02.04.2019 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи № 495/5383/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/813/3119/19
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,
за участю секретаря - Маслова Р.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року у складі судді Боярського О.О.,
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в якому уточнивши вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь:
- матеріальну шкоду в сумі 10 033 грн.;
- моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.;
- судові витрати в розмірі 4 102,40 грн., з яких: 1 102,40 грн. - судовий збір, 500 грн. - оплата експертного дослідження, 2 500 грн.- вартість правової допомоги.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в результатізавданих дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП), яке сталося 30 грудня 2015 року з вини ОСОБА_1, його автомобіль марки Nissan Almera отримав механічні ушкодження. Вартість ремонтних робіт та необхідних запчастин на автомобіль в цілому склала 22 749 грн., з яких 12 853,65 грн. було відшкодовано страховою компанією, а тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням підлягає стягненню з відповідача.
Зазначив, що під час ДТП він отримав нервовий стрес, від пошкодження його майна, не мав можливі використовувати автомобіль за призначенням, лишився без засобу пересування, який йому необхідний для його роботи, тому просив стягнути моральну шкоду, яку оцінив у 10 000 грн. ( т.1 а.с.2-3 ).
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовну заяву, просив суд під час прийняття рішення враховувати представлені ним акт виконаних робіт та накладні квитанції про придбання запчастин, які повністю відображають реальний розмір понесених позивачем витрат для відновлення пошкодженого автомобілю.
Відповідач та його представник - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.
У поясненнях на позов, посилались на те, що, позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, не залучив до справи в якості відповідача страхову компанію, саме з якої позивач повинен стягнути різницю 17363,61 грн., оскільки межі страхового відшкодування, зазначеного у позові складають 30217, 26 грн., що значно менше 50 000 грн., вказаного в полісі ( т.1 а.с. 45-51).
Третя особа: ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав та просив їх задовольнити.
Третя особа: представник ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання справи в їх відсутність.
В поясненнях на позов ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» посилалась на те, що 11 січня 2016 року вони одержали від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заяву - повідомлення про ДТП, яка сталася 30 грудня 2015 року, в якій автомобіль позивача був пошкоджено.
11 січня 2016 року ними оглянуто пошкоджений автомобіль та підписано акт огляду. Суб'єктом оціночної діяльності визначена вартість ремонтно-встановлювальних робіт автомобіля у сумі 23 506,38 грн. Вартість страхового відшкодування склала 12853,65 грн., які виплачено позивачу ( т.1 а.с.68-70,102-104).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 9895,35 грн.; моральну шкоду в сумі 2000 грн. та судові витрати у сумі 4102,40 грн. з яких 1102,40 грн. - судовий збір, 500 грн. - оплата експертного дослідження та 2500 грн. - оплата правової допомоги.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДТП відбулася з вини відповідача, тому позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховим відшкодуванням, яке складає 9895,35 грн. та стягнення моральної шкоди 2000 грн.(т.2 а.с.76-83).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, справу розглянути у його відсутність.
Неправильність рішення суду мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт, крім доводів, що містяться в його запереченнях, зазначив, що:
- позов позивачем заявлено не до належного відповідача, яким повинна бути страхова компанія в межах ліміту страхування;
- висновок суд про встановлення збитку за допомогою наданих позивачем акту та накладних є незаконним, оскільки страховою компанією встановлена вартість відновлювальних робіт внаслідок ДТП;
- експертній висновок від 12 січня 2016 року зроблений без його участі, експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за його неправдивість;
- сума збитку у розмірі 30217,26 грн., яка визначена у експертному досліджені істотно відрізняється від суми 12853,65 грн., яка встановлена страховою компанією;
- висновок судово-товарознавчої єкспертизи №279/17 щодо встановлення матеріальної шкоди не відповідає дійсності;
- моральна шкода з винної фізичної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність не передбачена діючим законодавством;
- не підлягають стягненню 500 грн. за експертне дослідження позивача, оскільки вказане дослідження проводилось за його ініціативою, до подання позову, було спростовано експертним дослідженням, сплаченим ним (т. 2 а.с.86-92).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Зокрема, позивач, крім доводів, що містяться в його позові, зазначив, що у справі за його позовом призначені три експертних дослідження: від 12 січня 2016 року, від 01 серпня 2017 року та експертне дослідження страхової компанії, які відрізняються один проти одного. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача шкоди на підставі документів про обсяг виконаних робіт та вартість куплених ним запчастин, які об'єктивно показують розмір спричиненої реальної шкоди.
Посилався, також що позов ним заявлено до належного відповідача, оскільки особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (т.2 а.с.117-122).
У відповіді на відзивОСОБА_1 просить відмовити позивачу у позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 9 895,35 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 1194 ЦК України. Вартість реального розміру матеріальної шкоди, підтверджена позивачем актом виконаних робіт № 1 від 26 травня 2016 року, згідно з яким вартість ремонту автомобілю Nissan Almera складає 8900 грн. та накладними від 21 квітня 2016 року, 22 квітня 2016 року та 27 квітня 2016 року про придбання переднього бамперу за 2910 грн., крила - 2987 грн., дверей - 7952 грн., всього на 22 749 грн., з яких 12 853,65 грн. було відшкодовано страховою компанією, різниця складає 9 895,35 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Також внаслідок ДТП ОСОБА_2завдана моральна шкода, яка полягає у негативних емоціях та стресі, фізичних стражданнях, порушенні звичайного ритму життя, пошкодження майна. Розмір відшкодування моральної шкоди із урахуванням принципів розумності та справедливості підлягає відшкодуванню у розмірі 2000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону з наступних підстав.
1.Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦПК України розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що 30 грудня 2015 року з вини відповідача скоєно ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача Nissan Almera, держномер ВН1923 ЕЕ отримав механічні ушкодження, що підтверджується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 12 січня 2016 року (справа № 495/1/16-п) про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, та не заперечується сторонами ( т.1 а.с.5-7).
На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ( т.1 а.с.69 зворот).
Так, за результатами проведення експертного дослідження від 12 січня 2016 року, експерт (ПМП «ЕКС») встановив суму матеріального збитку в розмірі 30 217,26 грн., станом на 30 грудня 2015 року (т.1 а.с.12-33).
За проведення експертних послуг позивачем було сплачено 500 грн., що підтверджується квитанцією від 22 січня 2016 року № 1007547199 (т.1 а.с.с.34).
11 січня 2016 року ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - страхова компанія) отримало від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заяви-повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 30 грудня 2015 року (т.1 а.с.70-71 ).
В подальшому, 28 січня 2016 року позивач подав до страхової компанії заяву про страхове відшкодування. Після огляду транспортного засобу, за розрахунками страхової компанії, розмір матеріального збитку склав 15424,38 грн. Страховою компанією позивачу виплачено страхове відшкодування з урахуванням ПДВ (15 424,38 - 20%) в розмірі 12853,65 грн. ( т.1 а.с.105-128).
Згідно ст.1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так, отримавши від страхової компанії 12 853,65 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з вимогою сплати різницю, якщо вона є, між фактично понесеними матеріальними збитками та відшкодованими страховою компанією.
Ухвалою суду від 14 листопада 2016 року було задоволено клопотання відповідача та призначено судову авто -товарознавчу експертизу для визначення розміру матеріального збитку та встановлення вартості відновлювальних робіт (т.1 а.с.131-132,136-137).
За висновком експерта Кеосак А.П. № 279/17 від 17 липня 2017 року розмір матеріальної збитку завданого автомобілю Nissan Almera в результаті ДТП 30 грудня 2015 року склав 15 299,59 грн. Експертиза проводилась без огляду транспортного засобу. Вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 26 709,43грн. Натомість, експерт не надав відповідь на питання щодо вартості виконаних позивачем ремонтно-відновлювальних робіт (т.2 а.с.9- 32).
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Враховуючи наявність різних експертних висновків, за якими розміри матеріального збитку різняться один від одного (30 217,26 грн., 15 424,38 грн., 15 299,59 грн.), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що реальний розмір матеріальної шкоди підтверджено позивачем актом виконаних робіт № 1 від 26 травня 2016 року, згідно з яким вартість ремонту автомобілю Nissan Almera склала 8900 грн. та накладними від 21 квітня 2016 року, 22 квітня 2016 року та 27 квітня 2016 року про придбання переднього бамперу за 2910 грн., крила - 2987 грн., дверей - 7952 грн. (т.1 а.с.84-87).
Судом правильно визначено розмір завданої матеріальної шкоди, який склав 22 749 грн.(8900+2910+2987+7952 =22 749 грн.), а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9895,35 грн. (22 749 грн. - 12853,65 грн. (виплачено страховою компанією) - різниця між фактично понесеними витратами та відшкодованими страховою компанією.
Таким чином, установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 було пошкоджено належний позивачу автомобіль Nissan Almera,колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що становить 9 895,35 грн.
Вищенаведеним підтверджено наявність матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2, протиправність діяння її заподіювача ОСОБА_1, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Доводи апелянта щодо непогодження з розміром відновлювального ремонту автомобіля відповідно до спричинених пошкоджень автотранспорту є необґрунтованими.
Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами розмір завданих збитків, які надані позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідач не заявляв в суді першої інстанції клопотання про проведення повторної або комплексної експертизи щодо встановлення дійсної вартості виконаних ремонтно-відновлювальних робіт, отже він недобросовісно поставився до своїх обов'язків, які покладені на винну особу (спростування доказів, наданих іншою стороною).
Доводи про те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, не залучив до справи в якості відповідача страхову компанію до уваги не приймаються, оскільки страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування.
При цьому, судом першої інстанції правильно звернута увагу відповідача на наявність в нього права звернутись до страховика з вимогою в порядку регресу про відшкодування виплаченої ним різниці, якщо він вважає, що страховик порушив умови договору, розмір заподіяної шкоди встановив неправильно, що призвело до надання потерпілому страхової виплати (страхове відшкодування) не в повному обсязі.
Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди) відповідальності.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15.
2.Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Частиною 3 ст.386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Оскільки відповідача визнано винним у скоєнні ДТП, тому позовні вимоги щодо стягнення з останнього моральної шкоди є обґрунтованими.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно, ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн., судом першої інстанцій правильно враховано характер протиправних дій відповідача, глибину і тривалість страждань, яких зазнав позивач в зв'язку з пошкодженням автомобіля, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.
Посилання заявника у апеляційної скарзі на те, що моральна шкода не передбачена законом, не заслуговують на увагу, оскільки враховуючі вищевказані вимоги закону, особа яка визнана винною у скоєнні ДТП повинна відшкодувати потерпілому моральну шкоду, яка завдана дорожньо-транспортною пригодою.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір матеріального збитку, наданий позивачем, є завищеним, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем у порушення ст.ст.57,60 ЦПК України, які діяли на час розгляду справи ( аналогічно ст.ст. 76, 81 ЦПК України, які діють на теперішній час), не надано належних та допустимих доказів на його спростування, не містять таких доказів і матеріали справи.
Відповідно до ч.1 та п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу та стягнення судового збору.
Звертаючись до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_2просив відшкодувати судові витрати, судовий збір, понесені ним витрати на правову допомогу та за проведення висновку експертного дослідження.
Відповідно до ч.1ст.88 ЦПК України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Колегія суддів, враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року), погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у сумі 4102,40 грн. з яких 1102,40 грн. - судовий збір, 500 грн. - оплата експертного дослідження та 2500 грн. - оплата правової допомоги.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 09 квітня 2019 року.
Головуючий
Судді :