Справа № 517/46/18
Провадження 1-кп/517/2/2019
11 квітня 2019 року Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Захарівка Одеської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017160390000445 від 07.04.2017 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володимирівка Кіровоградського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з вищою освітою, одруженого, працюючого лікарем - епізоотологом Захарівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;
за участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,
Встановлено, що громадянин Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючий документів для законного перетину державного кордону України та знаючий про те, що громадянин України - ОСОБА_3 , займається наданням послуг таксі у смт. Захарівка Одеської області. Також ОСОБА_7 знав ОСОБА_3 , як особу, яка може допомогти у перетинанні державного кордону України і 5 квітня 2017 року зателефонував з мобільного телефону № НОМЕР_1 на мобільний телефон ОСОБА_3 за № НОМЕР_2 та представившись особою на ім'я ОСОБА_8 повідомив про те, що йому потрібно попасти на територію Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка), але документи для законного перетину державного кордону України в нього відсутні.
Враховуючи дані обставини, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення особи на ім'я ОСОБА_8 ( ОСОБА_7 ) через державний кордон України, зумовлений корисливим мотивом. В зв'язку з чим, ОСОБА_3 уточнив у ОСОБА_7 певну інформацію, з метою організації плану перетину державного кордону України ОСОБА_7 , а саме запитав куди йому потрібно попасти на територію Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка) з території України. Отримавши від ОСОБА_7 необхідну інформацію, запропонував останньому перетнути державний кордон України у пішому порядку, також повідомив йому про те, що знає де зручніше це буде зробити і сказав, що покаже де саме це можна зробити. Також, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_7 про те, що його допомога у перетинанні державного кордону України буде коштувати приблизно 400 гривень. На що ОСОБА_7 погодився.
Так, 27.06.2017 приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на організацію переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України на територію Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка), поза межами існуючих пунктів пропуску для офіційного перетину державного кордону України, без дозвільних документів, в супереч існуючого порядку перетинання державного кордону України, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення встановленого законами України «Про державний кордон» від 04.11.1991 та «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 порядку перетину особами державного кордону України, зустрів ОСОБА_7 на автовокзалі смт. Захарівка Одеської області, посадив в свій автомобіль марки «ВАЗ 21061», державний номер НОМЕР_3 , з метою довезти ОСОБА_7 до державного кордону України, оскільки до нього була значна відстань, крім того використовуючи свій автомобіль, як засіб прикриття своєї злочинної діяльності, повіз останнього на визначену заздалегідь ділянку державного кордону України, з метою незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, яка розташована між селами Йосипівка та Павлівка Захарівського району Одеської області.
Під час руху автомобіля, ОСОБА_3 інструктував ОСОБА_9 яким чином йому потрібно діяти для того щоб перетнути державний кордон України, а саме: 1) пояснив ОСОБА_7 , що вони їдуть на ділянку державного кордону України, розташованої між с. Йосипівка та Павлівка Захарівського району Одеської області, оскільки там найтихіше місце, яке знаходиться поза межами полю зору працівників прикордонної служби; 2) пояснював ОСОБА_7 , що в тому місці грунтова дорога проходить уздовж державного кордону України і у разі якщо їх побачать працівники правоохоронних органів, вони зможуть пояснити своє перебування біля кордону тим, що вони місцеві мешканці і їдуть по своїм справам, якщо нікого не буде то ОСОБА_7 потрібно швидко і тихо вийти з машини і піти у тому напрямку, куди йому покаже ОСОБА_3 ; 3) пояснював ОСОБА_7 як потрібно діяти у разі, якщо його побачать працівники правоохоронних органів, а саме казав, що ОСОБА_7 найголовніше швидко перетнути лісополосу по якій проходить державний кордон України у тому місці де йому вкаже ОСОБА_3 , оскільки на протилежній стороні лісополоси Молдавські прикордонники вже не ходять, а Українські прикордонники не мають права перетинати вищевказану лісополосу. Також казав, якщо Українські прикордонники будуть підзивати його до себе, не варто реагувати на їх прохання та вимоги, просто потрібно не звертаючи на них уваги йти далі по територій Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка); 4) пояснював ОСОБА_7 яким саме маршрутом йому необхідно йти далі по території Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка), для того щоб залишатись непомітним для сторонніх осіб, а саме роз'яснював, що у тому місці де ОСОБА_3 вкаже ОСОБА_7 напрямок перетинання, там перпендикулярно лісополосі, по якій проходить державний кордон України, розташована лісо полоса, яка йде в глиб території Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка), якщо рухатись по цій лісополосі то ОСОБА_7 буде залишатись непомітним для працівників правоохоронних органів; а також роз'яснював місцезнаходження населених пунктів на територій України і поза її межами, для того щоб ОСОБА_7 орієнтувався на місцевості і не заблукав; 5) надав вказівку ОСОБА_7 перетнути державний кордон України саме в тому місці де він скаже, а саме перейти через лісосмугу і йти далі уздовж іншої лісосмуги, розташованої перпендикулярно.
Після надання роз'яснень щодо заздалегідь розробленого плану для перетину ОСОБА_7 державного кордону України з Республікою Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка) ОСОБА_3 , під'їхавши на своєму автомобілі до визначеного ним місця перетинання державного кордону України ОСОБА_7 , біля 13:54-13:55 отримав від останнього за свої послуги грошові кошти у розмірі 400 гривень, номіналом по 200 гривень кожна.
Задовільнивши свій корисливий мотив, приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , для досягнення мети щодо керівництва діями по незаконному переправленню ОСОБА_7 через державний кордон України та сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, зупинив автомобіль поза межами населених пунктів та розміщення пунктів пропуску, а саме, ділянка державного кордону України між інформаційними знаками 9/44 та 9/42, розташованої уздовж грунтової дороги по направленню з с. Павлівка до с. Йосипівка Захарівського району Одеської області, наказав ОСОБА_7 вийти з автомобіля вказавши напрям руху до державного кордону України.
Керуючись вказівками ОСОБА_3 , ОСОБА_7 27.06.2017 року, біля 14 години 00 хвилин попрямував по вказаному маршруту, де був затриманий працівниками прикордонної служби України та в подальшому притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП постановою Фрунзівського районного суду Одеської області № 517/289/17 від 29.06.2017 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав в повному обсязі і показав суду, що в квітні 2017 року він виконуючи послуги таксиста, погодився підвезти ОСОБА_7 , в якого були відсутні офіційні документи, поближче до державного кордону України і за його послуги, в якості таксиста, отримав від ОСОБА_7 кошти в сумі 400 гривень. Також вказав, що в нього будь-якого наміру, чи то надання обіцянок, порад, вказівок, інструкцій щодо нелегального перетину державного кордону України ОСОБА_10 - не було. Просив суд його виправдати.
Доказуючи провину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, прокурором були надані суду в якості доказів наступні документи та докази, які були досліджені в судовому засіданні:
- повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення від 06.04.2017 року, із якого вбачається, що невстановлена особа на ім?я ОСОБА_8 має намір незаконно переправити через державний кордон особу в якої відсутні офіційні документи (а.к.п. 46-47 том 1);
- витяг із ЄРДР, із якого вбачається що внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що 07 квітня 2017 року до чергової частини Роздільнянського ВП надійшло повідомлення про те, що невстановлена особа за грошову винагороду організовує незаконне переправлення осіб через державний кордон України (а.к.п. 48 том 1) ;
- протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12 квітня 2017 року, згідно якого старшим оперуповноваженим оперативно-розшукового управління Південного регіонального управління ДПС України, на виконання доручення заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області № 16-1275-17 вих. від 10.04.2017 року, на підставі ухвали судді апеляційного суду Одеської області № 1427 цт від 14.02.2017 року у відношенні до об?єкта оперативно-розшукової справи № 13/2017, в період з 14.02.2017 року по 11.04.2017 року, складено протокол про те, що в ході проведення оперативно-технічного заходу із застосуванням оперативно-технічних засобів - зняття інформації з каналів зв?язку, а саме мобільного телефону з номером НОМЕР_2 було встановлено ряд ведення телефонних розмов об?єктом оперативно-розшукової справи. Повний текст розмов мовою оригінала зафіксований у вказаному протоколі з додатком: оптичний носій-диск інв. 215т (а.к.п. 49-52) том 1);
- ухвала слідчого судді Роздільнянського районного суду від 15 червня 2017 року про дозвіл на проведення обшуку в легковому транспортному засобі ВАЗ-21061, д.з. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_3 з метою відшукання грошових коштів та інших предметів, здобутих в результаті вчинення злочину (а.к.п. 53 том 1);
- протокол обшуку транспортного засобу від 27 червня 2017 року, із якого вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді від 15 червня 2017 року проводився обшук автомобіля ВАЗ-21061, д.з. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_3 , на автомобільній дорозі на відстані 200 м від с. Йосипівка в напрямку с. Самойлівка Захарівського району який було зупинено працівниками Державної прикордонної служби та під час його обшуку вилучено телефон з сімкартою, дві купюри номіналом по 200 гривень, ключі від автомобіля та багажника, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які поміщені та опечатані до полімерного пакету та фототаблиці до протоколу (а.к.п. 54-63 том 1);
- протокол огляду місця події від 27.06.2017 року з додатками у вигляді фототаблиць, згідно якого прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , в присутності понятих, проведено огляд, в ході якого встановлено ділянку місцевості біля с. Парканівка та с. Самійлівка Захарівського району Одеської області на грунтовій дорозі вздовж лісополоси, по якій проходить державний кордон України (а.к.п. 64-68 том 1);
- протоколи огляду речових доказів від 27 червня 2017 року з додатками у вигляді фототаблиць, із яких вбачається, що проводився огляд речових доказів, вилучених в ході обшуку, а саме: автомобіля ВАЗ-21061, д.з. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_3 , телефону з сімкартою, двох купюр номіналом по 200 гривень, ключі від автомобіля та багажника, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.к.п. 69-81 том 1);
- постанова про визнання речових доказів та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 27 червня 2017 року та ухвали слідчого судді Роздільнянського районного суду про накладення арешту на тимчасово вилучене майно (а.к.п.82-86 том 1);
- матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 , які підтверджують факт перетину ним державного кордону України, зокрема згідно постанови Фрунзівського районного суду від 29 червня 2017 року ОСОБА_7 визнано винним за ч.1 ст.204-1 КУпАП та на нього накладено штраф в розмірі 1700 грн. (а.к.п.87-98 том1);
- протокол огляду речових доказів від 28 грудня 2018 року, із якого вбачається, що проводився огляд речових доказів, вилучених в ході обшуку, а саме: телефону з сімкартою, двох купюр номіналом по 200 гривень (КЕ № 2036814; ЕЗ № 1039192), ключі від автомобіля та багажника, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. При огляді телефону, після його ввімкнення у вкладці «Імена» серед інших записаних у пам?ять телефону «Сім карти» було виявлено наступного абонента: «Сан караманово № НОМЕР_1 (а.к.п. 99-102 том 1);
- постанову від 10.05.2017 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, згідно якої заступником керівника Роздільнянської місцевої прокуратури для отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов?язаної з незаконним перенаправленням осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів та встановлення вини причетних до цього осіб у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160390000445 від 07.04.2017 року, за ознаками кримінальнго правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, прийнято рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, з затриманням осіб, з використанням аудіо, відео, контролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, спостереження за особою за місцем її фактичного знаходження. Проведення спеціального слідчого експерименту доручити співробітникам ОРВ «Велика Михайлівка» ОРУ ПдРУ у взаємодії з управлінням БЗПТЛ ГУНП в Одеській області (а.к.п. 103-105 том 1);
- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 27 червня 2017 року з доданими заявами ОСОБА_7 та фототаблицями грошових коштів, з якого вбачається, що на виконання постанови прокурора від 10.05.2017 року було проведено контроль за вчиненням злочину, в результаті якого 27 червня 2017 року в приміщенні Роздільнянської місцевої прокуратури було оглянуто, заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр, згідно протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів, в кількості двох штук, номіналом 200 гривень кожна з наступними серійними номерами: КЕ 2036814, ЕЗ 1039192 та вручено ОСОБА_7 , які останній 26 червня 2017 року біля державного кордону України передав ОСОБА_3 в якості винагороди за допомогу йому в перетині державного кордону України. При цьому під час проведення контролю за вчиненням злочину проводився аудіо- та відео контроль (а.к.п. 106-116 том 1);
- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 25.05.2017 року в рамках кримінального провадження №12017160390000445, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2017 року, згідно якого прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури звертається на адресу слідчого судді апеляційного суду Одеської області з клопотанням про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно громадянина України ОСОБА_3 , шляхом зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі - телефонного терміналу з абонентським номером НОМЕР_2 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» на строк два місяці (а.к.п. 117-118 том 1);
- ухвала слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 26.05.2017 року про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, згідно якої слідчим суддею надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно громадянина України ОСОБА_3 , шляхом зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі - телефонного терміналу з абонентським номером НОМЕР_2 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» на строк два місяці, тобто до 25.07.2017 року (а.к.п. 119-121 том 1);
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефону « НОМЕР_2 » від 01.08.2017 року та доданого оптичного диску інв № 345, згідно якого заступником начальника відділу УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області № 3944 т від 26.05.2017 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових дій) шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефону НОМЕР_2 , якими користується ОСОБА_3 , із дотриманням вимог ст. ст.ст. 103, 104, 105 КПК України складено протокол про те, що в ході проведення заходу було отримано фактичні дані, що можуть бути використані в ході проведення досудового розслідування. В ході процесуальної дії використовувались матеріали оперативно-технічного заходу, за телефонними розмовами громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який використовує мобільний телефон з номером НОМЕР_2 . Повний текст розмов мовою оригінала (російською) зафіксований у вказаному протоколі (а.к.п. 122-124 том 1);
- клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою від 25.05.2017 року в рамках кримінального провадження №12017160390000445, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2017 року, згідно якого прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури звертається на адресу слідчого судді апеляційного суду Одеської області з клопотанням про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_3 , шляхом спостереження за місцем його фактичного знаходження, з використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, на строк два місяці (а.к.п. 125-126 том 1);
- ухвала слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 26.05.2017 року про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, згідно якої слідчим суддею надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно громадянина України ОСОБА_3 , шляхом спостереження за місцем його фактичного знаходження, з використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, на строк два місяці, тобто до 25.07.2017 року (а.к.п. 127-129 том 1);
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою від 14.07.2017 року та доданого оптичного диску інв. № 363, згідно якого заступником начальника відділу УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області № 3945 від 26.05.2017 року, на виконання вимог доручення на проведення негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 36 КПК України прокурора роздільнянської місцевої прокуратури від 26.05.2017 року № 108 т., із дотриманням вимог ст. ст.ст. 104-107, 246, 252, 258, 260 КПК України складено протокол про те, що 27.06.2017 року в ході проведення заходу було встановлено, що молодий чоловік йде до автомобілю ВАЗ, бежевого кольору, д.з. НОМЕР_4 , з жовтою шашкою таксиста на даху, ставить свою дорожню сумку на заднє сидіння та сідає сам на переднє пасажирське сидіння. В автомобілі на місці водія сидить ОСОБА_3 . Фото та відеофайли знаходяться на диску, який доданий до вказаного протоколу (а.к.п. 130-132 том 1);
- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо та відеоконтроль за особою від 25.05.2017 року в рамках кримінального провадження №12017160390000445, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2017 року, згідно якого прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури звертається на адресу слідчого судді апеляційного суду Одеської області з клопотанням про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно громадянина України ОСОБА_3 , шляхом здійснення аудіо та відеоконтролю за на строк два місяці (а.к.п. 133-134 том 1);
- ухвала слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 26.05.2017 року про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, згідно якої слідчим суддею надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно громадянина України ОСОБА_3 , шляхом здійснення аудіо та відеоконтролю на строк два місяці, тобто до 25.07.2017 року (а.к.п. 135-137 том 1);
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.07.2017 року та доданих оптичних дисків інв № 346нт та інв. № 347нт, згідно якого заступником начальника відділу УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області № 3946 від 26.05.2017 року, на виконання вимог доручення на проведення негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 36 КПК України прокурора роздільнянської місцевої прокуратури від 26.05.2017 року № 108 т., із дотриманням вимог ст. ст.ст. 104-107, 246, 252, 258, 260 КПК України, за результатами здійснення УОТЗ ГУНП в Одеській області, із застосуванням засобів аудіо-, відеоконтролю відносно громадянина України ОСОБА_3 складено протокол про те, що 27.06.2017 року в ході проведення заходу було встановлено, що молодий чоловік їде на маршрутному автобусі з м.Одеса до смт. Захарівка, де о 13 годині 00 хвилин виходить на автобусній станції у смт. Захарівка та телефонує ОСОБА_3 . Далі молодий чоловік йде до автомобілю ВАЗ, бежевого кольору, д.з. НОМЕР_4 , з жовтою шашкою таксиста на даху, ставить свою дорожню сумку на заднє сидіння та сідає сам на переднє пасажирське сидіння. В автомобілі на місці водія сидить ОСОБА_3 . Аудіо- та відеофайли знаходяться на дисках, які додані до вказаного протоколу (а.к.п. 138-145 том 1);
- ухвала слідчого судді Фрунзівського районного суду від 16.01.2018 року про допит свідка в судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України та доданого диску до неї, на якому знаходиться технічний запис судового засідання під час допиту свідка ОСОБА_7 в порядку ст. 225 КПК України. Як вбачається з прослуханих даних технічної фіксації процесу, допитаний слідчим суддею в присутності захисника обвинуваченого в порядку ст. 225 КПК України під час досудового розслідування в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що громадянин ОСОБА_3 допоміг йому доїхати із смт. Захарівка Одеської області до державного кордону України та розказав як і де необхідно перетнути кордон без відповідних на те документів і за вказані послуги ОСОБА_3 , ОСОБА_7 заплатив йому кошти в сумі 400 гривень (а.к.п. 147-148 том 1);
- протокол проведення слідчого експерименту від 11.01.2018 року з доданими фототаблицями та оптичним диском, в присутності понятих та за участю свідка ОСОБА_7 , який вказав на місце автодороги біля державного кордону України де його висадив з автомобіля ОСОБА_3 (а.к.п. 149-154 том 1);
- характеризуючі матеріали на обвинуваченого ОСОБА_3 , з яких вбачається, що останній позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, працює ветеринарним лікарем-епізоотологом та додатково надає послуги «таксі» (а.к.п. 230-247 том 1).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, з урахуванням принципу змагальності сторін в кримінальному процесі, судом було також допитані свідки та безпосередньо досліджено надані стороною захисту докази, а саме:
- свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він на своєму автомобілі надає послуги таксі. Вказав, що вартість послуг, тобто перевезення людей із смт. Захарівка Одеської області до с. Йосипівка, с. Павлівка, с. Парканівка Захарівського району в 2017 році складала 450 гривень;
- свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він на своєму автомобілі надає послуги таксі. Вказав, що вартість послуг, тобто перевезення людей із смт. Захарівка Одеської області до с. Йосипівка, с. Павлівка, с. Парканівка Захарівського району в 2017 році складала 400-450 гривень;
- ліцензійна карта, ліцензія, свідоцтво платника єдиного податку та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи у відповідності до яких вбачається, що ОСОБА_11 займається підприємницькою діяльністю у вигляді надання послуг перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення (а.к.п. 14-17 том 2);
- характеристика з місця роботи на обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до якої останній характеризується позитивно (а.к.п. 118 том 2);
- характеристика з місця проживання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до якої останній характеризується позитивно (а.к.п. 119 том 2);
- свідоцтво про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де в графі «батько» вказано - ОСОБА_3 (а.к.п. 120 том 2);
- почесна грамота президії Одеської обласної організації профспілки працівників агропромислового комплексу України, у відповідності до якої нагороджено ОСОБА_3 (а.к.п. 121 том 2);
Захисником заявлені клопотання про недопустимість доказів, які надані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку.
Згідно частин 1 та 2 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд, по даному кримінальному провадженню, дослідивши та проаналізувавши надані докази, оцінивши такі докази згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 12017160390000445 від 07.04.2017 року які суд, керуючись законом, оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до наступного.
Суд враховує, що відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом наприклад тоді коли їх збирання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Нормою ст.19 Конституції України, яка є нормою прямої дії передбачено, що державні органи та службові особи зобовязані діяти тільки у межах своїх повноважень та у передбачений законами України спосіб.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні вказані обставини суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 в періоду часу до 27.06.2017 року надавав послуги щодо перевезення пасажирів на своєму власному автомобілі.
Судом проаналізовано покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надані в судовому засіданні і які узгоджуються із іншими доказами, у відповідності до яких встановлено, що дані свідки займаються підприємницькою діяльністю щодо надання послуг по перевезенню пасажирів на своїх власних автомобілях і вартість їхніх послуг дещо більша в порявнянні з послугами обвинуваченого ОСОБА_3 щодо підвозу та допомоги в перетині державного кордону України ОСОБА_7 .
Згідно досліджених в судовому засіданні наданих суду письмових доказів, аудіо - відео спостережень, в тому числі і з протоколів негласних слідчих дій контролю за вчиненням злочину, вбачається, що відсутні докази того, що обвинувачений ОСОБА_3 надає саме платні послуги за допомогу у перетині державного кордону України, а не за послуги щодо перевезення пасажирів. Також не надані суду докази про телефонні розмови між обвинуваченим та свідком ОСОБА_7 чи іншими особами, з яких можна було б зробити висновок про надання саме платних послуг у перетині державного кордону України, обвинуваченим.
З встановлених судом фактичних обставин, жодних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 400 гривень від ОСОБА_7 саме за допомогу у перетині державного кордону України, а не за послуги «таксі», судом не встановлено. Проте, обвинувачений ОСОБА_3 надавав інформацію та орієнтував ОСОБА_7 на місцевості - де краще перетнути державний кордон України, з метою уникнути притягненню його до відповідальності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.
Статтею 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов?язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення та має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно правового змісту норм статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, покладається на прокурора.
При цьому, згідно з вимогами ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до роз?яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України про питання судового розгляду справ при винесенні вироків №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь обвинуваченої особи.
Нормами ст.ст. 370, 373 КПК України встановлено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчинення кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду даної справи судом, всі клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів та вчинення інших процесуальних дій, для підтвердження чи спростування обставин, з?ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення судом були вирішені.
Судом при розгляді справи було прийнято до уваги та враховано, що згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом; що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд суду сторонами провадження та віднесені до повноважень суду.
Згідно ч. 3 ст.332 КК України незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усунення перешкод, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.
За таких обставин у діях обвинуваченого відсутня кваліфікуюча ознака злочину - корисливий мотив.
Згідно ст. 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;
На підставі викладеного, суд приходить до висновків, що в ході судового розгляду за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, обвинувачення пред?явлене ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 332 КК України в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки жодних доказів, з достовірністю підтверджуючих про факти та обставини скоєння зазначеного правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , прокурором суду не було надано достовірних та об?єктивних доказів.
З викладеного суд також приходить до висновку, що в судовому засіданні спростовано доводи досудового розслідування про скоєння ОСОБА_3 злочину в пред?явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.332 КК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 не є суб?єктом злочину, при викладених обставинах, по пред?явленому йому обвинуваченню за ч.3 ст.332 КК України.
Також згідно досліджених аудіо- та відеозапису їх спілкування, належним чином досліджених в судовому засіданні, судом встановлено, що коли свідок ОСОБА_7 запитував у обвинуваченого ОСОБА_3 як йому краще перетнути державний кордон України без офіційних на те документів, то ОСОБА_3 пояснив ОСОБА_7 , що вони їдуть на ділянку державного кордону України, розташованої між с. Йосипівка та Павлівка Захарівського району Одеської області, оскільки там найтихіше місце, яке знаходиться поза межами полю зору працівників прикордонної служби; пояснював ОСОБА_7 , що в тому місці грунтова дорога проходить уздовж державного кордону України і у разі якщо їх побачать працівники правоохоронних органів, вони зможуть пояснити своє перебування біля кордону тим, що вони місцеві мешканці і їдуть по своїм справам, якщо нікого не буде то ОСОБА_7 потрібно швидко і тихо вийти з машини і піти у тому напрямку, куди йому покаже ОСОБА_3 ; пояснював ОСОБА_7 як потрібно діяти у разі, якщо його побачать працівники правоохоронних органів, а саме казав, що ОСОБА_7 найголовніше швидко перетнути лісополосу по якій проходить державний кордон України у тому місці де йому вкаже ОСОБА_3 , оскільки на протилежній стороні лісополоси Молдавські прикордонники вже не ходять, а Українські прикордонники не мають права перетинати вищевказану лісополосу; пояснював ОСОБА_7 яким саме маршрутом йому необхідно йти далі по території Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка), для того щоб залишатись непомітним для сторонніх осіб, а саме роз'яснював, що у тому місці де ОСОБА_3 вкаже ОСОБА_7 напрямок перетинання, там перпендикулярно лісополосі, по якій проходить державний кордон України, розташована лісо полоса, яка йде в глиб території Республіки Молдова (регіон - Придністровська молдавська республіка), якщо рухатись по цій лісополосі то ОСОБА_7 буде залишатись непомітним для працівників правоохоронних органів; а також роз'яснював місцезнаходження населених пунктів на територій України і поза її межами, для того щоб ОСОБА_7 орієнтувався на місцевості і не заблукав; 5) надав вказівку ОСОБА_7 перетнути державний кордон України саме в тому місці де він скаже, а саме перейти через лісосмугу і йти далі уздовж іншої лісосмуги, розташованої перпендикулярно.
Наведені обставини стороною обвинувачення в судовому засіданні не спростовані, також суд вважає, що стороною захисту не спростовані доводи та обставини встановлені судом, згідно досліджених доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_3 надавав поради та вказівки ОСОБА_7 щодо перетину державного кордону України.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння на статтю кримінального закону, яка передбачає відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.
Враховуючи, що обов'язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст.62 Конституції України та положенням ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, поєднуються з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, відповідно до якого ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом передбачених ст.17 ч.2 КПК України, суд приходить до висновку, що досудовим слідством не доведено, про те, що обвинувачений скоїв злочин передбачений за ч.3 ст.332 КК України.
До вказаного висновку суд приходить виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року) в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних презумпцій, щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини)».
Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін передбаченого ч.7 ст. 22 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов?язків, дослідивши надані докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що під час судового провадження не здобуто та не надано суду безсумнівних доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст.332 КК України на ч.1 ст.332 КК України і кваліфікувати як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками.
При визначенні покарання, суд, виходить із положень ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться у Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких при призначенні покарання, суди в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує характер суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого злочину; особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, працює додатково таксистом (а.к.п. 230-247 том 1); обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання, а також суд враховує, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставини, які пом?якшують та обтяжують покарання, передбачені ст.ст. 66-67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи характер суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно статті 12 КК України є злочином середньої тяжкості, враховуючи особу обвинуваченого, який вчинив злочин вперше, одружений, має сім?ю, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.332 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, тобто із звільненням від відбування призначеного судом покарання із випробуванням. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
За вимогами ч. 4 чт.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчих суддів під час досудового розслідування.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Письмові докази та диски з відеозаписами зберігати в суді в матеріалах кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно ст.76 ч.1 п.п.1, 2, ч.2 п.2 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи,
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Оптичні диски з аудіо та відеозаписами (файлами) - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Речові докази, а саме: грошові кошти в сумі 400 гривень купюрами номіналом по 200 гривень: КЕ 2036814 та ЕЗ 1039192 - повернути власнику свідку ОСОБА_7 ; автомобіль ВАЗ-21061, д.з. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_3 , телефон з сімкартою, ключі від автомобіля та багажника, посвідчення водія ОСОБА_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ-21061, д.з. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_3 - повернути власнику ОСОБА_3 (а.к.п. 82-84 том 1).
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду від 30 червня 2017 року арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки ВАЗ-21061, 1987 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер двигуна - НОМЕР_5 , номер кузова - НОМЕР_6 , мобільний телефон марки NOKIA 2630 354180/03/2857/3/0/, SIM-карта МТС з номерами НОМЕР_7 , грошові кошти в сумі 400 гривень купюрами номіналом по 200 гривень: КЕ 2036814 та ЕЗ 1039192, 1 ключ від автомобіля та 1 ключ від багажника автомобіля, посвідчення водія на ім?я ОСОБА_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ-21061, д.з. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_3 (а.к.п. 85-86 том 1).
Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання, вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: