ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 квітня 2019 року № 826/11264/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Преміум»
доГоловного управління ДФС у м. Києві
про представники сторін:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення позивача - Самаріна Г.В.; відповідача: Семенище О.І., Матієк О.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Преміум" (далі - позивач або ТОВ "Аква-Преміум") подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016391406 від 02.04.2018 Головного управління ДФС у місті Києві, яким до ТОВ "Аква-Преміум» за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано пеню в розмірі 8 459,08 грн.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідач прийняв вказане повідомлення-рішення поза межами граничного строку, встановленого ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України.
У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях відповідач зазначає, що в ході проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача встановлено порушення ТОВ "Аква-Преміум" ст. Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" про що складено відповідний акт та винесено оскаржуване повідомлення-рішення. ГУ ДФС у м. Києві вважає, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган мав всі підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, а також вказує, що у відповідності до ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Отже, обмеження у строках застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюються на штрафні санкції, що застосовуються податковими органами, а тому відповідачем правомірно застосовано фінансові санкції ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" без врахування строків передбачених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено до розгляду в підготовче засідання 02.10.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.11.2018.
В судовому засіданні 06.11.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача заперечили проти позову.
Оскільки представники сторін не заперечували проти переходу до розгляду справи у порядку письмового провадження, то суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У березні 2018 року, на підставі направлення від 07.03.2018 № 615/26-15-14-06-04, виданого ГУ ДФС у м. Києві згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2018 № 3191, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Аква-Преміум" з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунку за зовнішньоекономічними контрактами від 15.10.2015 № 6-OT-FS з нерезидентом "Ferrarelle S.p.A" (Італія), від 23.01.2015 № 625 з нерезидентом "TWG TEA COMPANY PTE.LTD" (Сінгапур) за період з 23.01.2015 по 15.03.2018 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 22.03.2018 № 335/26-15-14-06-04/38908018 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:
? вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, а саме:
- несвоєчасне надходження товару на суму 2 942,43 євро (екв. 87 613,98 грн.) за контрактом від 15.10.2015 № 6-OT-FS з нерезидентом "Ferrarelle S.p.A" (Італія);
- несвоєчасне надходження товару на суму 1 115,30 дол. США (екв. 28 609,54 грн.) за контрактом від 23.01.2015 № 625 з нерезидентом "TWG TEA COMPANY PTE.LTD" (Сінгапур);
- несвоєчасне надходження товару на суму 366,20 дол. США (екв. 7 692,38 грн.) за контрактом від 23.01.2015 № 625 з нерезидентом "TWG TEA COMPANY PTE.LTD" (Сінгапур);
? п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями), а саме, порушення строків декларування станом на 01.04.2015 та 01.07.2016.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0016391406 від 02.04.2018, яким до позивача застосовано пеню за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 8 459 08 грн.
Не погоджуючись з результатами перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС від 15.06.2018 податкове повідомлення-рішення № 0016391406 від 02.04.2018 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Враховуючи викладене, вважаючи податкове повідомленням-рішенням необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Як встановлено судом, позивач вважає, що відповідачем порушено строк притягнення ТОВ "Аква-Преміум" до відповідальності за порушення законодавчо встановленого строку здійснення валютних розрахунків. оскільки застосовані до нього санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, а тому можуть бути застосовані лише в межах визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку.
Частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI, що набрав чинності з 01.01.2011, вищевказану статтю доповнено частиною другою, згідно з якої зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пп. 14.1.265. п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 58.2. ст. 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення - рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, з набранням 01.01.2011 чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статтями 113, 114 ПК України.
Зокрема, пунктом 113.3 статті 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
В свою чергу, відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Посилання позивача на висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 250 Господарського кодексу України, викладений у постанові від 04.11.2014 у справі № 21-469а14, суд відхиляє, оскільки цей висновок зумовлений відмінністю редакції статі 250 Господарського кодексу України до набрання 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України, тобто постановлений за різного правового регулювання розглядуваних правовідносин.
Щодо посилання на постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 21-163а11, від 27.05.2014 у справі № 21-126а14, від 10.07.2012 у справі № 21-147а12, то предметом спору в цих справах не було питання правомірності застосування штрафних санкцій за порушення встановлених термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Так, у справі № 21-163а11 підставою для прийняття оскаржуваних рішень послугувало порушення суб'єктом господарювання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, у справі № 21-126а14 предметом розгляду було поширення граничних строків притягнення до відповідальності, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, на накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а у справі № 21-147а12 вирішувався спір про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі пунктів 3, 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах №809/951/17 (К/9901/3204/17) від 06.02.2018 та №815/2663/16 (К/9901/1673/17) від 27.03.2018.
Також суд зауважує, що позивачем не заперечуються факт наявності правопорушень, встановлених у Акті перевірки від 22.03.2018 № 335/26-15-14-06-04/38908018.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення контролюючим органом пені на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, без урахування визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до ст. 79 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приймаючи до уваги, що податковий борг відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, зважаючи, що наявність у останнього вказаної заборгованості, яка підтверджується наявними у матеріалах справи документами, з урахуванням того, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день прийняття даного рішення сторонами не надано, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Преміум» - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко