Справа №521/21205/18
Провадження №2/521/1469/19
11 квітня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
при секретарі - Бєрової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення, посилаючись на те, що з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 03.09.1993 року до його розірвання відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2018 р., справа №521/20941/17. Позивачка вказує, що за договором міни від 04.03.2005 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єсіною Л.М., за реєстровим №931, їй належить на праві власності 1/3 частина житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 Інші, 2/3 частини цього ж домоволодіння належали за вказаним договором її діду ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Право власності було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.03.2005 р.. ОСОБА_3 склав на її ім'я заповіт, посвідчений 21.02.2006 р. П'ятою одеською державною нотаріальною конторою, за №3-122, за яким заповів їй усе своє майно. Спадщину вона прийняла, оскільки проживала спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (цей факт підтверджується реєстрацією у спадковому домоволодінні з 18.04.2005р.) ІНФОРМАЦІЯ_3 р. позивачка подала до П'ятої одеської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 .. Позивачка зазначає, що хоча правовстановлюючий документ на спадщину вона не отримала, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадщина ОСОБА_3 належить їй з часу її відкриття. Відповідач проживав нею з 2005 р. до липня 2017 р.. Хоча це тривалий термін, однак, при вселенні відповідача була усна домовленість, що він поселяється тимчасово, до придбання ним іншого житла для сім'ї. Однак, посилаючись на постійні труднощі, відповідач так і не спромігся придбати інше житло. Сімейне життя не склалося, оскільки відповідач почав проживати сім'єю з іншою жінкою, у них народилося двоє дітей і з липня 2017 р. вони припинили подружні відносини, припинили вести спільне господарство. Тобто, з липня 2017 року відповідач виселився з домоволодіння, створив іншу сім'ю. У рішенні суду про розірвання шлюбу від 21.03.2018 р., справа №521/20941/17 встановлено факт припинення відносин та припинення ведення спільного господарства з липня 2017 року. Хоча відносини, шлюб з відповідачем було припинено, і відповідач добровільно залишив житло, восени 2018 р. відповідач вирішив поселитись до частини будинку квартирантів та взяв з них кошти за проживання. Після цього відповідач вирішив без дозволу позивачки вселитися до житла, що він і зробив в жовтні 2018 р.. Так, відповідач не лише самочинно зайняв житло позивачки, але й поміняв замки у вхідних дверях до її оселі, тобто, почав чинити перешкоди у проживанні, почав провокувати сварки, погрожувати їй. Позивачка зазначає, що в жовтні 2018 р. зверталась до поліції, завдяки чому змогла потрапити до своєї оселі. Поліція рекомендувала звернутися до суду про виселення відповідача. Проживання відповідача у будинку позивачки, обмежує реалізацію її прав як власника, оскільки власник має право вирішувати кому надавати право на проживання у ньому. Позивачка наголошує, що проживання відповідача робить неможливим її проживання, адже останній зловживає алкоголем, погрожує, з будинку пропадають її речі. Відповідач не є членом сім'ї позивачки, не має дозволу на проживання, тому має бути виселеним.
В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Додатково пояснила суду, що протиправні дії відповідача, перетворили її життя на суцільний жах, він вигнав її та рідну доньку з власної оселі, вони вимушені наймати житло. Позивачка розповідала, що колишній чоловік влаштовує сварки і у будинку її батьків, він розшукує її з тим, щоб позивачка оформила будинок на нього, тому що він має намір заселити туди свою нову дружину та дітей.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про час та місце судового засідання повідомлялися шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України згідно до ст.128 ч.11 ЦПК України.
За таких обставин суд, зі згоди позивачки, ухвалює заочне рішення, згідно до ст.280 ЦПК України.
Суд, вислухавши позивачку, свідків, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до копії Договору міни, від 04 березня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 932 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку під літерою «А», жилою площею - 22,9 кв.м., та надвірних споруд: «Г» - гаражу, «Д» - погрібу, «Б», «В» - сараїв, «Е» - вбиральні, 1-11 - мостіння, № 1-4 - огорожі, які розташовані на земельній ділянці площею - 442,0 кв.м.. 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 .
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6708042 від 11.03.2005 року, за позивачкою в КП «ОМБТІ та РОН» за реєстраційним номером - 9633473, зареєстровано право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , 2 /3 частини вказаного будинку зареєстровано за ОСОБА_3 .
Документами, що надані до справи підтверджується, що ОСОБА_3 є дідусем позивачки ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 - помер, що підтверджується Свідоцтвом про його смерть серія НОМЕР_1 виданим Одеським міським відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
21 лютого 2006 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Одеської нотаріальної контори, в якому на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження, усе майно, де б воно не знаходилося, та з чого б не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що законом він буде мати право, заповідає ОСОБА_1 .
З копії будинкової книги про склад сім ї та прописку за адресою: АДРЕСА_1 вбачається що на час смерті ОСОБА_3 у вказаному будинку зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець який постійно проживав зі спадкодавцем на час прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.
Проаналізувавши вищенаведені вимоги законодавства суд приходить до виноску, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 1993 року. Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. З мотивувальної частини рішення суду про розірвання шлюбу вбачається, що судом встановлено, що сімейні відносини між подружжям Величко припинені з липня 2017 року.
В судовому засіданні позивачка вказувала, що після припинення подружніх стосунків відповідач одразу у добровільно пішов з її будинку оскільки створив нову сім ю, в нього народилося двоє дітей. Однак восени 2018 року у його родині виникли проблеми з житлом, тому він вирішив повернутися до її будинку та вигнати їх з донькою на вулицю.
Позивачка наголошувала, що відповідач погрожував та погрожує їй, не допускає до власної оселі, вимагає прописати його та його дітей у спірній житловий будинок.
Зазначені обставини підтверджені показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які підтвердили суду, що відповідач - колишній чоловік ОСОБА_1 наприкінці 2018 року самовільно заселився до житлового будинку, який належить на праві власності позивачці та чинить перешкоди їй у проживанні. Свідки підтвердили, що відповідач знаходячись у стані алкогольного сп'яніння вчиняє сварки, б'є позивачку. Правоохоронні органи не втручаються а лише рекомендують звертатися до суду.
З довідки (виписки із домової книги про склад родини та реєстрацію) № 2467 від 28.11.2018 року, виданій ОСОБА_1 , вбачається, що у житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_1 - власниця будинку, ОСОБА_4 - дочка.
Відповідно до ст. 36 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України. В контексті ст. 36 СК України кожному з подружжя належить право вільного визначення місця проживання. Знаходження в шлюбі само по собі не створює для подружжя обов'язкового спільного проживання в одному помешканні, не суперечить поняттю сім'ї.
Вищенаведені документи свідчать, що відповідач ОСОБА_2 ніколи не був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , навіть за час шлюбу з ОСОБА_1 , а тому і не набув право користування житловим приміщення у будинку АДРЕСА_1 ,
Відповідно до змісту ст.16 ЦК України кожна особа має право, звернутися до суду за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення дії, яка порушує це право.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 317,319 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначенні статтями 317, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише на підставах, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна.
Судом встановлено, що відповідач - колишній член сім'ї власниці будинку ОСОБА_1 , яка і за час шлюбу з ОСОБА_2 згоди на його реєстрацію за адресою АДРЕСА_1 не давала, після розірвання шлюбу категорично заперечує проти його проживання за вказаною адресою, а тому відповідач ОСОБА_2 має бути виселений з житлового будинку АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.16,29, 317,319, 391 ЦК України ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний термін.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2019 року.
Головуючий: