Справа № 534/391/19
Провадження №2-н/534/75/19
про відмову у видачі судового наказу
11 квітня 2019 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Куц Т.О. розглянувши заяву Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні до ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні Полтавської області звернулось до суду із згаданою заявою про видачу судового наказу, в якій прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 34909,09 грн., яка складається з основного боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також стягнути 192,10 грн. судового збору.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно з п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу та заявлено вимогу , яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до ст.163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником, до заяви про видачу судового наказу додається: документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника.
Зазначена заява про видачу судового наказу підписана директором підприємства ОСОБА_2, однак до неї не надано доказів, які підтверджують його повноваження.
Крім того, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права грошової вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до заяви заявник просить стягнути заборгованість станом на 01.12.2018 , посилаючись на те, що строк позовної давності перервано оплатою у 2018 році, однак не зазначає за який період виникла заборгованість, при цьому розрахунок заборгованості необґрунтований, що позбавляє суд можливості визначитися зі строками позовної давності.
Також, нечітко викладено заявлені вимоги та обставини, на яких вони ґрунтуються, оскільки, до заяви долучено договір на ім'я ОСОБА_3, за яким пред'явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості, а стягнення заборгованості просить стягнути з ОСОБА_1, при цьому заявником жодним чином вказані обставини не обгрунтовані.
Крім того, у відповідності до вимог ст.95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина 5 ст.95 ЦПК).
В порушення наведених вище норм заявником належним чином письмові докази засвідчено не було та місце знаходження їх оригіналів не зазначено.
Таким чином, беручи до уваги те, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, у видачі такого наказу слід відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1ст. 166 ЦПК України, Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 165 ЦПК України, суддя,
постановив :
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні до ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.О.Куц
Згідно з оригіналом. Суддя Т.О.Куц