Ухвала від 10.04.2019 по справі 1-27/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційної скаргою заявника ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2018 року про відмову у задоволенні його заяви про роз'яснення ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2016 року.

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_6 ,

заявник - ОСОБА_5 ,

представник заявника - ОСОБА_7 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2016 р.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Заявник ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_5 зазначає, що з оскаржуваною ухвалою не згоден, оскільки суд першої інстанції відмовляється роз'яснювати та мотивувати свідоме порушення процесуального закону.

Відмічає, що на порушення вимог ч. 1 ст. 76 КПК України, суддя ОСОБА_8 06.06.2016 р. розглянув заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, не дивлячись на те, що 12.06.2009 р. уже приймав участь у розгляді кримінального провадження № 08020486.

Але, з урахуванням положень ч. 1 ст. 80 КПК України, суддя ОСОБА_8 був зобов'язаний заявити самовідвід, однак він повторно розглянув його заяву і виніс рішення не на його користь.

Вважає, що наведене свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення та є підставою для його скасування.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

До Ленінського районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_5 про роз'яснення в порядку ст. 380 КПК України ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2016 р.

Відмовляючи заявнику ОСОБА_5 у задоволенні його заяви про роз'яснення ухвали суду, суд першої інстанції виходив з наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 засуджений Ленінським районним судом м. Миколаєва 03.10.2011 р., ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України до 13 років позбавлення волі.

06.06.2016 р. суддею ОСОБА_8 заяву ОСОБА_5 про перегляд вказаного вироку за нововиявленими обставинами повернуто заявнику із зазначенням строку для усунення недоліків.

Врахувавши, що у заяві ОСОБА_5 порушує питання щодо правомірності розподілу та розгляду його заяви суддею ОСОБА_8 , що не передбачено положеннями ст. 380 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для роз'яснення ухвали від 06.06.2016 р. відсутні.

Заслухавши доповідь судді, заявника ОСОБА_5 та його представника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 380 КПК України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.

Разом з тим, за змістом ст. 7 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 КПК України, засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

Положеннями ч. 4 ст. 42 КПК України передбачено, що обвинувачений має, зокрема, право брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; збирати і подавати суду докази; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; виступати в судових дебатах.

Відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України, обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо від обвинуваченого, який утримується під вартою, про це надійшло клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України № 9-рп/2012 від 12.04.2012 р. зазначено, що особиста участь засудженого, який відбуває кримінальне покарання в установах виконання покарань, як сторони судового процесу створює передумови для повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого розгляду справи. Така участь засудженого як сторони у розгляді справи в судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій повинна забезпечуватися відповідним процесуальним законом. Рішення про порядок участі засудженого як сторони у розгляді справи зобов'язаний приймати суд у порядку та на умовах, визначених відповідним процесуальним законом.

Наведених вимог кримінального процесуального законодавства суд першої інстанції не дотримався з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в своїй заяві про роз'яснення судового рішення заявник ОСОБА_5 просив суд забезпечити його явку у судове засідання.

24.01.2018 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва направив заявку на конвоювання ОСОБА_5 до суду на 29.01.2018 р. Однак, з невідомих причин у судове засідання ОСОБА_5 не доставлений.

В оскаржуваній ухвалі зазначено, що ОСОБА_5 у судове засідання доставлений не був, про час та місце повідомлений завчасно у встановленому порядку, що відповідно до ч. 2 ст. 380 КПК України, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, суд першої інстанції, проігнорувавши вимоги чинного законодавства та клопотання заявника ОСОБА_5 , розглянув заяву останнього без його участі.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення вимог п. 3 ч. 2 статті 412 цього Кодексу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що розгляд заяви ОСОБА_5 всупереч вимогам ст. 2 КПК України відбувся з істотним порушенням кримінального процесуального закону, ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому вона підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки ухвала суду першої інстанції скасовується через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначається новий розгляд у суді першої інстанції, апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КПК України, позбавлений можливості розглянути доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_5 по суті.

З огляду на наведене, апеляційна скарга заявника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню як така, що містить вимогу про скасування ухвали та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, але з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 415, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу заявника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2016 року, скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

____________________ ____________ _________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3