Справа № 541/2909/18
Номер провадження 2/541/340/2019
іменем України
20 березня 2019 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої, судді Куцин В.М.,
з участю секретаря Євдокимової Н.Ю., розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
26 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом до Петрівцівської сільської ради в якому просив встановити факт належності ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,1496 га на території с. Петрівці Петрівцівської сільської ради для обслуговування житлового будинку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 222 від 24 березня 1997 року на ім'я ОСОБА_3. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Петрівці Миргородського району Полтавської області, рнокпп НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на: земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1496 га; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позов послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_3, який постійно проживав в с. Петрівці Миргородського району.
Внаслідок його смерті відкрилась спадщина, зокрема, на земельну ділянку площею 0,1496 га для обслуговування житлового будинку на території АДРЕСА_1, кадастровий № НОМЕР_3 та житловий будинок по АДРЕСА_1.
В установленому законом порядку він прийняв спадщину, оскільки на день відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем та був зареєстрований за однією адресою. Другою Миргородською нотаріальною конторою 21 січня 2010 року проведено реєстрацію спадкової справи за його заявою.
Нотаріусом йому було роз'яснено, що для оформлення права на спадщину на земельну ділянку та будинок, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату необхідно подати правовстановлюючі документи та витяги з Реєстру прав власності. Як з'ясувалося при підготовці документів для оформлення спадщини в Державному акті на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,1496 га на території с. Петрівці Петрівцівської сільської ради для обслуговування житлового будинку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 222 24 березня 1997 року, зазначено прізвище власника (спадкодавця) «ОСОБА_3»», що не збігається з його паспортними даними та даними свідоцтва про смерть, що видане на підставі паспорта, - «ОСОБА_3».
Згідно довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 21 березня 2018 року право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстроване, загальна вартість його згідно оцінки складає 134 189 грн.
Постановою від 31 жовтня 2018 року Бобир О.Ю., виконуючої обов'язки завідувача Другої Миргородської державної нотаріальної контори в порядку заміщення, завідувача Першої Миргородської державної нотаріальної контори відмовлено йому у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через вказане вище помилкове зазначення прізвища спадкодавця у правовстановлюючому документі. При цьому в постанові зазначено, що в даному випадку факт належності спадкодавцю майна може бути встановлено лише в судовому порядку.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно для визнання права власності в порядку спадкування.
Згідно витягів з погосподарських книг Пегрівцівської сільської ради Миргородського району за 1977-1979, 1991-1995 та 2006-2010 роки в господарстві в АДРЕСА_1 проживав і був зазначений головою господарства ОСОБА_3. Таким чином спадкодавцю ОСОБА_3 за життя правомірно належало домоволодіння.
Отримати правовстановлюючі документи він не може у зв'язку з тим, що цивільна правоздатність особи, на ім'я якої повинен видаватися документ, припинилася в момент її смерті згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України.
Постановою від 23 лютого 2018 року Карбан Л.М. державного нотаріуса Чорнухинської державної нотаріальної контори, виконуючої обов'язки в порядку заміщення завідувача Другої Миргородської державної нотаріальної контори відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно.
Згідно технічного паспорта від 21 березня 2018 року зазначений садибний (індивідуальний) житловий будинок складається з житлового будинку А-1 (1976 року побудови) та господарських споруд, загальною вартістю 134189 грн.
Відповідно до витягу з технічної документації вартість земельної ділянки станом на листопад 2018 року становить 61041,33 грн.
В зв'язку з наведеним відсутні умови для одержання ним в органах нотаріату свідоцтва про право на спадщину і тому він змушений ставити вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку.
Ухвалою судді від 29.12.2018 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі . Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився.
Представник позивача, адвокат Тарасенко В.С. в підготовчому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві .
Представник відповідача Петрівцівської сільської ради Миргородського району в підготовче засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечень проти позову немає (а.с.81).
Заслухавши представника позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 та свідоцтвом про народження позивача НОМЕР_4 (а.с.11,12).
Відповідно до довідки Петрівцівської сільської ради від 06.07.2018 №683 на момент смерті ОСОБА_3 з ним був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 син ОСОБА_1, 1986 року народження (а.с. 13)
На момент смерті ОСОБА_3 на праві власності належала земельну ділянку площею 0,1496 га для обслуговування житлового будинку на території АДРЕСА_1, кадастровий № НОМЕР_3 та житловий будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується: копією витягу з Державного земельного кадастру, згідно якого право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована: АДРЕСА_1, вид використання: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1496 га належить на праві власності ОСОБА_3, витягами з погосподарських книг Петрівцівської сільської ради Миргородського району за1971-1973, 1974-1976, 1977-1979, 1982-1982, 1983-1985, 1986-1990, 1991-1995,1996-2000, 2001-2005 та 2006-2010 роки згідно яких в господарстві в АДРЕСА_1 проживав і був зазначений головою господарства ОСОБА_3 (а.с.18-31).
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,1496 га на території с. Петрівці Петрівцівської сільської ради для обслуговування житлового будинку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 222 від 24 березня 1997 року виданий на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 15).
Згідно довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 21 березня 2018 року право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстроване, загальна вартість його згідно оцінки складає 134 189 грн. (а.с. 16).
Постановою від 31 жовтня 2018 року ОСОБА_5, виконуючої обов'язки завідувача Другої Миргородської державної нотаріальної контори в порядку заміщення, завідувача Першої Миргородської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через розбіжності у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку та свідоцтві про смерть у написанні прізвища спадкодавця земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Згідно витягів з погосподарських книг Пегрівцівської сільської ради Миргородського району за за1971-1973, 1974-1976, 1977-1979, 1982-1982, 1983-1985, 1986-1990, 1991-1995,1996-2000, 2001-2005 та 2006-2010 роки в господарстві в АДРЕСА_1 проживав і був зазначений головою господарства ОСОБА_3 (а.с.21-31).
Згідно технічного паспорта від 21 березня 2018 року зазначений садибний (індивідуальний) житловий будинок складається з житлового будинку А-1 (1976 року побудови) та господарських споруд, загальною вартістю 134189 грн. (а.с. 33-35).
На даний час отримати правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як, фізичної особи, припинена у момент його смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
Постановою від 23 лютого 2018 року Карбан Л.М. державного нотаріуса Чорнухинської державної нотаріальної контори, виконуючої обов'язки в порядку заміщення завідувача Другої Миргородської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно (а.с. 32).
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.
Відповідно до ст.ст. 1220,1221 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місце відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, який помер (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Положеннями ст. 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з положенням ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст.ст. 1220,1221 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місце відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Спадщина може бути визнана відумерлою та передана у комунальну власність в порядку визначеному ст. 1277 ЦК України і тому саме сільська рада за місцем відкриття спадщини є відповідачем по справі.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 № 7, право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Відповідно до Закону УРСР "Про сільську Раду народних депутатів трудящих УРСР" від 02 червня 1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги. В заглавній частині особистого рахунку записувались прізвище, ім'я по батькові глави сім'ї, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку, іншим чином реєстрація власності в сільській місцевості передбачена не була за виключенням договорів дарування* міни, купівлі-продажу. пожиттєвого утримування, спадкування.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом беззаперечно встановлено, що в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,1496 га на території с. Петрівці Петрівцівської сільської ради для обслуговування житлового будинку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 222 від 24 березня 1997 року невірно зазначено прізвище власника «ОСОБА_3» замість «ОСОБА_3» в результаті описки.
Враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_8 на праві власності земельної ділянки площею 0,1496 га на території с. Петрівці Петрівцівської сільської ради для обслуговування житлового будинку підтверджений, а тому зазначена земельна ділянка входить до складу спадщини після його смерті.
У зв'язку з тим, що правовстановлюючі документи у позивача на право на земельну ділянку та житловий будинок відсутні, тому з метою оформлення спадщини необхідно визнати за спадкоємцем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на: земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1496 га; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, якою передбачено способом захисту цивільних прав та інтересів - визнання права.
Позивач є спадкоємцем по закону майна, яке належало померлому батьку ОСОБА_8, вчинив дії по прийняттю спадщини, тому він набув право на це майно в порядку спадкування. Це право відповідачем не оспорюється, а отже підстав для визнання спадщини відумерлою немає.
Оскільки право позивача на оформлення його спадкових прав на земельну ділянку та житловий будинок померлого ОСОБА_3 порушено, то воно підлягає судовому захисту.
Позовні вимоги позивача не суперечить закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає до задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
В зв'язку з задоволенням позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з роз'яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства про розгляді справ у суді першої інстанції», де вказано, що витрати на оплату судового збору в повному обсязі покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.
Керуючись ст. ст. 328, 1216, 1217, 1261,1268,1296 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 5,10, 12, 13, 200, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,1496 га на території с. Петрівці Петрівцівської сільської ради для обслуговування житлового будинку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 222 від 24 березня 1997 року на ім'я ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Петрівці Миргородського району Полтавської області, рнокпп НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на:
-земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1496 га;
-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Повне судове рішення складено 11 квітня 2019 року.
Суддя: В. М. Куцин