Справа №522/ 12295/18
Провадження 1-кп/522/686/19
11 квітня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який має базову середню освіту, без місця реєстрації, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого: 05.10.2015 р. Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст. 75, п.2-4 ч. 1 ст. 76 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 11.01.2018 р. в розшуку за Свалявським ВП Закарпатської області ЕРДР № 12013070150001011 від 29.07.2013 року за ч. З ст. 185 КК України, РС № 2300118 від 19.01.2018року;
-за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_6 , -
13 липня 2018 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160500003766 від 19.06.2018 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань учасників судового розгляду, зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу 60 денного строку.
В судовому засіданні при обговоренні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурор наполягав на продовженні строків тримання під вартою, оскільки ризики, які були враховані судом при застосуванні запобіжного заходу, передбачені у п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишились, а саме: ризик переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженюю іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, оскільки ризики, вказані в клопотанні прокурора, не доведені, просили застосувати менш суворий запобіжний захід.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для продовжння відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що необхідно продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, знаходиться у розшуку за Свалявським ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, вчинити інший злочин.
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно продовжити строк дії запобіжого заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 потрібно продовжити, так як ризики, які суд приймав до уваги при обранні вказаного запобіжного заходу, ще мають місце.
Керуючись ст.ст. 177, 217, 331, 334, 369-372, 392 КПК України, суд -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолґтор», на 2 місяці, тобто до 10.06.2019 року включно.
Строк дії запобіжного заходу обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 11.04.2019 року.
Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
11.04.2019