Справа №522/3947/19
Провадження №1-кс/522/3783/19
10 квітня 2019 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Одесі скаргу власника майна ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Одеської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42019000000000164 від 18.11.2017 року, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси із скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Одеської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42019000000000164 від 18.11.2017 року, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
ОСОБА_2 в обґрунтування скарги посилається на наступне. На підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, 24.09.2018 року проведено тимчасовий доступ до контейнерів, які були розміщені у ДП «Контейнерний Термінал Одеса» (код ЄДРПОУ 31506059) за адресою: м. Одеса, площа Митна 1. в ході якого вилучено також морський торговельний контейнер SEGU2181268. У вказаному контейнері, як зазначає скаржник, знаходились коробки №0004\1, 0004\4, 0006\2, які знаходяться у її праві власності. До своєї скарги, ОСОБА_2 також долучила копії квитанцій про оплату відправлення, та квитанцію адресату одержувача. На даний час, вилучене майно зберігається у органу досудового розслідування, що перешкоджає мирному володінню майна ОСОБА_2 . З урахуванням вище викладеного, власник майна, просить зобов'язати слідчого повернути майно.
Скаржник до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, написав заяву про розгляд скарги за його відсутності, обставини викладені у скарзі підтримує у повному обсязі. Слідчий суддя, у відповідності до ст. 22 КПК України, вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності скаржника.
Прокурор чи слідчий до судового засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги із наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, 18.10.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, здійснено доступ до вантажних контейнерів № SEGU5441060, № SEGU2181268, № TCKU9058004, № АРZU4259241, № АРZU4817003, № CMAU3021275, № HMCU1079967, № АРHU4639824, № HASU1557701, № TCKU3558229, що були розміщені на складі ДП «Контейнерний Термінал Одеса» (код ЄДРПОУ 31506059) за адресою: м. Одеса, площа Митна 1,та вилучено їх.
ОСОБА_2 звернулась до Генеральної прокуратури України із заявою про повернення вилученого майна, що належить їй на праві власності і знаходиться в одному із контейнерів, що були вилучені 18.10.2018 року.
У відповідь на вказану заяву, прокурор відділу Генеральної прокуратури України, повідомив, що досудове розслідування проводиться слідчими прокуратури Одеської області, і туди ж відправлено заяву ОСОБА_2 щодо вирішення питання про повернення її майна.
Станом на момент розгляду скарги, відповіді їз прокуратури Одеської області по заяві власника - не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України, Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).
Право на мирне володіння своїм майном є конституційним, і не може бути обмеженим без відповідного рішення суду.
В такому разі, тягар доведення щодо належності майна покладається саме на сторону обвинувачення, а усі сумніви повинні тлумачитися на користь особи, у якої майно було вилучене.
На підставі вище викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що справді, майно яке вилучено органом досудового розслідування, є тимчасово вилученим майном, оскільки у передбачений законом строк сторона обвинувачення не звернулась із клопотанням про арешт вилученого майна.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає, що бездіяльність слідчого, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, прямо порушує законні права особи на безперешкодне володіння своїм майном, а тому скарга підлягає задоволенню в частині зобов'язання повернення майна.
В частині визнання бездіяльності, слідчий суддя вказує, що такі вимоги скаржника не регулюються ст. 303 КПК України, та не передбачені в ст. 307 КПК України, тому прийняти рішення по даному факту слідчий суддя в межах скарги не уповноважений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 214-216, 303-307, 318-380 КПК України, -
Скаргу власника майна ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Одеської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42019000000000164 від 18.11.2017 року, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити частково.
Зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні №42019000000000164 від 18.11.2017 року повернути коробки №0004\1, 0004\4, 0006\2, які знаходяться у морському торговельному контейнері SEGU2181268, що був вилучений під час тимчасового доступу.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
10.04.2019