Справа № 537/1494/19
Провадження №2-а/537/65/2019
11.04.2019 року суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_2 до інспектора 2-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в місті Кременчук капітана поліції ОСОБА_3 про скасування протоколу у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким скасувати протокол по справі про адміністративне правопорушення згідно статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27 березня 2019 року серії БД № 296736.
Суддя, перевіривши матеріали позову, приходить до наступних висновків.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами) встановлена ставка судового збору при подачі до суду адміністративного позову фізичною особою немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 768 грн. 40 коп., оскільки статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» № 2629-VIII від 23 листопада 2018 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб в розмірі 1 921 грн. 00 коп. (1 921 грн. 00 коп. * 0,4 = 768 грн. 40 коп.).
Оскільки предметом позову ОСОБА_2 є скасування не акту індивідуальної дії щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, а скасування протоколу про адміністративне правопорушення, то позивач повинен був сплатити судовий збір при подачі позову до суду, однак в матеріалах останнього відсутнє підтвердження сплати ОСОБА_2 судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, передбачені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами) та відповідні докази, позивачем не зазначені та не надані.
Згідно із частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із викладеними обставинами, суддя приходить до висновку, що позивачу необхідно усунути недоліки поданої ним позовної заяви, а саме подати суду докази на підтвердження сплати судового збору до суду в розмірі 768 грн. 40 коп. на р/р №31217206016010, одержувач УК у місті Кременчуці Крюківський район/22030101, код за ЄДРПОУ 37965850, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, у строк десять днів з дня вручення ухвали.
Суддя роз'яснює, якщо позивач усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду.
Якщо позивач не усуне зазначені вище недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Окрім того, суддя вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, серед іншого, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, та визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пункт 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України дає визначення терміну «індивідуальний акт» - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно із пунктом 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суддя вважає за необхідне зазначити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №760/9462/16-а від 10 травня 2018 року.
Таким чином, оскільки предметом спору за позовом ОСОБА_2 є протокол по справі про адміністративне правопорушення, однак останній не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а відповідність та законність дій щодо складання протоколу відповідачем має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону, тобто під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в порядку, передбаченим цим кодексом, то протокол про адміністративне правопорушення не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві.
Керуючись статтями 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора 2-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в місті Кременчук капітана поліції ОСОБА_3 про скасування протоколу у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, якщо зазначені в ухвалі недоліки позову не будуть усунуті, суд повертає позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.О. Зоріна