.
Справа №576/1275/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/193/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 18
"11" квітня 2019 р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача - ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження № 576/1275/18 за апеляційними скаргами заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 з наступними змінами та доповненнями до неї на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 вересня 2018 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Усок, Ямпільського району, Сумської області та мешканець АДРЕСА_1 , раніше судимий: 07 жовтня 2009 року вироком Ніжинського районного суду Чернігівської області за ч.3 ст.185, ч.15 - ч.3 ст.185, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, 22 лютого 2010 року вироком Середино-Будського районного суду Сумської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.357, ч.1 ст.70, ч.4 ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, 21 грудня 2011 року вироком Ямпільського районного суду Сумської області за ч.3 ст.185, ст.69 КК України до арешту на строк 4 місяці, 12 травня 2015 року вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців;
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_11 ,
До апеляційного суду надійшли апеляційні скарги заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 з наступними змінами і доповненнями до неї на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 вересня 2018 року, в яких:
- заступник прокурора Сумської області ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з постановленням нового вироку, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
- апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 зі змінами та доповненнями до неї порушується питання про скасування вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначити йому покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією зазначеної статті, а саме, у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Даним вироком суду ОСОБА_9 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на нього обов'язків: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто із ОСОБА_9 на користь держави 1287 грн. судових витрат.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заступник прокурора Сумської області ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, правильності кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч.3 ст.185 КК України, а також доведеності вини вважає, що вирок суду є незаконним в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд застосував закон, який не підлягав застосуванню. Прокурор зазначає, що рішення про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції мотивував повним визнанням вини та щирим каяттям, відсутністю тяжких наслідків, відшкодуванням шкоди, наявністю на утриманні неповнолітньої дитини, позитивною характеристикою та перебуванням сім'ї у скрутному становищі, проте на думку прокурора, такі підстави не є переконливими та не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
В обґрунтування змінених вимог своєї апеляційної скарги прокурор ОСОБА_8 також не оспорює вирок суду в частині доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій. При цьому зазначає, що судом не було враховано, що ОСОБА_9 раніше 4 рази притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, маючи молодий вік, він офіційно не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості громадян не перебуває. Прокурор вказує на те, що суд не оцінивши належним чином сукупність наведених обставин, не виконав вимоги ст.65 КК України і безпідставно застосував до обвинуваченого ст.75 КК України, що не підлягає застосуванню. За таких обставин, прокурор вважає призначене судом ОСОБА_9 покарання занадто м'яким.
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винним у наступному.
1) 20 грудня 2017 року приблизно о 01-00 год. ОСОБА_9 , діючи повторно, через незамкнуту хвіртку проник до домогосподарства потерпілого ОСОБА_12 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де з приміщення гаража таємно викрав бензопилу марки «Stihl MS250» вартістю 3057 грн. та електролобзик марки «Интерскол МП-653-01», вартістю 1034,29 грн., чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 4091,29 грн.
2) 20 грудня 2017 року приблизно о 02-00 год. ОСОБА_9 , діючи повторно, за попередньою змовою разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою, проникли до магазину ПП «Гречаник», розташованого за адресою: Глухівський р-н, с. Соснівка, вул. Центральна, 35А, звідки викрали товари господарського призначення та продукти харчування, чим спричинили потерпілому ПП «Гречаник» матеріальну шкоду на загальну суму 9358,97 грн.
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскаржуваного судового рішення, думку прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7 та про часткове підтримання змінених апеляційних вимог прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_11 , які заперечували проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, які були досліджені відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, та учасниками кримінального провадження не оспорюються.
Дії ОСОБА_9 за ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані судом правильно.
Аналізуючи доводи апеляційних скарг в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими з наступних підстав.
Частиною 2 ст.65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, покарання має відповідати принципам співрозмірності, справедливості та індивідуалізації. Для вибору такого покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_9 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, тяжких наслідків від вчиненого не настало, підсудний позитивно характеризується за місцем проживання, відшкодував спричинену злочином шкоду, має на утриманні неповнолітню дитину, а його сім'я перебуває у важкому матеріальному становищі.
Разом з тим, є слушними доводи апеляційних скарг про те, що звільнення особи від відбування покарання з випробуванням не є справедливим та співрозмірним із вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки обвинувачений вчинив 2 епізоди корисливих умисних злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких, що вказує на суспільну небезпечність особи. Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 і попередні чотири судимості має за вчинення злочинів проти власності, неоднократно відбував покарання, пов'язане з позбавленням волі, однак належних висновків для себе не зробив (а.к.п. 47-48).
Таким чином, звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На думку колегії суддів, таке звільнення не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів та не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину і особі засудженого.
Зазначені обставини, відповідно до вимог п.4 ч.1 та ч.2 ст.409 КПК України, дають підстави для скасування вироку в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з одночасним постановленням нового вироку.
Так, призначаючи ОСОБА_9 покарання, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, водночас, враховуючи достатньо молодий вік обвинуваченого, повне визнання вини, та те, що він на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, відсутність обтяжуючих обставин, вважає за можливе застосувати до нього ч.1 ст.69 КК України, призначивши покарання більш м'яке, ніж передбачено санкцією ч.3 ст.185 КК України.
Крім того, до обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів колегія суддів відносить наявність у ОСОБА_9 на утриманні малолітньої дитини (а.м.к.п. 53), його позитивну характеристику за місцем проживання (а.м.к.п. 52) та те, що обвинувачений страждає гострим гастродуоденітом та хронічним панкреатитом (а.м.к.п. 54).
З заяв потерпілих від злочинів, що містяться у матеріалах кримінального провадження (а.м.к.п. 25-26) вбачається, що до ОСОБА_9 вони не мають претензій ні матеріального, ні морального характеру, цивільні позови не заявлятимуть, оскільки частина викраденого майна була їм повернута.
Також із довідок, наданих суду апеляційної інстанції ОСОБА_9 вбачається, що за місцем проживання він характеризується позитивно, не має доходів та за його поясненнями заробляє кошти тимчасовими заробітками.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає зазначені обставини такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, а тому вважає за можливе застосувати до нього положення ч.1 ст.69 КК України, призначивши ОСОБА_9 покарання у виді обмеження волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги заступника прокурора Сумської області ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 з наступними змінами та доповненнями до неї задовольнити частково.
Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 вересня 2018 року щодо ОСОБА_9 в частині призначення покарання скасувати у зв'язку із допущеним неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Постановити свій вирок, яким вважати ОСОБА_9 засудженим за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили негайно і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
.