Справа №585/818/19 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Машина І. М.
Номер провадження 33/816/174/19 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 124 КУпАП
10 квітня 2019 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2019 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1
на підставі ст.124 КУпАП притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 384 грн. 20 коп., -
Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 28 лютого 2019 року о 10 год. 30 хв. в м. Ромни по вул. Соборній керував автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, д.н. НОМЕР_1, не дотримав безпечної дистанції, здійснив наїзд на автомобіль HONDA CR-V, д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався попереду та зупинився для надання переваги в русі пішоходам, які переходили проїзну частину дороги по неврегульованому пішохідному переходу позначеному дорожнім знаком та розміткою, в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_3 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, та вчинив передбачене ст. 124 КУпАП адміністративне правопорушення.
У поданій апеляційній скарзі, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просив постанову судді змінити в частині накладеного адміністративного стягнення, призначивши йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_3 вказує, що суд при вирішенні питання про накладення на нього адміністративного стягнення не у повному обсязі дотримався вимог ст.ст. 33, 34 КупАП, щодо необхідності врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення, а також те, що санкція ст.124 КУпАП альтернативно передбачає можливість накладення за дане правопорушення стягнення у виді штрафу.
Вважає, що призначене йому адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є надто суворе та не в повній мірі ґрунтується на вимогах ст. 30 КупАП, згідно яких позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або повторне порушення користування цим правом.
Наголошує, що висновки суду першої інстанції про часткове визнання ним своєї вини та надання пояснень, які підлягають розцінюванню як намагання уникнути адміністративної відповідальності є помилковими, оскільки своєї вини у порушенні п.13.1 ПДР України він жодного разу не заперечував, а лише звертав увагу суду на те, що порушення відбулося з необережності, невірної оцінки обстановки, яка склалась на дорозі та стану дорожнього покриття, яке було мокре та не дозволило йому своєчасно зупинитись після виявлення небезпеки для руху.
Крім того, апелянт зазначає, що суд при обранні йому міри покарання не відобразив, які саме обставини, передбачені ст.ст. 34,35 КупАП враховані судом при накладенні на нього адміністративного стягнення.
Зазначає, що всупереч вимогам ст.33 КупАП при призначенні адміністративного стягнення суддею не в повному обсязі було враховані те, що:
- він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався;
- свою вину у вчиненому визнав повністю,
- щиро розкаявся у скоєному,
- має на утриманні неповнолітню доньку, яка є школяркою і він щоденно відвозить її на навчання;
- має батька пенсійного віку, який є інвалідом 3-ої групи та учасником бойових дій і потребує постійного догляду;
- відсутність тяжких наслідків ДТП і обставин, які обтяжують відповідальність, крім того, внаслідок ДТП потерпілому завдана матеріальна шкода буде відшкодована страховою компанією, а будь яких матеріальних чи моральних претензій потерпілий до правопорушника не має.
- допомагає з транспортом вагітній доньці, оскільки у її чоловіка немає водійських прав;
- проживає з матір'ю дружини, яка є пенсіонеркою та за якою вони з дружиною здійснюють необхідний догляд;
- у зв'язку з відсутністю можливості працевлаштуватись після звільнення з роботи, тимчасово не працює та отримує допомогу по безробіттю.
У зв'язку з цим, звертає увагу на те, що позбавлення права керування транспортним засобом призведе до суттєвих змін у життєустрої його родини, істотно вплине на можливість забезпечувати пересування членів його родини, зокрема неповнолітньої доньки, батька-інваліда, вагітної доньки з використанням транспортного засобу, право керування яким має лише він.
Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, який підтримав подану апеляційну скаргу, та просив змінити постанову в частині накладеного стягнення, потерпілого ОСОБА_4, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП судом забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, а при накладенні стягнення на правопорушника відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховуються поряд з характером вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що в апеляційній скарзі не оскаржується.
Більше того, в ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав повністю, а тому, про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційним судом під сумнів не ставиться і оскаржувана постанова суду в цій частині вважається законною та обґрунтованою.
Разом з тим, заслуговують на увагу посилання апелянта на суворість накладеного на нього адміністративного стягнення, котре не відповідає вчиненому правопорушенню та особі винного.
Згідно вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Проте судом першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 зазначених вимог закону в повній мірі враховано не було.
Накладаючи на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, за наявності в санкції ст. 124 КУпАП альтернативного більш м'якого виду стягнення в виді штрафу, суддя місцевого суду своїх висновків в цій частині не мотивував, а також залишив поза уваги вимоги ст. 30 КУпАП, відповідно до яких позбавлення спеціального права, наданому даному громадянинові, в тому числі права керувати транспортними засобами, застосовується за грубе, повторне або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Так, як вбачається із матеріалів справи, суддя не в повній мірі врахував, що ОСОБА_3 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню доньку, яка є школяркою і він щоденно автомобілем відвозить її на навчання, має батька пенсійного віку, який є інвалідом 3-ої групи та учасником бойових дій і потребує постійного догляду та частих поїздок до лікарні та інших установ, порушення ним вимог ПДР України не є в даному випадку грубим та не потягло за собою тяжких наслідків, відсутність будь яких матеріальних чи моральних претензій від потерпілого, а також обставин, які обтяжують адміністративну відповідальність, проживає з матір'ю дружини, яка є пенсіонеркою та за якою вони з дружиною здійснюють необхідний догляд.
Відповідно до ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, та позицію потерпілого, який через відсутність тяжких наслідків ДТП матеріальних та моральних претензій до правопорушника не має та не заперечував щодо накладення на правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу, апеляційний суд, вважає за можливим задовольнити вимоги апелянта, змінити постанову від 14 березня 2019 року в частині застосування виду стягнення, та накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2019 року відносно ОСОБА_3 змінити в частині накладення стягнення.
Накладене на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП змінити на стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
В іншій частині постанову залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.