Справа № 504/373/19
Провадження № 1-кс/504/236/19
про арешт майна
09.04.2019 смт. Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав, клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_4 від 31.01.2019 року, погодженого прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160330000151 від 31.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 290 КК України, -
Слідчий СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 , подав до Комінтернівського районного суду Одеської області клопотання, яке в порядку ст. 199 ч. 1 КПК України погоджено прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160330000151 від 31.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 290 КК України.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що 30.01.2019 року до чергової частини Лиманського ВП ГУНП в Одеській області надійшов рапорт від інспектора спеціального ГРПП з обслуговування СП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про те, що ним 30.01.2019 року біля 19.10 години на посту охорони громадського порядку, що розташований на 21 км. + 700 м. автодороги М-14, сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», що в межах Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, був зупинений автомобіль «ВМW-3181», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 з явними ознаками втручання у ідентифікаційний номер кузова вказаного транспортного засобу.
За даним фактом 31.01.2019 року слідчим відділенням Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області розпочате кримінальне провадження за ознаками ст. 290 КК України.
При перевірці ідентифікаційного номеру моторного відсіку, на «стакані» правої стійки виявлено явні ознаки механічного втручання з метою переварювання металевої вставки із указанням заводського ідентифікаційного номеру кузова.
Проведеним оглядом вказаний транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 були вилучені. За дорученням слідчого транспортний засіб направлено на арештмайданчик № 7 тимчасового утримання транспортних засобів «Одеської філії інформаційних ресурсів», що розташований по вул. Станційна, 7 в м. Одесі. Свідоцтво про реєстрацію знаходиться при матеріалах кримінального провадження.
Слідчий вказує, що існують підстави вважати, що автомобіль марки «ВМW-3181», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 є речовими доказами злочину, що обґрунтовує застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна з метою, передбаченою п. п. 1,4 ч.2 ст. 170 КПК України, для забезпечення збереження речового доказу, який є розумним та співмірним із завданнями у вказаному кримінальному провадженні. Підстав вважати, що накладення арешту на вказане майно для власника буде надміру обтяжливим, в ході досудового розслідування не встановлено.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання.
Власник майна в судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином за телефоном НОМЕР_3 про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даного клопотання слідчого.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного:
Положенням ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого у кримінальному провадженні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і при вирішення питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Перевіряючи правову підставу для арешту майна, слідчий суддя звертає увагу, що органом досудового розслідування обґрунтовано внесені відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР (витяг від 31.01.2019 року), власність підтверджена відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, за протоколом огляду місця події, щодо якого ставиться питання арешту з метою забезпечення.
Отже, слідчий суддя дійшов переконливого висновку, що вищевказаний автомобіль містить в собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відтак, відповідає визначеним у положенні ст. 98 КПК України критеріям.
Слідчий суддя дійшов до переконання, що правові підстави арешту повністю співвідносяться з встановленими обставинами даного кримінального правопорушення.
Обираючи відповідне забезпечення кримінального провадження, та вирішуючи питання про спосіб його виконання, слідчий суддя враховує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає, що арешт та заборона розпорядження вказаними речами є розумним та співмірним обмеженням права власності безпосередньому завданню кримінального провадження, і є необхідним у демократичному суспільстві, є доцільним саме на цій стадії досудового розслідування, а наслідки застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, на переконання суду, не виглядають надмірним тягарем для власника арештованого майна.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 93, 98, 170-173, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_4 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «BMW-3181», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером шасі НОМЕР_4 , а також свідоцтва про його реєстрацію серії НОМЕР_5 , згідно якого транспортний засіб зареєстровано на ОСОБА_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити будь-яким особам розпоряджатись зазначеним майном та використовувати його.
Роз'яснити, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала слідчого судді виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді про арешт майна або відмова у ньому можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1