Справа № 648/207/19
Провадження № 2/648/324/19
10 квітня 2019 року смт.Білозерка
Білозерський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Рибас А.В.,
при секретарі Кравченко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білозерка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилається на те, що 22 грудня 2017 року між сторонами було укладено договір б/н позики грошових коштів, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 43840 грн. 25 коп. Відповідно до умов договору позики повернення боргу повинно було здійснюватися шляхом повернення всієї суми боргу у строк до 22.12.2018 року. У порушення умов договору відповідач у вказані договором строки позику не повернув. Посилаючись на вищевикладене просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в загальній сумі 51301 грн. 06 коп. яка складається з суми боргу 43840 грн. 25 коп., пені в сумі 6635 грн. 92 коп. та інфляційних витрат в сумі 824 грн. 89 коп.
Ухвалою судді від 28.01.2019 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву в якій позовні вимоги підтримав та наполягав на його задоволенні, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач в призначений час в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів відповідно до ст.280 ЦПК України.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Крім того, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі та на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Судом встановлено, що 22.12.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено у м.Києві письмовий договір позики серії НМТ №819460, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за №3902, згідно з яким позикодавець передав у власність позичальника 43840 грн. 25 коп., строком до 22.12.2018 року.
Договір підписаний позивачем та відповідачем, що свідчить про те, що при укладанні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору: суми позики і строку повернення позики. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами.
Верховний Суд України в постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 527 ЦК України, передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач ОСОБА_1 - позикодавець свої зобов'язання за договором виконав, коли передав ОСОБА_2 грошові кошти. Виконання позичальником зобов'язань за договором підтверджується умовами договору позики (п.1). Обов'язок позичальника повернути позику передбачено умовами договору (п.4.1) і ст.1049 ЦК України, згідно з якою позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте відповідач у встановлений договором позики від 22.12.2017 року (строк повернення до 22.12.2018 року) грошові кошти не повернув. Підтвердження сплати позики частково або повністю протягом встановленого договором строку або після його спливу відповідачем не надано.
Частина 1 ст.1050 ЦК України визначає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати за договором позики від 22.12.2017 року суд розраховує за формулою: відсоток інфляційних втрат помножений на суму боргу за відрахуванням суми боргу. При цьому, загальний відсоток інфляції розраховує шляхом помноження усіх індексів інфляції за період прострочення платежу.
Розрахунок інфляційних втрат: загальний відсоток інфляції, за період з лютого 2018 року по січень 2019 року становить 1,019. Тому інфляційні втрати становлять 824 грн. 89 коп. (43840,25 * 1,019 - 43840,25).
Крім того, задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені в сумі 6635 грн. 92 коп.
З урахуванням того, що між сторонами виникли боргові зобов'язання, ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики не виконані, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість в загальній сумі 51301 грн. 06 коп. яка складається із заборгованості за договором в сумі 43840 грн. 25 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 6635 грн. 92 коп. та інфляційних витрат в сумі 824 грн. 89 коп., які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У даному випадку на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.
На підставі в ст.ст. 527, 533, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України та керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МО №875811, виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області 07.11.2000 року, ІПН:НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ЕК №232412, виданий 14.08.1996 року Ровенківським МВ УМВС України в Луганській області, ІПН:НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, заборгованість за договором позики б/н від 22.12.2017 року в загальній сумі 51301 грн. (п'ятдесят одна тисяча триста одна) гривня 06 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МО №875811, виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області 07.11.2000 року, ІПН:НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ЕК №232412, виданий 14.08.1996 року Ровенківським МВ УМВС України в Луганській області, ІПН:НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білозерським районним судом Херсонської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Рибас А.В.