Справа № 731/95/19
Провадження № 1-кп/731/12/19
10 квітня 2019 року Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Варва кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42019271210000002 від 14 січня 2019 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Яцин Пирятинського району Полтавської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -
ОСОБА_3 у період часу з 2000 року по теперішній час, більш точної дати не встановлено, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки в порушення вимог п. 5 «Правил охорони електричних мереж», затверджених Постановою Кабінету міністрів України №209 від 04 березня 1997 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №161 (161-2017-п) від 22 березня 2017 року), якими визначається, що охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони ліній від крайніх проводів за умови невідхильного їх положення на відстані 2 метра - до 1 кВ, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0.002 га розмістивши на ній некапітальну будівлю площею 20 м. кв. По теперішній час незаконно використовував вказану земельну ділянку площею 0.002 га, яка знаходиться поблизу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі Л-4 Л-6 напругою 0,4 кВ «КТП-143» в прогонах опор № 4-5.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що вчинив злочин за наведених обставин. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.
У відповідності з ч. 3 ст. 349 КПК України суд за згодою учасників судового провадження, переконавшись при цьому, що вони правильно розуміють зміст всіх обставин, не виявивши сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснивши правові наслідки такого порядку розгляду справи, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
За таких обставин суд вважає, що органи досудового розслідування правильно кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні, за що він і повинен нести кримінальну відповідальність.
Обираючи вид та міру покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а він законом віднесений до злочину невеликої тяжкості та особу обвинуваченого - те, що ОСОБА_3 пенсіонер, по місцю проживання характеризується позитивно. Раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування збитків.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Згідно висновку органу з питань пробації обвинувачений ОСОБА_3 може бути перевихований без ізоляції від суспільства.
Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства. Санкцією ч. 2 ст. 197-1 КК України передбачене покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі. Проте суд з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винног, кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також відсутності обтяжуючих обставин, оскільки за даних обставин справи призначення покарання в межах санкції зазначеної норми було б надмірно суворим покаранням, а тому суд приходить до висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому ОСОБА_3 більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України, зокрема, - штрафу на користь держави, що на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Речові докази відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили також немає.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень.
Вирок суду може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити ОСОБА_3 та прокурору.
Суддя ОСОБА_1