Провадження № 22-ц/803/2155/19 Справа № 2-1715/09 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
10 квітня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Територіальна громада м. Нікополя, в особі виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року, яке постановлено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у м. Нікополі Дніпропетровської області, -
В червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до територіальної громади м. Нікополя, в особі Виконкому Нікопольської міської ради, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його прийомна донька ОСОБА_5, які до дня смерті мешкали разом в АДРЕСА_1.
Після їх смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, який зареєстрований за ОСОБА_4.
Єдиною спадкоємицею після померлих залишилась ОСОБА_6, яка доводилась донькою ОСОБА_5 та матір'ю позивача.
Спадщину вона прийняла шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та фактично вступила в управління майном.
Однак, після смерті ОСОБА_5 мати позивача ОСОБА_6 спадкові права на спадщину не оформила.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6, яка до дня смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_1. Єдиним спадкоємцем після смерті матері залишився позивач, який у встановлений законом шестимісячний строк, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 року, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері.
Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у зв'язку з тим, що ним не було доведено родинні відносини між померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_4, за яким і зареєстрований спірний житловий будинок з господарчими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі наведеного вище позивач просив суд встановити факт родинних відносин між померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на житловий будинок з усіма господарчими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, встановлено той факт, що ОСОБА_5 доводиться прийомною донькою ОСОБА_4, а також визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30). 05 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу, серії НОМЕР_1, відповідно до якого власником вищевказаного житлового будинку став ОСОБА_3 (а.с.36 Том 1)
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2015 року вищевказане заочне рішення було скасовано та призначено справу до нового розгляду (а.с.53 Том 1)
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, оскільки на час розгляду спору господарем спірного домоволодіння юридично є ОСОБА_3, та ухвалене рішення по даній справі може вплинути на йог права та обов'язки.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_7, оскільки ухвалене рішення по даній справі також може вплинути на її права та обов'язки, як особи, яка раніше отримала висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка на теперішній час перебуває у власності ОСОБА_3
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі третя особа - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що судом першої інстанції було безпідставно, після спливу більш ніж шести років після його винесення, скасоване заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року, яким були задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки відсутність в судовому засіданні представника відповідача не є достатньою підставою для скасування заочного рішення. Крім того, посилання відповідача на те, що про існування заочного рішення їм стало відомо у 2015 році спростовуються тим, що рішенням Нікопольської міської ради від 01.11.2013 року йому було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельно ділянки для будівництва та обслуговування вищезазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Зауважує на тому, що у скасованому заочному рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року було об'єктивно та всесторонньо встановлено обставини справи та визнано факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, прийняття спадщини в даному випадку відбулось шляхом фактичного вступу спадкоємцями у володіння спадковим майном, в той час як судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення не були взяті до уваги положення ст.549 ЦК України, в редакції 1963 року, та ст. 1268 ЦК України.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідач Територіальна громада м. Нікополя та третя особа - ОСОБА_7., кожен окремо, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Від скаржника ОСОБА_3 надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його відрядженням, однак, вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, скаржником не надано належних та допустимих доказів, відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, на підтвердження крайньої необхідності у його відрядженні ПП «Ніка-Тріумф», у зв'язку з чим заявлене клопотання, колегія суддів вважає безпідставним.
Крім того, слід зауважити, що попереднє судове засідання, призначене в суді апеляційної інстанції на 06 лютого 2019 року, було відкладено за клопотанням апелянта, та він завчасно був повідомлений про розгляд справи 10 квітня 2019 року, отже мав змогу скерувати свої дії та бути присутнім в судовому засіданні.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 - Стороженко С.І., третю особу ОСОБА_7. та її представника ОСОБА_9, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_4, про що свідчить актовий запис № 985, складений ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.61), який до дня смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з ним за вказаною адресою проживала ОСОБА_5.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла, про що свідчить актовий запис № 287, складений ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.60).
Після її смерті єдиною спадкоємицею ОСОБА_5 була ОСОБА_6, яка зареєстрована та фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла, про що свідчить актовий запис № 2317, складений 18 грудня 2007 року (а.с.59).
З матеріалів справи також вбачається, що після смерті ОСОБА_6, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року, на підставі заяви ОСОБА_1, була заведена спадкова справа № 366/2008 (а.с.70-76). Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з тим, що ним не було доведено родинних відносин між померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_4, за яким зареєстрований житловий будинок з господарчими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12, Том 1)
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 2 передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно п.7 вказаної Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до вимог ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однак, відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, заявником по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 існували родинні відносини.
Посилання позивача на ту обставину, що ОСОБА_5 була усиновлена ОСОБА_4, не підтверджені належними та допустимим доказами, в розумінні ст.ст. 12,81 ЦПК України.
Натомість, відповідно до відповіді № 1972/14.26-14 від 13.06.2017 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нікопольського міського управління юстиції Головного ТУЮ у Дніпропетровській області повідомлено, що відповідно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та в книгах державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю та Нікопольському району відомості про усиновлення ОСОБА_4 ОСОБА_10 ОСОБА_11 відсутні (а.с.78 Том 2).
Крім того, допитані в судовому засіданні, в суді першої інстанції свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не змогли підтвердити факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, натомість виклали обставини, які вони чули від інших осіб, що не є доказом на підтвердження родинних відносин.
На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Слід зауважити, що відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Інших вимог, окрім встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 заявлено не було.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було безпідставно, після спливу більш ніж шести років після його винесення, скасоване заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року, яким були задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки відсутність в судовому засіданні представника відповідача не є достатньою підставою для скасування заочного рішення, так як, відповідно до вимог ч.1 ст. 232 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент постановлення ухвали про скасування заочного рішення, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи (том 1 а.с.1-30) відповідач по справі взагалі не повідомлявся судом першої інстанції про розгляд позову ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом, що в розумінні ч.1 ст. 232 ЦПК України, в редакції 2004 року, є достатньою підставою для скасування заочного рішення.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що посилання відповідача на те, що про існування заочного рішення їм стало відомо у 2015 році спростовуються тим, що рішенням Нікопольської міської ради від 01.11.2013 року позивачу було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельно ділянки для будівництва та обслуговування вищезазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд, оскільки, дозволи на складання проекту землеустрою щодо відведення земельно ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд видається Управлінням містобудування та архітектури Нікопольської міської Ради, в той час як до Нікопольської міської Ради ОСОБА_7., дізнавшись про порушення свого права, звернулась 20.01.2015 року (том 1 а.с.46), що свідчить про те, що відповідач по справі дізнався про існування заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року саме в момент звернення ОСОБА_7., а саме 20.01.2015 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у скасованому заочному рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року було об'єктивно та всесторонньо встановлено обставини справи та визнано факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та прийняття спадщини в даному випадку відбулось шляхом фактичного вступу спадкоємцями у володіння спадковим майном, оскільки зазначене заочне рішення скасоване, та висновки, зазначені у ньому не можуть бути визнані встановленими обставинами у справі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення не були взяті до уваги положення ст.549 ЦК України, в редакції 1963 року, та ст. 1268 ЦК України, оскільки вказаними нормами Закону регулюються зокрема, дії, що свідчать про прийняття спадщини, а у справі, що переглядається, позивачем заявлено позовні вимоги щодо встановлення факту родинних відносин, інших позовних вимог позивачем заявлено не було.
На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2019 року.
Головуючий:
Судді: