11.04.2019
Справа № 482/668/19
Номер провадження 6/482/22/2019
11 квітня 2019 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Баранкевич В.О., вивчивши матеріали заяви головного державного виконавця Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області Молчанової А.С. про примусове визнання права власності,-
09 квітня 2019 року головний державний виконавець Новоодеського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Молчанова А.С. звернулася до суду з заявою про примусове визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,00 га ріллі для ведення особистого селянського господарства в межах Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1 .
Як на підставу заявлених вимог державний виконавець вказала, що в Новоодеському РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження № АСВП 56280681 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в загальній сумі 176 743, 57 грн.
Згідно відповідей на запити державного виконавця щодо зареєстрованого за боржником на праві власності майна, за ОСОБА_1 нічого на праві власності не зареєстровано, однак Дільнична сільська рада 08.05.2018 р. повідомила, що боржник ОСОБА_1 на території Дільничної сільської ради має земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га.
Згідно відповіді з відділу у Новоодеському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , відповідно до Наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-15260/14-17-сг від 30.11.2017 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», ОСОБА_1 була надана земельна ділянка площею 2,00 га ріллі для ведення особистого селянського господарства в межах Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1 .
Інформація про реєстрацію права власності ОСОБА_1 у відділі відсутня.
07.08.2018 р. з метою виконання рішення суду, державним виконавцем було описано зазначену земельну ділянку, про що складено постанову про опис та арешт майна боржника, але не маючи відповідної документації про право власності на дану земельну ділянку, передати майно на реалізацію виконавча служба не може.
Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що вказана заява державного виконавця підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 5 ст. 185 ЦПК України.
Цей висновок суду ґрунтується з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч.1 ст. 47 ЦПК України, цивільною процесуальною дієздатністю є здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
За ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (ст.. 373 ЦК України) .
Відповідно до ст.. ст.. 391, 392 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, відповідно до наведених вище норм закону, правом на звернення до суду за захистом свого порушеного права стосовно власності, наділений лише власник цього майна у випадку наявності підстав, передбачених чинних законодавством. Відповідно до заяви та документів, доданих до неї, боржник ОСОБА_1 , якому надано дозвіл на розробку документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, не набув права власності на неї, тобто, не став власником.
Крім того, відповідно до ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Порядок розгляду процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) регламентовано розділом VI ЦПК України.
Однак, ані Конституція України, ані зазначений розділ ЦПК, чи то Закон України «Про виконавче провадження», інші закони чи підзаконні акти України, не наділяють повноваженням державного виконавця у такий спосіб виконувати рішення суду чи звертатися до суду з заявою з такою вимогою.
Крім того, законодавчо визначеного визначення чи поняття як «примусове визнання права власності», чинним цивільним, цивільно-процесуальним тощо законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практикою Європейського суду з прав людини, не встановлено, і порядку захисту порушеного права у такий спосіб не передбачено.
Окрім іншого, звертаючись до суду з вказаною заявою, державний виконавець не послалася взагалі ні на яку норму закону, якою передбачене її право на таке звернення до суду.
Підсумовуюче викладене, суд вважає, що заявуголовного державного виконавця Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області Молчанової А.С. про примусове визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,00 га ріллі для ведення особистого селянського господарства в межах Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1 подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, тому вона підлягає поверненню державному виконавцю Новоодеського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Молчановій А.С.
Керуючись п.1 ч.5 ст.185, ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву головного державного виконавця Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області Молчанової А.С. про примусове визнання права власності - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду на протязі п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: