Справа № 509/206/19
09 квітня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Козирського Є.С.,
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до лейтенанта поліції Гриценко Сергія Анатолійовича інспектора ВГРГБ 1 УПП у Львівській області ДПП, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул Перфецького, 19,про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії НК № 469306 від 03.01.2019 року,-
17 січня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд дії відповідача лейтенанта поліції Гриценко Сергія Анатолійовича інспектора ВГРГБ 1 УПП у Львівській області ДПП щодо притягнення його до адміністративної відповідальності визнати незаконними та протиправними. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №469306, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч 5 ст 122 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 1020 грн. А також просить адміністративну справу про порушення ним р.33 ПДР України, скоєння адміністративного правопорушення по ч5 ст 122 КУпАП - закрити. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 03.01.2019 року йому на мобільний телефон зателефонувала дружина ОСОБА_2 , та повідомила що у неї вкрали автомобіль. Здійснивши дзвінок в патрульну поліцію, позивач встановив що автомобіль був евакуйований на штрафний майданчик за адресою: м.Львів, вул Вітовського, 57. Для отримання евакуйованого автомобіля позивачу рекомендували звернутися до патрульної поліції м.Львів за адресою: м.Львів ,вул Перфецького, 19. Прибувши за зазначеною адресою, позивач зустрів лейтенанта поліції Гриценко С . А. , який попросив передати йому посвідчення водія та реєстраційний талон на тз. Отримавши документи, лейтенант поліції зайшов до свого кабінету, а через деякий час виніс Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та вручив її позивачу під підпис. Фактично позивач з ранку до обіду 03.01.2019 року знаходився на робочому місці в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області за адресою: м.Львів, вул Вітовського, 55 і здійснити зазначене в протоколі правопорушення фізично не міг. Працівник ПП аргументував свої дії тим, що патрульна поліція виносить Постанову щодо особи, яка приїхала забирати тз, який було евакуйовано за порушення ПДР України, а не у відношенні безпосереднього порушника. Позивач не погоджується з діями відповідача, вважає їх протиправними та незаконними, поліцейським не дотримано принципу об'єктивності та всебічності під час розгляду справи, а тому оскаржувана постанова винесена з порушенням процесуального законодавства, та підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав та просив справу слухати за його відсутністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був сповіщений належним чином про час і місце розгляду. Причини неявки суду невідомі. Заяв та клопотань до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підстави та порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності визначені у Кодексі України про адміністративні правопорушення ( далі КУпАП), а порядок розгляду позову на дії і рішення суб'єкту владних повноважень врегульовані Кодексом адміністративного судочинства України ( далі КАС).
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до умов статті 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Статтею 276 КУпАП передбачено - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121-126 цього Кодексу, можуть також розглядатись за місцем обліку транспортних засобів або місцем проживання порушників.
Отже, з огляду на викладене, для провадження у справах про адміністративні правопорушення, характерним є специфічний вид доказу - безпосереднє спостереження осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративні правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що 03.01.2019 року лейтенантом поліції Гриценко С.А. інспектором ВГРГБ 1 УПП у Львівській області ДПП було винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 03.01.2019 року приблизно о 11.50 год. керуючи транспортним засобом «Чері» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Львів по вул Гнатюка 2, здійснив зупинку в зоні дії знаку 5.38 «Місце для стоянки з додатковою табличкою 7.17 Особи з інвалідністю», чим порушив вимоги р.33 Правил дорожнього руху України.
Натомість з письмових пояснень позивача вбачається, що 03.01.2019 року позивачу на мобільний телефон зателефонувала дружина ОСОБА_2 , та повідомила що у неї вкрали автомобіль. Здійснивши дзвінок в патрульну поліцію, позивач встановив що автомобіль був евакуйований на штрафний майданчик за адресою: м.Львів, вул Вітовського, 57. Для отримання евакуйованого автомобіля позивачу рекомендували звернутися до патрульної поліції м.Львів за адресою: м.Львів ,вул Перфецького, 19. Прибувши за зазначеною адресою, позивач зустрів лейтенанта поліції Гриценко С.А. , який попросив передати йому посвідчення водія та реєстраційний талон на тз. Отримавши документи, лейтенант поліції зайшов до свого кабінету, а через деякий час виніс Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та вручив її позивачу під підпис. Відповідач не ознайомив позивача з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими ст. 268 КУпАП У позивача не було змоги надати ознайомитися з матеріалами справи, дати пояснення, докази, заявити клопотання або ж скористатися допомогою адвоката, що передбачено ст 268 КУпАП. В матеріалах справи дійсно відсутні будь-які пояснення чи клопотання позивача, а розгляд справи відбувався без його участі. На слова позивача що він не міг вчинити вказане правопорушення, тому що в цей час знаходився на робочому місці в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області за адресою: м.Львів, вул Вітовського, 55, поліцейський аргументував свої дії тим, що патрульна поліція виносить Постанову щодо особи, яка приїхала забирати тз, який було евакуйовано за порушення ПДР України, а не у відношенні безпосереднього порушника.
Факт відсутності позивача в той час коли було скоєне адміністративне правопорушення підтверджується повідомленням Управління СБУ у Львівській області від 10.01.2019 № 62/8/3-27п та витягом з системи доступу УСБУ у Львівській області (а.с. 21, 22). З витягу вбачається, що позивач залишив місце роботи в 13.57 год 03.01.2019 року, однак в протоколі про адміністративне правопорушення вказано що в 11.50 год цього ж дня ОСОБА_1 здійснив стоянку автомобіля, за що і був притягнений до відповідальності.
Відповідно до вимог ст 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, але винесена Постанова не містить таких відомостей.
Проаналізувавши вказані обставини, суд приходить до висновку, що крім постанови про адміністративне правопорушення, яка не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, суд не вбачає належних доказів, у розумінні ст.251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Частиною 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1.ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Стаття 280 КУпАП покладає на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення обов'язок з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З вищевикладеного, суд приходить до переконливого висновку про невиконання інспектором при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення викладених в ст. 245 КУпАП.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що інспектор поліції не встановив всіх об'єктивних обставин справи при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення, його дії дійсно є незаконними та протиправними стосовно позивача.
Позивач також просить суд закрити провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вимога позивача про закриття провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню, оскільки будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення суду не надано, тому з огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 9, 74-75, 241-246, 250 КАС України,-
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Гриценко Сергія Анатолійовича інспектора ВГРГБ 1 УПП у Львівській області ДПП, про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії НК № 469306 від 03.01.2019 року - задовольнити.
Визнати дії лейтенанта поліції Гриценко Сергія Анатолійовича інспектора ВГРГБ 1 УПП у Львівській області ДПП щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності незаконними та протиправними.
Скасувати постанову серії № 469306 від 03.01.2019 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення передбачене ч.5 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду на протязі тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є. С. Козирський