Справа № 127/3296/19
Провадження № 2/127/462/19
08.04.2019 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Крижанівського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що у сторін обидва сина повнолітні, однак менший - ОСОБА_3 продовжує навчатися у вищих навчальних закладах.
Так, відповідно до договору про підготовку фахівця з вищою освітою № 27113 від 01.09.2018 р. ОСОБА_3 навчається у Київському університеті культури за спеціальністю «Менеджер соціокультурної діяльності» за освітнім рівнем «Бакалавр» на денній формі навчання. Строк надання освітньої послуги - з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2021 року. Згідно з пп. в) п. 4.1. Договору № 28113 плата за навчання за один семестр становить 10801,50 грн. Також відповідно до договору про надання освітніх послуг між Донецьким національним університетом імені ОСОБА_4 та фізичною (юридичною) особою № 1555/77-10/17 від 01 вересня 2017 року, ОСОБА_3 навчається в Донецькому національному університеті імені ОСОБА_4 за освітнім рівнем «Бакалавр» на історичному факультеті на заочній формі навчання з нормативним терміном навчання. З моменту, коли сторони припинили проживати однією сім'єю, ОСОБА_2 припинив надавати матеріальну допомогу на утримання спільних дітей. А практично всі витрати, що пов'язані з навчанням меншого сина ОСОБА_3, лягли на Позивача.
Позивач просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів у розмірі ј частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву, посилаючись на обставини, викладені в ній.
Відповідач та його представник позов не визнали. Їх заперечення мотивовані тим, що син ОСОБА_5 навчається на стаціонарній формі навчання в Київському університеті культури і постійно мешкає в м. Києві. Доказів про те, що позивач ОСОБА_1 мешкає в м. Вінниці разом з сином Володимиром суду не подано. А відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка син, які продовжують навчання.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази в справі та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову .в задоволенні позову з таких підстав.
У сторін є повнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчатися у вищих навчальних закладах.
Відповідно до договору про підготовку фахівця з вищою освітою № 27113 від 01.09.2018 р. ОСОБА_3 навчається у Київському університеті культури за спеціальністю «Менеджер соціокультурної діяльності» за освітнім рівнем «Бакалавр» на денній формі навчання. Строк надання освітньої послуги - з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2021 року. Згідно з пп. в) п. 4.1. Договору № 28113 плата за навчання за один семестр становить 10801,50 грн. (Десять тисяч вісімсот одна гривня 50 копійок).
Відповідно до договору про надання освітніх послуг між Донецьким національним університетом імені ОСОБА_4 та фізичною (юридичною) особою № 1555/77-10/17 від 01 вересня 2017 року ОСОБА_3 навчається в Донецькому національному університеті імені ОСОБА_4 за освітнім рівнем «Бакалавр» на історичному факультеті на заочній формі навчання з нормативним терміном навчання.
Згідно з положеннями ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язанні утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 199 СК України).
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу (ч. 1 ст. 200 СК України).
Згідно з роз'ясненнями пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання та потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка син, які продовжують навчання.
Позивач в позовній заяві вказала місце реєстрації : АДРЕСА_1, а місце фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що квартиру в м. Вінниці ОСОБА_1 винаймає, в якій і мешкає з сином ОСОБА_5, коли він приїздить додому з навчання в м. Києві і під час міжсесійних канікул. Але доказів по такі обставини суду не подала.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно ч.ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами в справі відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів сторонами по справі до суду не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді цієї справи суд позбавлений права на збирання доказів, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_1 постійно мешкає згідно з позовною заявою в м. Вінниці у квартирі, яку винаймає, а син ОСОБА_5 у зв»язку із стаціонарним навчанням постійно мешкає в м. Києві, де також винаймає житло.
Разом з тим, суд роз»яснює, що з таким же позовом до ОСОБА_2 може звернутись і син, незалежно від місця його проживання.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 198, 199, 200 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Учасники справи :
Позивач - ОСОБА_1, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1;
Відповідач - ОСОБА_2, 21029, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2.
Повне судове рішення складено 11.04.2019 р.
Суддя