Справа № 473/995/19
іменем України
"09" квітня 2019 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Висоцької Г.А.
при секретарі - Радєвій Н.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу № 473/995/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом та встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
04.03.2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом
в якому просить встановити факт належності правовстановлюючого документу - свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1, виданого Вознесенською міськрадою її батькові на російській мові зазначено « ОСОБА_4 », який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просила визнати за нею право власності на ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вознесенську Миколаївської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначає, що після смерті батька відкрилася спадщина на Ѕ частку зазначеного будинку, спадщину після смерті батька прийняла матір - ОСОБА_5 та брат ОСОБА_3 , однак своїх спадкових прав не оформили.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 , після її смерті якої відкрилася спадщина на ѕ частки вищезазначеного будинку. Померла після своєї смерті залишила заповіт в якому все своє майно на день смерті залишає ОСОБА_2
Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, вказує, що спадщину після смерті матері вона прийняла шляхом подачі до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївського нотаріального округу заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк. Однак при зверненні до нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки неможливо встановити факт родинних відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , так як в свідоцтвах про смерть батька та матері, свідоцтві про одруження та свідоцтві про право особистої власності № 1054, існують розбіжності в написанні їх прізвищ, де прізвище померлого батька « ОСОБА_4 » та померлої матері «ОСОБА_5» тобто вказані різні прізвища батьків, а також у зв'язку з різницею в написанні прізвища батька у правовстановлюючому документі на будинок зазначено «ОСОБА_4», в свідоцтві про смерть «ОСОБА_4», неможливо усунути вказані нотаріусом недоліки, позивач просила про задоволення позову в судовому порядку.
Ухвалою суду від 14.03.2019 року провадження відкрито, справа призначена до слухання в порядку загального позовного провадження на 09.04.2019 року.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з'явився, проте направив до суду письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника, питання щодо вирішення справи залишив на розсуд суду.
На підставі наданих доказів, суд прийшов до висновку про необхідність застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання у разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, що зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження і паспорті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 27.02.2003 року .
ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вознесенську Миколаївської області померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 27.10.2011року.
Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 від 29.09.1957 року на російській мові зазначено « ОСОБА_4 » одружився з « ОСОБА_5 », яка після одруження отримала прізвище « ОСОБА_5 » .
Згідно свідоцтва про народження, виданого на російській мові серія НОМЕР_4 від 21.10.1958 року ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Вознесенськ Миколаївської області, батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.27).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 від 09.12.1977 року , виданого на російській мові ОСОБА_18 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 09.12.1977 року (а.с.28).
Згідно довідки - роз'яснення Державного нотаріуса Другої Вознесенської державної нотаріальної контори у Миколаївській області Онищенко Л.В. від 31.03.2014 року, ОСОБА_2 відмовлено в оформленні спадщини на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 оскільки неможливо встановити факт родинних відносин ОСОБА_4 (за яким зареєстровано право власності на вищевказаний житловий будинок) з ОСОБА_5 (спадщину після смерті чоловіка прийняла фактично, але не оформила своїх спадкових прав), також неможливо встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та спадкодавицею ОСОБА_5 так як існують розбіжності в написанні прізвищ, тому рекомендовано заявнику звернутись до суду для встановлення даних фактів(а.с.8).
Згідно висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану відділ ДРАЦС по м. Вознесенську реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області розглянувши заяву ОСОБА_2 від 06.06.2014 року про внесення змін до актового запису про шлюб №332 від 29.09.1957 р. складеному відділом ДРАЦС по м. Вознесенську реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якій заявник просить виправити прізвище громадянина до та після реєстрації шлюбу з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », прізвище громадянки з « ОСОБА_5 » на «ОСОБА_5», було відмовлено відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, зареєстрованих в міністерстві юстиції України 12.01.2011р. №96/5 (а.с.9).
Згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння НОМЕР_8 від 17.04.1972р. домоволодіння по АДРЕСА_1 дійсно належить (російською мовою ОСОБА_4 ) на правах особистої власності, яке зареєстровано в Вознесенському МБТІ 21.04.1972 року. Згідно рішення Вознесенської міської ради №642 від 28.12.1976 року домоволодіння АДРЕСА_1 в подальшому іменувати за АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно технічного паспорту на житловий будинок (домоволодіння) від 04.03.1982 року будинок АДРЕСА_1 , виданого на російській мові власником зазначений ОСОБА_4 (а.с.12-15).
Згідно будинкової книги, оформленій на російській мові ОСОБА_4 був зареєстрований по АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 24.03.2003 року (а.с.16-19).
З висновку про вартість майна від 27.02.2019 року вбачається, що ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 без урахування ПДВ склала 84 000,00 грн. (а.с.20).
Згідно заповіту посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М. 11.08.2008 року, ОСОБА_5 все своє майно заповідала своїй дочці ОСОБА_2 (а.с.24).
Згідно рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.05.2014 року встановлено факт, що ОСОБА_2 є рідної донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вознесенську Миколаївської області (а.с.25).
Згідно виписки з рішення №93 виконкому міської ради від 11.04.1972 року затверджено акт приймальної комісії по прийняттю та вводу в експлуатацію індивідуального житлового будинку побудованого (російською мовою ОСОБА_4 ) по АДРЕСА_1 та признати за ним право власності (а.с.29).
Згідно виписки з рішення № 44 виконкому міської ради від 16.02.1971 року продовжено строк забудівлі на 1 рік індивідуального житлового будинку громадянину м. Вознесенська на російській мові « ОСОБА_4 » по АДРЕСА_1 (а.с.30).
Згідно свідоцтва про народження від 05.04.1968 року, виданого на російській мові відповідач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.31).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суд вважає, що різне написання прізвища у правовстановлюючому документі з свідоцтвом про смерть спадкодавця пояснюється технічною опискою з боку особи, що видавала вказані документи, або помилкою при перекладі з російської мови на українську.
В судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що заявник позбавлений можливості одержати або відновити документи, що посвідчують даний факт.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документу має для ОСОБА_2 юридичне значення, оскільки необхідно для оформлення особистих майнових прав.
Щодо вимоги про встановлення права власності за заповітом в порядку спадкування за позивачем, то суд зважає на наступне.
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія) (ч. 1 ст. 1276 ЦПК України).
Таким чином, позивач має право на прийняття спадщини, яку не встигла прийняти її мати ОСОБА_5
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1 ч. 2 вказаної статті, способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом.
Враховуючи вказане, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_5 .
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1188.40 грн. відповідно до кількості вимог та вартості майна право власності на яке просить визнати ОСОБА_2 , до того ж остання не претендує на його відшкодування відповідачами.
Керуючись ст.ст. 12,13,81, 141, 258-259, 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом та встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області, правовстановлюючого документу - свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1, виданого Вознесенською міською радою Миколаївської області № 1054 від 17.04.1972 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вознесенську Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Відповідач-1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач- 2: Вознесенська міська рада Миколаївської області, місце знаходження: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл.. Центральна № 1, ЄДРПОУ 04056569.
Повний текст рішення виготовлено 11.04.2019 року.
Суддя Висоцька Г.А.