Номер провадження: 11-сс/813/486/19
Номер справи місцевого суду: 522/4007/19 1-кс/522/3963/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.04.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2019 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160500001133 від 08 березня 2019 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2019 року було задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області ОСОБА_9 та до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12019160500001133 від 08 березня 2019 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, яка підлягає скасуванню, у зв'язку із тим, що
- слідчим було грубо порушено вимоги статей 5, 6, 13, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не дотримано процедури та оголошено ОСОБА_8 підозру у вчиненні злочину на українській мові без залучення перекладача;
- жодний ризик у клопотанні про застосування вказаного запобіжного заходу, передбачений ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений, підозрюваний не має наміру переховуватись від органу досудового слідства або суду, оскільки має постійне місце проживання;
- слідчим суддею не розглянуто можливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів відносно підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Згідно з положеннями ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Органом досудового розслідування встановлено, що 08.03.2018 приблизно о 01:00 год., ОСОБА_8 , разом з своїми знайомими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , знаходилися в нічному клубі «Лейла», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Катериненська, 18, в якому охорону порядку здійснював ОСОБА_12 разом зі своїм братом ОСОБА_13 . В цей час, між ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та охороною виник словесний конфлікт в ході якого вони почали виражатися брутальною лайкою та ображати один одного, в ході якого вони вийшли на вулицю де продовжили сваритися.
Знаходячись на вулиці біля нічного клубу «Лейла» 08.03.2019 приблизно о 01:20 словесний конфлікт між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та охоронцями нічного клубу «Лейла» ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також з невстановленими слідством особами, які продовжували ображати один одного нецензурними словами, переріс в бійку, в ході якої вони почали штовхатися та наносити удари руками та ногами один одному.
В цей час у ОСОБА_8 , який знаходився поруч, помітивши бійку за участю його знайомих та охорони, будучи ображеним діями охоронця ОСОБА_13 який не пускав його та інших до нічного клубу, та ображав вказану компанію, в зв'язку з чим у нього раптово виник злочинний намір направлений на позбавлення життя ОСОБА_13 шляхом заподіяння ножових поранень у життєво важливі ограни потерпілого.
Приступивши до безпосередньої реалізації свого злочинного наміру, направленого на умисне вбивство ОСОБА_13 , ОСОБА_8 дістав із шкарпетки розкладний ніж, та тримаючи його в правій руці, наблизився впритул до ОСОБА_13 та умисно наніс лезом ножа проникаюче колото-різане поранення грудної клітини, проникаюче в плевральну порожнину серця, тим самим виконавши усі дії, які вважав необхідними для для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, якіне залежали від його волі, так як ОСОБА_13 , почав оборонятися, що не уможливило довести йому свій злочин до кінця.
З отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_13 був доставлений до КУ «Міської клінічної лікарні № 11», де йому була надана невідкладна медична допомога, а ОСОБА_8 втік з місця скоєння кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме: протоколами огляду місця події, в ході яких вилучені речі, що мають значення для кримінального провадження, протоколами допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , відеозаписами з камер спостереження, іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 , оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими відповідно до ст.87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, на сьогоднішній день у кримінальному провадженні №12019160500001133 від 08 березня 2019 року ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
За таких обставин відповідно до положень ст.183 КПК України до підозрюваного ОСОБА_8 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується з висновком ухвали слідчого судді про те, що, враховуючи тяжкість покарання за вчинений злочин, той факт, що підозрюваний ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втік, прокурором доведена наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінального переслідування.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги пояснення прокурора про те, що до сьогоднішнього дня в ході досудового розслідування відносно ОСОБА_8 не встановлено місцезнаходження знаряддя злочину - ножа, яким були нанесені колото-різане поранення грудної клітини ОСОБА_12 з метою вбивства, що має значення для кримінального провадження. Даний факт розцінюється як підстава розумної підозри того, що в разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, він зможе знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Також слідчий суддя вірно прийняв до уваги та оцінив обставини, які також підтверджують наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме те, що, перебуваючи у працездатному віці, ОСОБА_8 не працевлаштований, являється громадянином іншої держави, не має постійного місця реєстрації на території України, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які слідчий посилається у своєму клопотанні.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника про безпідставність задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими, а слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2019 року, якою до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12019160500001133 від 08 березня 2019 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3