Справа № 648/2502/18
Провадження № 2/648/91/19
01 квітня 2019 року смт. Білозерка
Білозерський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді: Кусік І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Козлової Т.С.,
представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області про визнання недійсним та незаконним рішення, свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності та визнання права власності,
Позивач звернулася до суду з позовом до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області про визнання недійсним та незаконним рішення, свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності та визнання права власності. Свій позов мотивувала тим, що їй 12 лютого 1957 року було надано садибу 0,25 га для будівництва будинку. В тому ж році позивач збудувала житловий будинок, розташований за адресою: вул. Робоча, 42, с. Софіївка Білозерського району Херсонської області. Про зазначене свідчать відомості погосподарської книги з 1958 по 1960 роки. Головою сім'ї вказано позивача. У 1958 році, до позивачки поселився ОСОБА_3, про що свідчить копія військового квитка та відомості по господарської книги за 1958-1960 роки. 06.12.1962 року позивач та ОСОБА_4 одружилися. 05.06.2017 року ОСОБА_3 помер. Так як позивач є особою похилого віку, вона вирішила привести усі документи правового характеру у відповідний стан і уповноважила представляти її інтереси у цьому ОСОБА_5 Звернувшись 24.11.2017 року до державного реєстратора ОСОБА_5 отримала витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому було зазначено, що право власності на вищевказане домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва № 23 від 25.04.1991 року про право особистої власності на домоволодіння в цілому, яке було видано на підставі рішення виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради народних депутатів Білозерського району № 20 від 25.04.1991 року в частині узаконення побудованих громадянином ОСОБА_6 домоволодіння, затвердження актів прийомки в експлуатацію і видачі свідоцтва про право власності на будівлі на ім'я ОСОБА_3
Позивач вважає, що вказане рішення виконавчого комітету та видане на підставі нього свідоцтво про право особистої власності повинні бути визнані незаконними та недійсними, а за позивачкою необхідно визнати право власності на спірне домоволодіння з наступних підстав. Як вбачається з доданої копії по господарської книги, забудовником і єдиним власником спірного домоволодіння є саме позивач. До будівництва спірного будинку ОСОБА_3 не має ніякого відношення, так як він прийшов з армії у 1958 році та оселився в будинку, коли він був вже збудований. Відповідно до відомостей вказаної по господарської книги, будинок був побудований у 1957 році. Вказаним спростовується факт складання акту прийому в експлуатацію спірного житлового будинку та внесення його по господарської книги, що не потребувало введення його в експлуатацію. Таким чином, позивач вважає, що законних підстав для винесення оскаржуваного рішення та видачі на підставі нього свідоцтва про право особистої власності не було, що свідчить про їх незаконність та недійсність. У зв'язку зі змінами в законодавстві, що регулює правовідносини з приводу права власності, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право власності на нерухоме майно, оскільки це право не визнається та неможливо підтвердити, а іншого способу для поновлення порушеного права, ніж обраний нею, законом не передбачено. Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд:
1.Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради народних депутатів Білозерського району № 20 від 25 квітня 1991 року в частині узаконення побудованим громадянином ОСОБА_3 домоволодіння, розташованого за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Робоча, 42 та затвердження актів прийомки в експлуатацію і видачі свідоцтва про право власності на домобудівлі на ім'я ОСОБА_3;
2.Визнати недійсним свідоцтво № 23 від 25 квітня 1991 року про право особистої власності на домоволодіння в цілому, розташованого за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Робоча, 42;
3.Скасувати запис про право власності № 23555211, вчинений державним реєстратором ОСОБА_7 про внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_3;
4.Визнати право власності за ОСОБА_2 на домоволодіння в цілому, розташованого за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Робоча, 42.
В судовому засіданні:
Представник позивача надав суду пояснення, аналогічні позову, заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
В судовому засіданні 01.04.2019 року представник позивача, після початку розгляду справи по суті, заявив клопотання про залучення до участі в розгляді справи в якості третіх осіб інших спадкоємців померлого ОСОБА_3 Проте, з огляду на те, що представник відповідача, будучи юридично обізнаною особою (адвокат), після роз'яснення необхідності надати суду відомості про правонаступників спірних правовідносин судом (ухвала від 07.09.2018 року), не скористався правом залучення до справи третіх осіб - правонаступників померлого ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні, тож суд, з урахуванням вимог ст.ст. 189, 209 ч.1 ЦПК України, відмовив у розгляді даного клопотання, оскільки воно було подане вже після закриття підготовчого провадження (ухвала суду від 20.02.2019 року).
Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому вказав, що заява є безпідставною та не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним. Правовою формою діяльності органів місцевого самоврядування є видання правових актів, нормативних (до яких належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово) та ненормативні (акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію). Пункт 4 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає право звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують право територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Пунктом 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання з практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсних актів державних чи інших органів, визначено підстави визнання недійсним правового акту. Серед них слід назвати невідповідність правового акта вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Представник відповідача звернув увагу суду, що позивачем не зазначено правової норми, на підставі якої вона вважає оскаржуване рішення незаконним та недійсним.
Також, представник відповідача наголосив, що загальна позовна давність встановлена ст. 261 ЦК України тривалістю у три роки від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. На момент отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право власності від 25.04.1991 року позивач перебувала з ним у шлюбі і, відповідно, їй було відомо, що право власності на будинок оформлено на її чоловіка. Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови у позові. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 в повному обсязі. Справу просив розглянути без участі представника відповідача.
07 вересня 2018 року ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області було частково задоволено Клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору та зменшено належний до сплати ОСОБА_2 розмір судового збору за подання вказаного позову до 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 07 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху для усунення недоліків та подання належним чином оформленої позовної заяви.
20 лютого 2019 року ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області підготовче провадження у цивільній справі було за закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини:
Відповідно до архівного витягу із протоколу №2 засідання правління колгоспу ОСОБА_8 Широкобалківської сільської ради Білозерського району № 05-16/Г-575 від 05.06.2018 року, ОСОБА_9 дали садибу площею 0,25 га.
Суд звертає увагу, що з наданий позивачем витяг не містить детального адресу садиби і не може свідчити про те, що саме за цією адресою був збудований оспорюваний будинок.
З даних погосподарської книги Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області за 1958-1960 роки вбачається, що головою домогосподарства (землянка 1957 року забудови) по вул. К.Маркса в с. Софіївка вказана ОСОБА_9, членами її родини є: донька ОСОБА_10, чоловік ОСОБА_3 та донька ОСОБА_11.
Відповідно до технічного паспорт у на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 42 по вул. Робочій в с. Софіївка Білозерського району Херсонської області від 03.11.2017 року, його власником вказаний ОСОБА_3. Житловий будинок збудований 1957 року, інші прибудови добудовані в період з 1985 по 1991 роки.
Суд звертає увагу на те, що за даними погосподарської книги за 1958-1960 роки позивач дійсно була зазначена головою домогосподарства по вул. К.Маркса в с. Софіївка. Номера будинку в книзі не зазначено, однак вказано, що це була землянка 1957 року забудови. При цьому, згідно технічного паспорту на будинок, інші прибудови до нього були побудовані в період з 1985 по 1991 роки, за час, коли ОСОБА_3 вже проживав з позивачем (1958 рік) та перебувала з ним у шлюбі (з 06.12.1962 року).
Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00019402570 від 17.01.2018 року, свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-КГ № 069607, виданого Білозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Херсонській області 17.01.2018 року, ОСОБА_9 після розірвання шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_12.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії ІІІ-УР № 277881, виданого Широкобалківською сільською радою Білозерського району Херсонської області 06.12.1962 року, між (ОСОБА_9) ОСОБА_12 та ОСОБА_3 було укладено шлюб 06.12.1962 року.
З військового квитка серії НО № 0124146 виданого на ім'я ОСОБА_3 вбачається, що останній прийнятий на облік Широкобалківською сільською радою Білозерського району Херсонської області 24.01.1958 року.
Рішенням № 20 Виконавчого комітету Широкобалківської сільської Ради народних депутатів Білозерського району від 25.04.1991 року було узаконено побудовані громадянами …Гук С.Л… Затверджено акти прийомки в експлуатацію жилих будинків і господарчих будівель і видано свідоцтво про право власності на будівлі на ім'я ОСОБА_3
Згідно Свідоцтва № 23 від 25.04.1991 року Виконавчий комітет Широкобалківської сільської Ради народних депутатів Білозерського району засвідчив, що в цілому житловий будинок с прилеглими до нього будівлями, що знаходиться в с. Софіївка Білозерського району Херсонської області по вул. Робоча, 42, дійсно належить громадянину ОСОБА_3 на праві особистої власності.
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 105020008 від 24.11.2017 року вбачається, що власником житлового будинку по вул. Робоча, 42 в с. Софіївка Білозерського району Херсонської області є ОСОБА_3.
З матеріалів спадкової справи № 35/2017 до майна померлого 05 червня 2017 року ОСОБА_3 вбачається, що позивач, ОСОБА_13, ОСОБА_14 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого. При цьому, в своїй заяві від 20.12.2017 року, адресованій приватному нотаріусу, (а.с. 61), позивач вказує, що за час шлюбу з померлим ОСОБА_3, ними було набуто спільне майно: житловий будинок № 42, що розташований по вул. Робочій в с. Софіївка.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.ст. 80, 81 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Підсумовуючи вищевикладене, перевіривши законність рішення Виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради народних депутатів Білозерського району № 20 від 25 квітня 1991 та в видане на його підставі свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_3 від 25.04.1991 року, суд дійшов висновку, що оспорюване позивачем рішення та видане на його підставі свідоцтво про право власності були винесені відповідачем у межах своїх повноважень на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а доказів протилежного позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Посилання позивача про те, що саме вона була і є власником спірного будинку, спростовуються матеріалами справи.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши їх у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, вивчивши всі обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано, а судом не встановлено об'єктивних підстав для визнання незаконним та скасування рішення Широкобалківської сільської ради народних депутатів Білозерського району № 20 від 25 квітня 1991 року в частині узаконення побудованим громадянином ОСОБА_3 домоволодіння, визнання недійсним свідоцтва № 23 від 25 квітня 1991 року про право особистої власності на домоволодіння в цілому та скасування запису про право власності № 23555211. Як наслідок, не можуть бути задоволені і вимоги позивача про визнання за нею права власності на спірне домоволодіння, на яке вона сама у поданій до нотаріуса заяві вказує як на спільно набуте.
Крім того, статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три року. Тому, зважаючи на вказане, беручи до уваги те, щооспорюване позивачем рішення Виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради народних депутатів Білозерського району № 20 було прийнято ще 25 квітня 1991 року, свідоцтво про право власності № 23 було видано ще 25 квітня 1991 року, позивач не надала суду належних доказів того, що нею пропущено строк звернення до суду з поважних причин, а представник позивача не довів суду, що позивач не знала і не могла знати про порушення її права до 2017 року, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустила строк звернення до суду.
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 12, 13, 80-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 256, 257, 321, 328 ЦК України, суд,
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Робоча, 42, с. Софіївка, Білозерського району, Херсонської області, 75035) відмовити в задоволенні її позову до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401492, вул. Свободи, 15, с. Станіслав, Білозерського району, Херсонської області, 75051) про визнання недійсним та незаконним рішення, свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності та визнання права власності.
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Згідно п.п 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне рішення суду складено 10 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Кусік І.В.