Справа № 758/15483/18
Категорія 47
11 квітня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання засідання Добривечір А.О., позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_2 про забезпечення її позову до ОСОБА_5, треті особа: Служба у справа дітей Дарницької в м. Києві районної державної адміністрації, Служба у справа дітей Оболонської в м. Києві районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
21 березня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_5 на час розгляду даної справи в суді надати можливість безперешкодно бачитись і спілкуватись з спільною дитиною - донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свою заяву позивач обґрунтовувала тим, що відповідач з 23 грудня 2018 року позбавив позивача можливості у спілкуванні з дитиною і від того часу вона не бачилась з дитиною та не спілкувалась.
В судовому засідання позивач та її представник вимоги заяви підтримали, просили суд її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог заяви заперечувала, на підтвердження своїх заперечень надала до суду копії матеріалів кримінального провадження.
Дослідивши заяву та матеріали позовної заяви у межах вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з п.1, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.
Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_5 на час розгляду даної справи в суді надати можливість безперешкодно бачитись і спілкуватись з спільною дитиною.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки останньою не конкретизовано вимоги заяви та не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову саме шляхом зобов'язання надати можливість безперешкодно бачитись і спілкуватись з спільною дитиною.
Відповідно до ч.2 п.1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того,з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Таким чином, вирішення заяви про забезпечення позову не може замінити рішення суду по суті розгляду справи.
Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що зазначені позивачем обставини, що викладені у заяві про забезпечення позову не обґрунтовують необхідності в застосуванні виду забезпечення позову шляхом, вказаним у ній. А відтак, заява позивача не містить належного обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог немайнового характеру.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З огляду на вище викладене, а також приймаючи до уваги, що позивачем в заяві про забезпечення позову викладені припущення щодо невиконання відповідачем в майбутньому рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, які не підтверджуються об'єктивними та належними доказами, виходячи, при цьому, із заявлених позивачем позовних вимог про визначення місця проживання дитини, суд вважає, що в обраному позивачеві заходу забезпечення позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення її позову до ОСОБА_5, третя особа: Служба у справа дітей Дарницької в м. Києві районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - відмовити;
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Гребенюк