09 квітня 2019 року м. Херсон
справа № 766/19928/17
провадження № 22-ц/819/437/19
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В.,
суддів:Склярської І.В.,
Чорної Т.Г.,
секретарГеленко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційні скарги Фонду державного майна України та Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Дорошинської В.Е. від 18 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» про визнання незаконними та скасування рішень наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора,
встановив:
У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» про визнання незаконними та скасування рішень наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначив, що 06.08.2012 року його було обрано на посаду голови правління Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль».
Повноваження голови правління товариства він здійснював з 31 серпня 2012 року.
Рішенням наглядової ради від 17.01.2017 року №1/2017 затверджено змінену організаційну структуру ПАТ «Херсонська ТЕЦ», згідно якої посада голови правління перетворена у посаду генерального директора, а протоколом засідання цього ж органу № 8/2017 від 17.07.2017 року щодо нього прийнято рішення про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора.
Підставою для прийняття наглядовою радою відповідного рішення визначено повідомлення детектива Національного антикорупційного бюро України про вручення йому підозри у зв'язку із розслідуванням у кримінальному провадженні.
Вважає, що наведена обставина не може бути підставою для прийняття рішення про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 16 червня 2017 року у задоволенні заявленого у межах зазначеного кримінального провадження клопотання детектива щодо відсторонення його від займаної посади строком на два місяці було відмовлено, а тому відповідні дії наглядової ради суперечать як чинному трудовому законодавству України, так і Закону України «Про акціонерні товариства» та можуть призвести до негативних наслідків, пов'язаних із неможливістю надання товариством послуг з централізованого опалення (зрив опалювального сезону), у зв'язку із чим погіршиться фінансовий стан товариства.
У грудні 2017 року ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги та, посилаючись на прийняття наглядовою радою товариства 15 грудня 2017 року ще одного рішення про відсторонення його від здійснення повноважень генерального директора та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора товариства, просив суд визнати незаконним та скасувати протоколи наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» від 17 липня 2017 року № 8/2017 та від 15 грудня 2017 року № 13/2017 про відсторонення генерального директора товариства ОСОБА_5 від здійснення повноважень та про обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ОСОБА_6
Рішенням суду від 18 грудня 2017 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Фонд державного майна України, зазначивши, що є особою, яка не брала участі у справі, проте його права оскаржуваним рішенням порушені, просить рішення суду як таке, що ухвалене судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо незаконності прийнятих наглядовою радою товариства рішень не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені без врахування положень Закону України «Про акціонерні товариства» та статуту АТ «Херсонська теплоелектроцентраль».
Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що суд, всупереч положенням частини 3 статті 53 ЦПК України не залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору Фонд державного майна України, на права та обов'язки якого як органу управління корпоративними правами держави в АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» у розмірі 99,833%, могло вплинути та вплинуло судове рішення.
Спір, що виник, є корпоративним, а не трудовим, тому не належить до цивільної юрисдикції та підлягає розгляду господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог.
Скарга мотивована тим, що висновки суду щодо обґрунтованості позову зроблені без врахування положень статті 72 Закону України «Про державну службу» та частини 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до яких особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, а також вимог статті 99 ЦК України, якою передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Крім того товариство вказує на те, що даний спір є не трудовим, а корпоративним спором з огляду на обраний позивачем спосіб захисту своїх прав.
Письмовий відзив на апеляційні скарги до суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Рішення суду мотивовано тим, що питання відсторонення позивача від виконання обов'язків генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» з підстав вручення йому підозри у зв'язку із розслідуванням у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364 та частиною 2 статті 209 КК України, було предметом розгляду у Солом'янському районному суді міста Києва за клопотанням детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_7, у задоволенні якого ухвалою цього суду від 16.06.2017 року відмовлено. Суд вважав наведену ухвалу суду, яка набрала законної сили, обов'язковою для виконання, в тому числі наглядовою радою товариства, оскаржуваними рішеннями якої порушено право позивача на працю.
В процесі розгляду справи суд встановив, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_5 займав посаду генерального директора Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль».
Рішеннями наглядової ради товариства від 17 липня 2017 року та від 15 грудня 2017 року ОСОБА_5 відсторонений від здійснення повноважень генерального директора строком на два місяці у зв'язку з повідомленням Національним антикорупційним бюро України про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.
Відповідно до Статуту Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», повний текст якого долучено товариством до апеляційної скарги, керівництво поточною діяльністю товариства здійснює колегіальний виконавчий орган-дирекція. Очолює та керує діяльністю дирекції - генеральний директор, який обирається та повноваження якого припиняються наглядовою радою.
Питання повноважень, умов діяльності, оплати праці та матеріального забезпечення генерального директора визначаються в Статуті товариства і трудовому договорі (контракті), який укладає (підписує) та/або розриває (припиняє) від імені товариства-наглядова рада.
Генеральний директор може бути відсторонений від здійснення повноважень за рішенням наглядової ради (пункти 18.1, 18.2,18.8, 18.10, 18.12 Статуту).
Суд першої інстанції не досліджував умови укладеного з ОСОБА_5 контракту, текст якого додано до апеляційної скарги, поданої відповідачем.
Враховуючи положення частин другої і третьої статті 367 ЦПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, та зважаючи на те, що представництво товариства в даній справі здійснював представник, повноваження якого підтверджено довіреністю, виданою позивачем, а інформація про обізнаність наглядової ради товариства про судове провадження відсутні, колегія суддів вважає за необхідне та доцільне дослідити як повний текст Статуту товариства, так і укладений 17 січня 2017 року ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» в особі голови наглядової ради контракт №724 із керівником виконавчого органу товариства, а саме: із ОСОБА_5
За умовами наведеного контракту ОСОБА_5 зобов'язався здійснювати поточне управління (керівництво) товариством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження належного товариству майна, в тому числі державного майна, що не увійшло до складу статутного капіталу товариства, забезпечувати виконання рішень загальних зборів акціонерів та наглядової ради, а товариство зобов'язалося створювати належні умови для матеріального забезпечення та організації праці керівника (пункт 1.1 контракту).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5, суд виходив з того, що відсторонення останнього від виконання обов'язків генерального директора було проведено з порушенням вимог статті 46 КЗпП України, оскільки протоколи наглядової ради не містять відомостей про встановлення обставин, із якими наведена норма пов'язує підстави для відсторонення працівника від роботи.
Проте такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до вимог статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи.
Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Нормами ЦК України (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 47, 62, 63), Закону України «Про акціонерні товариства» (статті 52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.
За приписами частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною 3 статті 99 ЦК України, згідно із якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині 5 статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства відсторонити члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальним за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку з цим відсторонення відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України ( у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-YII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Наведений вище висновок щодо застосування статті 99 ЦК України та статті 46 КЗпП України викладений Верховним Судом у постанові Великої Палати Суду від 30 січня 2019 року, справа №145/1885/15-ц та підлягає врахуванню судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України.
Отже, враховуючи, що предметом спору в даній справі є законність рішення наглядової ради товариства про відсторонення позивача як члена виконавчого органу товариства від виконання повноважень генерального директора товариства, яке має розглядатися в межах корпоративних, а не трудових правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що суд помилково розглянув за правилами цивільного судочинства корпоративний спір, який підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 255, частин першої та другої статті 377 ЦПК України, та роз'ясненням позивачу права на звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому ГПК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне застосувати частину п'яту статті 142 ЦПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Оскільки факт необґрунтованих дій позивача відповідач не доводив, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на ОСОБА_5 обов'язку компенсувати витрати осіб, які подавали апеляційні скарги, щодо сплати ними судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 377 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» та Фонду державного майна України частково задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» про визнання незаконним та скасування рішень наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.В. Пузанова
Судді: І.В. Склярська
Т.Г. Чорна
Повний текст постанови складено 12 квітня 2019 року
Суддя Л.В. Пузанова