Справа № 589/197/19
Провадження № 1-кп/589/441/19
12 березня 2019 року
Шосткинський міськрайонний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка, Сумської області, громадянина України, освіта базова загальна середня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, неодруженого,
- за ч. 1 ст. 185 КК України,
На розгляді в Шосткинському міськрайонному суді перебуває вказане кримінальне провадження.
Обвинувальний акт надійшов до суду 18 січня 2019 року
В підготовчому засіданні обвинувачений та законний представник потерпілої заявили клопотання про затвердження угоди про примирення, укладеної 01 лютого 2019 року між потерпілою ОСОБА_5 у присутності законного представника ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12018200110001650.
Заслухавши думки учасників підготовчого засідання, дослідивши обвинувальний акт і угоду про примирення, суд дійшов висновку про необхідність відмови в затвердженні вказаної угоди , зважаючи на таке:
Відповідно до ч. 7 статті 474 КПК України , суд зобов'язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу або закону.
Статтею 471 КПК України визначено зміст угоди про примирення. Так, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Із угоди про примирення, яка подана суду на затвердження вбачається, що в тексті угоди обвинувачений ОСОБА_6 зазначений як «підозрюваний», не зважаючи на те, що згідно положень ч. 2 ст. 42 КПК України на день укладення угоди ОСОБА_6 мав статус «обвинувачений».
Також в угоді сформульована суть підозри, а не обвинувачення, та не вказана правова кваліфікація дій ОСОБА_6 .
Окрім того, під час укладення угоди, сторони погодили покарання у вигляді штрафу в сумі 850 грн. Тобто, визначене в угоді покарання не відповідає вимогам частини 2 статті 53 КК України, якою передбачено, що розмір покарання у вигляді штрафу призначається виходячи з неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що не працює, доходу не має, перебуває на утриманні у власних батьків, тому погоджене сторонами покарання у виді штрафу сплатити не зможе; можливо сплатять його батьки.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Тобто, покарання є індивідуалізованим заходом державного примусу, яке застосовується до конкретної особи і саме на неї покладається обов'язок відбути призначене судом покарання.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого в підготовчому засіданні, останній не бажає і не збирається виконувати умови угоди щодо погодженого ним же покарання, а покладається у сплаті штрафу на своїх батьків, що суперечить вимогам ст. 50 КК України, та може заподіяти шкоду інтересам і правам інших осіб (батькам обвинуваченого).
Виходячи з вимог кримінального процесуального закону за наслідками розгляду угоди під час судового провадження суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення.
Згідно ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди якщо
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Відсутність правової кваліфікації вчиненого діяння, узгодження сторонами штрафу у розмірі, що не передбачений для такого виду покарання, суперечать вимогам КПК України та КК України, позиція обвинуваченого щодо неможливості виконання узгодженого покарання не відповідає завданням кримінального провадження, відтак вказане унеможливлює затвердження судом угоди про примирення.
Керуючись ст.ст. 314, ч. 7 ст. 474, 372, 392 КПК України, суд -
В затвердженні угоди про примирення від 01 лютого 2019 року, укладеної між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 , - відмовити.
Продовжити судове провадження в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1