Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/6014/18
1 - кс/490/1544/2019
10 квітня 2019 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 про арешт майна, -
В провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12018150000000064 від 07.03.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2018р., більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 керуючись корисливим мотивом, виник умисел, направлений на вербування громадян України, з використанням їх уразливого стану, для експлуатації, а саме втягнення у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації, за попередньою змовою з невстановленою особою на території Російської Федерації.
З метою досягнення свого злочинного наміру ОСОБА_5 вирішив підшукати чоловіків, з числа своїх знайомих в м. Миколаєві, які через тяжкі особисті обставини можуть дати згоду на експлуатацію, а саме на втягнення у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
У подальшому, під час як особистих розмов, так і розмов за допомогою мобільного телефону НОМЕР_1 , та мобільного додатку «Telegram» планував досягти з ними домовленості про їх переміщення через державний кордон України до м. Сургут та до інших міст на території Російської Федерації, для розповсюдження наркотичних засобів.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, в кінці листопада 2018р., більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 підшукав на території м. Миколаєва, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, громадянин України, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , для втягнення їх у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
З цією метою, 29.11.2018р., приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у кафе «Южний» по вул. Південній в м. Миколаєві, зустрівся з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та знаючи, що останні перебувають у тяжкому матеріальному стані, запропонував останнім працевлаштування до м. Сургут чи м. Єкатеринбург Російської Федерації, для розповсюдження наркотичних засобів.
Для отримання згоди ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , ОСОБА_5 зазначив, що здійснюючи на території Російської Федерації розповсюдження наркотичних засобів шляхом безконтактного збуту з покупцями, можливо отримувати високу заробітну плату за короткий термін роботи та останні не понесуть витрати на переміщення до місця роботи.
При цьому, продовжуючи вербування, ОСОБА_5 детально розповів про шляхи отримання наркотичних засобів від «роботодавців», правильність здійснення фасування та безпосереднє розповсюдження наркотичних засобів у виді «закладок», а також про звітування за виконану роботу.
Після вчинення всіх дій, направлених на вербування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 отримав згоду ОСОБА_6 на зайняття розповсюдженням наркотичних засобів на території Російської Федерації, та повідомив останнього, що працювати він зможе після погодження його кандидатури з особою, яка перебуває на території Російської Федерації.
В цей же день, приблизно о 21 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 зателефонував з мобільного номеру НОМЕР_1 на мобільний телефон ОСОБА_6 НОМЕР_2 . У ході цієї телефонної розмови, ОСОБА_5 повідомив, що його кандидатуру погоджено з «роботодавцем» на території Російської Федерації.
30.11.2018р., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6 . У ході цієї розмови, між ними було досягнуто домовленості щодо дати виїзду ОСОБА_6 до Російської Федерації та ОСОБА_5 повідомив йому про необхідність отримання в «otpbank» картки для подальшого отримання на неї грошових коштів для оплати поїздки.
01.12.2018р. о 13 год. 28 хв. ОСОБА_5 надіслав через мобільний додаток «Telegram» на мобільний телефон ОСОБА_6 контакт-посилання «роботодавця» на ім'я « ОСОБА_8 », повних анкетних даних в ході досудового розслідування не встановлено, для подальшого підтримання зв'язку та координації його дій.
У вечорі 03.12.2018р., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 у ході телефонної розмови вказав ОСОБА_6 надіслати «Йосифу Койцману» свій номер банківської карти для пересилання йому коштів з метою оплати витрат на поїздку до Російської Федерації.
06.12.2018р., приблизно о 16 год., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 зателефонувавши на мобільний телефон ОСОБА_6 , повідомив про відміну поїздки на невизначений час.
У подальшому, 04.01.2019р., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_6 та запропонував визначитись із датою виїзду для раніше оговореної роботи
ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6 в обід того ж дня, більш точного часу в ході досудового розслідування, та повідомив, що замовив «Bla-bla-car» на 07.01.2019р.
06.01.2019р. о 14 год. 02 хв. ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_5 смс - повідомлення через мобільний додаток «Telegram» з інформацією про дату, час, місце виїзду та даних перевізника.
У цей же день, приблизно о 20 год. 00 хв., «Йосиф Койцман» надіслав ОСОБА_6 повідомлення через мобільний додаток «Telegram» про те, що на його карту «otpbank» за № НОМЕР_3 надійшли грошові кошти для оплати поїздки через «Bla-bla-car».
У ході особистої зустрічі, яка мала місце 07.01.2019р. о 09 год. 00 хв. біля супермаркету «Велмарт» в м. Миколаєві, ОСОБА_5 провів інструктаж щодо дій ОСОБА_6 по прибуттю до м. Москва та подальшого переміщення по території Російської Федерації. Також ОСОБА_5 наказав ОСОБА_6 по прибуттю до місця роботи не повідомляти «Йосифу Койцману» про його обов'язок перерахування 10% від зароблених ним коштів від злочинної діяльності.
07.01.2019р. о 09 год. 10 хв. ОСОБА_5 посадив ОСОБА_6 на маршрутку «Bla-bla-car» маршрутом «Херсон - Москва».
07.01.2019р. ОСОБА_6 приблизно о 21 год. 00 хв., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, прибув до пропускного пункту «Бачівськ», який знаходиться в Сумській області, для проходженні державного кордону, але від причин, які не залежали ОСОБА_6 , останній не пройшов митний кордон.
15.01.2019р., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_6 та повідомив, що він все ж таки має намір працевлаштувати його на роботу, пов'язану з розповсюдженням наркотичних засобів на території Російської Федерації, та у подальшому узгодить з ним нову дату виїзду.
04.03.2019р., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , маючи умисел на отримання прибутку за вербування ОСОБА_6 , зателефонував останньому та повідомив про необхідність виїзду до Російської Федерації найближчим часом.
07.03.2019р., близько о 22 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 скинув ОСОБА_6 смс - повідомлення з датою виїзду до Російської Федерації на «Bla-bla-car» маршрутом «Херсон - Москва» на 09.03.2019р. о 09 год. 00 хв.
09.03.2019р. ОСОБА_6 , скориставшись послугою перевезення через «Bla-bla-car», дістався до пункту пропуску «Бачівськ» в Сумській області для проходження державного кордону України до Російської Федерації, але був зупинений працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_5 , використовуючи уразливий стан, який виражався у тяжкому матеріальному становищі, завербував ОСОБА_6 для подальшого працевлаштування на території Російської Федерації, з метою його експлуатації, а саме втягнення у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
Крім цього, в кінці листопада 2018р., більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 підшукав на території м. Миколаєва Миколаївської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, громадянин України, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для втягнення їх у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
З цією метою, 29.11.2018р., приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у кафе «Южний» по вул. Південній в м. Миколаєві, зустрівся з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та знаючи, що останні перебувають у тяжкому матеріальному стані, запропонував останнім працевлаштування до м. Сургут чи м. Єкатеринбург Російської Федерації, для розповсюдження наркотичних засобів.
Для отримання згоди ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , ОСОБА_5 зазначив, що здійснюючи на території Російської Федерації розповсюдження наркотичних засобів шляхом безконтактного збуту з покупцями, можливо отримувати високу заробітну плату за короткий термін роботи та останні не понесуть витрати на переміщення до місця роботи.
При цьому, продовжуючи вербування, ОСОБА_5 детально розповів про шляхи отримання наркотичних засобів від «роботодавців», правильність здійснення фасування та безпосереднє розповсюдження наркотичних засобів у виді «закладок», а також про звітування за виконану роботу.
Після вчинення всіх дій, направлених на вербування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , отримав згоду ОСОБА_7 на зайняття розповсюдженням наркотичних засобів на території Російської Федерації, та повідомив останнього, що працювати він зможе після погодження його кандидатури з особою, яка перебуває на території Російської Федерації.
Таким чином, ОСОБА_5 , використовуючи уразливий стан, який виражався у тяжкому матеріальному становищі, завербував ОСОБА_7 для подальшого працевлаштування на території Російської Федерації, з метою його експлуатації, а саме втягнення у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
09.03.2019р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 10.03.2019р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, тобто у вербуванні, вчиненому з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілого, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, безпосередньо перед затриманням ОСОБА_5 залишив належний йому мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору та планшет марки «Аsus ZenPad», чорного кольору в магазині «Ремонт мобільних телефонів, розташованому за адресою м. Миколаїв, пр. Корабелів, 15. В даному магазині працює ОСОБА_9 , який дізнавшись про затримання ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення вирішив добровільно видати співробітникам поліції вказаний мобільний телефон та планшет, які належать ОСОБА_5 .
В подальшому на вулиці, біля буд. 15 по пр. Корабелів в м. Миколаєві ОСОБА_9 добровільно видав співробітникам поліції мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору НОМЕР_4 з батареєю та сім - картою мобільного оператора «Life» та планшет марки «Аsus ZenPad», чорного кольору.
В судовому засіданні слідчий підтримала своє клопотання.
Вивчивши зазначене клопотання та надані матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи слідчого, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 3 цієї статті підставою арешту є наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Таким чином, враховуючи викладене, вищевказані обставини, у слідчого судді є усі підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, а також зберегли на собі його сліди та в подальшому можуть бути використані в якості доказів.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 167, 170 - 173 КПК України, -
Накласти арешт на речі та предмети, які добровільно видав ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору НОМЕР_4 , з батареєю та сім - картою мобільного оператора «Life» та планшет марки «Аsus ZenPad», чорного кольору, які належать ОСОБА_5 , шляхом заборони будь - кому здійснювати його відчуження, розпорядження та користування до скасування арешту у порядку, встановленому КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчими, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження № 12018150000000064.
Зобов'язати слідчого після встановлення власника майна негайно вручити йому копію цієї ухвали для відома.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, на ухвалу протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1