши вказану суму з відповідача на її користь.
Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року, ОСОБА_1, відмовлено в задоволенні її позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити її позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує на те, що оскаржуваний нею Наказ №121к від 04.08.2017 є незаконним і необґрунтованими, звертає увагу на те в першій частині Наказу містяться пояснення зав. диспансерним відділенням №2 ОСОБА_7, а в другій частині виноситься догана за неналежне виконання посадових обов'язків посадової інструкції, за ненадання профілактичних наркологічних оглядів населенню, тоді, як згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку (далі ПВТР) у разі виявлення порушення трудової дисципліни на ім'я головного лікаря складається рапорт,чого не було зроблено адміністрацією відповідача. Апелянт вказує, що у неї, як у лікаря повинні зберігатись посадові інструкції, яких вона не мала, зазначає, що у грудні 2018 року вона знайшла дві посадові інструкції за 2009 рік, відповідно до яких, вона не повинна проводити профогляди. Зазначає, що в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 (медсестра) підтвердила, що вона під ключ в Металургійному наркокабінеті заховала посадові інструкції всії працівників Довгинцівського та Металургійного наркокабінетів, але пізніше їй стало відомо, що ці посадові інструкції були заховані молодшою медсестрою (санітаркою) ОСОБА_13 Також, позивач вказує, що в закладі відповідача відсутні ПВТР, вони не виготовлені, а тому відсутні підстави для видачі Наказу про порушення ПВТР.
Апелянт зазначає, що Акт від 08.08.2017 сфальсифіковано, при ній він не складався, у ньому не зазначено причини з яких вона відмовилась його підписати, як сфальсифіковано і Акт від 04.08.2017 р., оскільки до неї в цей день ніхто з адміністрації не приїжджав та нічого не вручав.
Також, позивач стверджує, що 08.08.2017 коли приїхали вручити їй Наказ, ОСОБА_14 викрав з кабінету Журнал прийому хворих та відвідувачів, куди в подальшому рукою медсестри ОСОБА_3 були внесені дані про хворих ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_8, скарги, яких стали підставою для винесення оскаржуваного Наказу.
Апелянт вважає, що всі Накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності пов'язані з тим, що адміністрація відповідача намагається змусити її написати заяву про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з чим з'являються скарги, таким чином на неї чиниться тиск щоб змусити звільнитися з роботи. Позивач зазначає, що психологічний тиск з боку адміністрації відповідача призвів до погіршення її фізичного стану здоров'я: гіпертонічний криз, перебування на лікарняному, продовження лікування протягом 2-х місяців після гіпертонічного кризу, все це стало наслідком винесеного Наказу.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працює на посаді лікаря-нарколога (дільничного) диспансерного відділення №2 Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради».
Наказом головного лікаря Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_15 від 04.08.2017 р. №121к про застосування щодо лікаря-нарколога (дільничого) диспансерного відділення №2 ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання функціональних обов'язків посадової інструкції, а саме: п.4.1. - надання консультативної допомоги населенню з наркологічних питань ( в тому числі на таємних умовах); п.4.4. - проведення профілактичних наркологічних оглядів населення при працевлаштуванні, вступу до учбових закладів та іншим категоріям; п.4.18 - виконання правил внутрішнього трудового розпорядку; п.4.20 - виконання заходів по дотриманню виробничої дисципліни особисто та підлеглими працівниками, а також дотримання етики та деонтології в колективі. Наказано завідувачу диспансерного відділення №2 ОСОБА_6 провести позачерговий інструктаж та посилити контроль по виконанню посадових обов'язків співробітниками відділення; в.о. начальника ВК ОСОБА_16 ознайомити з наказом всіх зацікавлених осіб(а.с.8 - копія наказу).
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організацій та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Стаття 147 КЗпП України регламентує, що догана, як вид дисциплінарного стягнення, може бути застосована за порушення трудової дисципліни.
Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана та звільнення.
Згідно ст.150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.
Органами, правомочними застосовувати дисциплінарні стягнення, відповідно до ст.147-1 КЗпП України є орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
До застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до ч.1 та ч.4 ст.149 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно ч.3 ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Колегія суддів, ретельно перевіривши надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи, погоджується з твердженнями позивача про те, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності є наслідком неприязних стосунків, що склалися між нею та адміністрацією відповідача.
Підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення стало те, що 07 липня 2017 року лікар-нарколог ОСОБА_1 відмовилась провести профілактичний наркологічний огляд ОСОБА_2, яка написала на неї скаргу, а також, те, що 20 липня 2017 року позивач не здійснювала лікарський прийом, у зв'язку з чим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 звернулись на урядову гарячу лінію зі скаргами, та з особистою заявою на імя головного лікаря «КПНД»ДОР» ОСОБА_15 (а.с.28, 31,32,34, т.1).
З журналу прийому від 20 липня 2017 року (а.с. 29, т.1), вбачається, що в цей день лікар ОСОБА_1 прийняла громадян ОСОБА_17 та ОСОБА_18, що також підтверджено талонами на прийом до лікаря на прізвища цих громадян (а.с.36, т.1).
Окрім того, з зазначеного журналу видно, що ОСОБА_17 вказаний під №1, а ОСОБА_18 під №3, тоді, як під № 2 записана ОСОБА_19, яка не була прийнята лікарем з невідомих причин.
Із заяви ОСОБА_8 від 20.07.2017 на імя головного лікаря медичного закладу (а.с.30, т.1) видно, що вона скаржиться на те, що 20 липня 2017 року о 09.30 год. не змогла попасти на прийом до лікаря ОСОБА_1, яка зачинилась в кабінеті з медичною сестрою ОСОБА_20 і не відчиняла двері, майже той же текст викладено і у зверненні скаржниці на урядову гарячу лінію (а.с.31). Аналогічний зміст звернення на урядову гарячу лінію від ОСОБА_5 (а.с.34). З журналу прийому від 20 липня 2017 року (а.с. 29, т.1) вбачається, що ОСОБА_5 пройшов огляд у цей день у лікаря ОСОБА_21, слід зазначити, що адресою місця мешкання останнього вказана вул.Водоп'янова,5/185. З акту патронального обстеження №5 (а.с.33) складеного 03.11.2017 року, видно, що за зазначеною ОСОБА_5 адресою останній ніколи не мешкав, з моменту заселення в квартирі мешкає родина ОСОБА_22 Також слід відмітити, що ОСОБА_8, як і ОСОБА_5 мала змогу пройти огляд у лікаря ОСОБА_21 у наркокабінеті, однак остання чомусь поїхала до психоневрологічного диспансеру.
З пояснювальних записок на імя головного лікаря стосовно скарг на лікаря-нарколога ОСОБА_1 за події, що мали місце 07 та 20 липня 2017 року, вбачається, що вони написані медичною сестрою ОСОБА_3 та молодшою медичною сестрою ОСОБА_13О.(93-98), зміст їх повністю співпадає.
З матеріалів справи також, видно, що у 2004 році лікаря-нарколога ОСОБА_1 було поновлено на роботі згідно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, відповідно наказу №82к від 30.01.2004, про що зокрема, зазначено в Акті перевірки додержання законодавства про працю Державної служби України з питань праці (а.с.133, т.1).
Окрім того з наказу №114 від 17.10.2016 (а.с.37, т.1) вбачається, що призначалася комісія по службовому розслідуванню звернення (скарги) ОСОБА_23 та доповідних медичної дільничної (поліклініки) ОСОБА_3 щодо невиконання лікарем-наркологом ОСОБА_1 функціональних обов'язків, яка дійшла висновку, що викладені факти не були підтверджені (а.с.38, т.1). Також, матеріалами справи встановлено, що позивачем в Довгинцівському районному суді м.Кривого Рогу Дніпропетровської області оскаржується ще один Наказ №157к від 29.09.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі ще трьох скарг.
На думку колегії суддів наведене свідчить про існуючий конфлікт між позивачем і адміністрацією відповідача, який штучно створює позивачу ситуації, які стають підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення, а у подальшому можуть стати підставою для звільнення останньої з роботи.
Слід зазначити, що судом були допитані свідки ОСОБА_20 і ОСОБА_3,( у останньої з позивачем неприязненні стосунки), які є працівниками відповідача, тобто зацікавлені особі, тоді, як скаржники: ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_5, які б могли підтвердити події, викладені у їх скаргах та роз'яснити ситуацію, суд не допитав, незважаючи на задоволення клопотання позивача про їх виклик, що підтверджено ухвалою суду від 09 січня 2018 року (а.с.52, т.1).
З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність шкоди заподіяної проступком позивача, обставини за яких вчинено проступок, тривалий стаж роботи (37 років) на посаді лікаря-нарколога, колегія суддів вважає, що елементи складу дисциплінарного правопорушення, відсутні в діях позивача, а відтак, наявні підстави для визнання наказу про оголошення догани незаконним та його скасування.
Апеляційний суд погоджується з доводами скарги позивача про те, що порушенням трудових прав ОСОБА_1 було заподіяно моральної шкоди, що виразилась в моральних стражданнях в зв'язку з протиправним накладенням дисциплінарного стягнення.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді і ці критерії майнового виразу душевного болю повинні оцінюватись судом об'єктивно.
На думку колегії суддів, позивач належним чином не обгрунтувала об'єктивними чинниками, з чого вони виходила, оцінюючи розмір спричиненої дисциплінарним стягненням моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України» №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнача позивач, яка не втратила роботу, стан її здоров'я, характер та тривалість немайнових втрат, можливості і факту їх відновлення, недоведеність тяжкості вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також сам факт відновлення судом її трудових прав, в якості часткового відшкодування заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає необхідним визначити відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи об'єктивні обставини - вік позивача, наявність у неї певних хвороб, що пов'язані з її віком, колегія суддів не має підстав стверджувати, що лише одні душевні страждання від накладеного дисциплінарного стягнення привели до тривалої хвороби позивача та її лікування протягом 2-х місяців після події, тому беручи до уваги, що доказів цьому суду не надано, компенсація заподіяної моральної шкоди у розмірі 1000 грн., визначена судом апеляційної інстанції відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не надавши оцінки змісту оскаржуваного наказу, неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов частково задовольнити.
Керуючись ст. 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1,3,4 ч. 1 ст.376 ст. 381, 382 - 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_15 від 04.08.2017 р. №121к «Про винисення дисциплінарного стягнення», оголошення догани лікарю наркологу диспансерного відділення №2 ОСОБА_1.
Стягнути з Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний тексп постанови складено 11 квітня 2019 року
Головуючий:
Судді: