Справа № 510/381/19
04.04.19 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку від 28.12.2018р.; копія технічного паспорту на житловий будинок, АДРЕСА_1 , оформленого на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; копія домової книги із відомостями про прописку позивачів; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 із ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .; копії свідоцтв про народження позивачів; копія заяв позивачів від 18.05.2018р. про прийняття спадщини після смерті батька (не зареєстровані у державній нотаріальній конторі); копія договору купівлі-продажу нерухомості від 20.11.1975р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.02.2019р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачі у справі являються синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5
За життя батькам позивачів на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 20.11.1975р. на праві спільної сумісної власності (кожному по Ѕ ідеальній частині) належав житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
На випадок смерті ОСОБА_5 (матір позивачів) не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. - померла. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно - Ѕ частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .
У передбачений законодавством строк жодний із спадкоємців за законом не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Проте, протягом життя та на момент смерті ОСОБА_5 постійно із нею мешкали її чоловік - ОСОБА_4 та сини - позивачі у справі, які доглядали за своєю дружиною та матір'ю, піклувався про неї, як чоловік та сини. Таким чином, вони прийняли спадщину за законом після смерті дружини та матері - на належну їй 1/2 частину будинку в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України в рівних частках кожний (по 1/8 частині). Отже, після прийняття спадщини батькові позивачів - ОСОБА_4 стало належати 5/8 частин нерухомості, трем синам - по 1/8 частині нерухомості - кожному з них.
За життя ОСОБА_4 (батько позивачів) належним йому майном не розпорядився, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.- помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно - 5/8 частин будинку, у тому числі і на 1/8 частину, що була успадкована ним після смерті дружини, але належним чином не оформлена.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачі оформили заяви про прийняття спадщини, однак даних про те, чи відправили вони ці заяви до нотаріусу, суду не надали, у позовних вимогах виклали доводи щодо фактичного прийняття ними спадщини після смерті батька, у зв'язку із чим, суд розглядає саме ці підстави для прийняття спадщини позивачами при розгляді справи судом.
Отже, позивачі постійно мешкали разом із своїм батьком, доглядали його, після його смерті продовжують мешкати у батьківському будинку, таким чином, вони прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України. Проте, незважаючи на прийняття спадщини, оформити спадщину неможливо у зв'язку із тим, що у позивачів відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів. Крім того, батьком позивачів не було оформлено належним чином право власності на 1/8 частину нерухомості, що перейшла до нього у спадок від дружини.
Відповідач спадщину не прийняв, на неї не претендує, не заперечує, щоб її оформили позивачі.
У нинішній час, при зверненні позивачів до нотаріуса для отримання свідоцтв про право на спадщину, їм в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок (нерухомість взагалі не внесена до державного реєстру прав на нерухоме майно), про що 06.02.2019р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.
Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.
Отже, після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на відповідні частини житлового будинку, як на об'єкти спадщини, можуть звернутися тільки спадкоємці.
Таким чином, позивачі прийняли спадщину за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їхні доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як було встановлено судом, після смерті ОСОБА_5 спадщину (1/2 частину житлового будинку) прийняли її чоловік та троє синів, які спільно мешкали із нею, спадкування відбулося за законом, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Після смерті батька позивачів спадкування відбувалося за законом за першою чергою спадкоємців. Позивачі спільно мешкали із батьком до його смерті, а після - продовжують мешкати у батьківському будинку по теперішній час, отже вони прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України також. Отже, до 1/8 частини нерухомості, яка відійшла до кожного з позивачів після смерті матері, відійшли і по 5/24 частин нерухомості кожному з позивачів з 5/8 частин нерухомості, що належали їхньому батькові. Таким чином, взагалі після смерті батьків, позивачам стало належати по 1/3 частині всього нерухомого майна - кожному.
Як зазначили позивачі, після смерті батьків у них були відсутні належні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачі також не мають можливості.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняли спадщину фактично, оскільки їхня воля, як спадкоємців за законом, була виражена у їхніх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на нерухомість, мешкання у будинку).
Таким чином, позивачі прийняли спадщину за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб'єктами набуття права власності на 1/3 частину житлового будинку із надвірними спорудами - кожним з них з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їхні вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
І. Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 22.11.1995р. Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом право власності на:
-1/3 частину житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 раніше - АДРЕСА_1 (який в цілому складається з: житлового будинку літ. А загальною площею 71,50 кв.м., житловою площею 52,40 кв.м., підсобною площею 16,80 кв.м.; веранди літ. а; тамбуру літ. а1; сараю літ. Б; вбиральні літ. В; огорожі 1; споруди 2);
ІІ. Визнати за ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 27.10.1995р. Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом право власності на:
-1/3 частину житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 раніше - АДРЕСА_1 (який в цілому складається з: житлового будинку літ. А загальною площею 71,50 кв.м., житловою площею 52,40 кв.м., підсобною площею 16,80 кв.м.; веранди літ. а; тамбуру літ. а1; сараю літ. Б; вбиральні літ. В; огорожі 1; споруди 2);
ІІІ. Визнати за ОСОБА_3 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 08.12.2003р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ) в порядку спадкування за законом право власності на:
-1/3 частину житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 раніше - АДРЕСА_1 (який в цілому складається з: житлового будинку літ. А загальною площею 71,50 кв.м., житловою площею 52,40 кв.м., підсобною площею 16,80 кв.м.; веранди літ. а; тамбуру літ. а1; сараю літ. Б; вбиральні літ. В; огорожі 1; споруди 2),
що належали ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. Дудник