Миколаївської області
Справа №477/2278/18
Провадження №2/477/201/19
08 квітня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Бітюковою С.В.,
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування,
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими та побітовими спорудами, та земельну ділянку, площею 0,25 га, виділену для його будівництва та обслуговування, розташовані за адресою: АДРЕСА_2; а також на земельну ділянку, площею 0,04 га, виділену для ведення підсобного господарства за цією ж адресою.
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що після смерті батька залишилося в спадок зазначене нерухоме майно, яке вона не взмозі оформити в нотаріальному порядку, оскільки є інші спадкоємці: дружина - ОСОБА_2 , та діти - ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , які були зареєстровані з ним на час відкриття спадщини, а вона навпаки з ним не була зареєстрована (прописана).
Посилаючись на те, що вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька і прийняла спадщину, так як проживала без реєстрації з батьком в с. Шевченко Жовтневого району Миколаївської області, але через зазначену обставину не може оформити її в нотаріальному порядку, хоча інші спадкоємці не заперечують проти оформлення спадщини нею і відмовляються від неї на її користь, оскільки згідно із домовленістю, між ними як спадкоємцями ОСОБА_4 вони успадкували його земельну частку (пай) розміром 2,86 умовних кадастрових гектарів, а вона - житловий будинок та ділянки при ньому, тому просила винести рішення про визнання за нею права власності на дане спадкове майно.
В судове засідання сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, від них надійшли заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності. Позивачка в своїй заяви також просила позов задовольнити, а відповідачі в своїх заявах позов визнали та не заперечували проти оформлення спадщини за позивачкою.
Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 і після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельну ділянку, площею 0,25 га, виділену для його будівництва та обслуговування, і земельну ділянку, площею 0,04 га, виділену для ведення підсобного господарства за цією ж адресою.
Земельна ділянка, площею 0,25 га, належала йому на праві приватної власності відповідно до державного акту серії НОМЕР_1 , виданого 15 липня 1996 року Котляревською сільською радою Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області.
Земельна ділянка, площею 0,04 га, належала йому відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 , виданого 15 липня 1996 року Котляревською сільською радою Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області.
Крім того, на час смерті йому належало право на земельну частку (пай) розміром 2,86 умовних кадастрових гектарів, розташовану в межах території Жовтневого району Миколаївської області.
Часом відкриття спадщини є день його смерті.
У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні норми ЦК України 1963 року.
Відповідно до ст. 549 цього ж Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 року).
Відповідно до ст. 524 цього Кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави .
Згідно зі ст. 525 та ст. 526 ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу; місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місце знаходження майна або його основної частини.
Статтями 529 та 530 того ж Кодексу передбачено хто із осіб відноситься до першої та другої черги спадкоємців за законом, в тому числі до спадкоємців першої черги відносяться дружина та діти померлого.
Відповідно до довідки Котляревської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 19 лютого 2007 року, яка міститься в спадковій справі, заведеній Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області після смерті ОСОБА_4 , на час його смерті з ним були зареєстровані та проживали в с. Шевченко Котляревської сільської ради Жовтневого (Вітовського) району: дружина - ОСОБА_2, та діти - ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , тобто вони прийняла спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном.
Крім того, відповідно до наданої позивачкою довідки Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 14 лютого 2019 року, окрім вказаних спадкоємців, з померли ОСОБА_4 , на час його смерті проживала без реєстрації і позивачка ОСОБА_1 , яка також є його дочкою і відноситься до спадкоємців першої черги за законом.
Згідно з усною домовленістю між всіма зазначеними спадкодавцями вона успадковувала будинок та земельні ділянки виділені для його будівництва та обслуговування, а інші спадкоємці - право на земельну частку (пай).
Спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
В той же час, під час подальшого оформлення вказаної спадщини у виді будинку та ділянки позивачка отримала письмове роз'яснення нотаріуса від 07 вересня 2018 року про неможливість її оформлення в нотаріальному порядку через не представлення належним чином оформлених оригіналів правовстановлюючих документів на дану нерухомість, а також через відсутність даних про прийняття спадщини.
За пунктами 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що за відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадок правовстановлюючих документів, нотаріус роз'яснює йому вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Що і стало підставою для звернення позивачки до суду із даним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача відсутня можливість отримати правовстановлюючі документи на будинок у позасудовому порядку.
Так, спадкодавець ОСОБА_4 за свого життя, побудувавши будинок, не отримав свідоцтво про право власності на нього та не зареєстрував його у відповідному державному органі.
Відповідно до технічного паспорту, складеного комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2, був побудований в 1980 році.
Згідно з даними того ж технічного паспорту, житловий будинок має житлову площу 45,2 кв.м., загальну площу - 22,9 кв.м.
Відповідно до записів у погосподарській книзі Котляревської (тепер - територія Шевченківської) сільської ради Вітовської (раніше - Жовтневого) району Миколаївської області житловий будинок по АДРЕСА_2 та рахувався на праві приватної власності за ОСОБА_4 , в тому числі і на час його смерті.
При цьому, згідно з постановою ЦВК № 437 від 07 жовтня 2016 року с. Шевченко Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області увійшло до складу об'єднаної територіальної громади Шевченківської сільської ради Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області.
До 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилося питання узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад .
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними по господарських книг сільських, селищних Рад із додатком списків громадян, яким ці будинки належали.
До вказаних правовідносин також підлягала застосуванню Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.
Такими чином, записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічної), що підтверджують право приватної власності.
За такого, наявності достовірних даних свідчать про те, що ОСОБА_4 за свого життя мав всі законні підстави для отримання свідоцтва про право власності на будинок, але цього не здійснив.
Однак це не скасовує належність їй будинку.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Належність померлому земельних ділянок підтверджується вказаними вище державними актами на них.
В результаті, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що земельні ділянки та будинок належали ОСОБА_4 і це майно входить до складу спадщини після його смерті.
Слід відмітити, що Постановою Верховної ради України № 13-VIII від 19 травня 2016 року "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" Жовтневий район було перейменовано на Вітовський.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Аналогічні положення виписані і в нині діючому ЦК України 2003 року, в якому у ст.1218 ЦК України вказано, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що будинок з господарськими спорудами та земельні ділянки, належали ОСОБА_4 і дане майно після його смерті входить до складу спадщини і в порядку спадкування повинно відійти спадкоємцям, тобто позивачці в справі як спадкоємиці першої черги за законом, з врахуванням зазначеного розподілу між спадкоємцями спадщини і відмови від цієї спадщини інших спадкоємців.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивачка не може захистити своє спадкове майнове право, оскільки законом прямо не передбачена можливість розподілу видів нерухомого спадкового майна між спадкоємцями, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на нерухомість в порядку спадкування за законом.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на наступне майно:
- житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2;
- земельну ділянку, площею 0,25 га, виділену для його будівництва та обслуговування, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка належала йому на праві приватної власності відповідно до державного акту серії НОМЕР_1 , виданого 15 липня 1996 року Котляревською сільською радою Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області;
- земельну ділянку, площею 0,04 га, виділену для ведення підсобного господарства за цією ж адресою, яка належала йому відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 , виданого 15 липня 1996 року Котляревською сільською радою Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 11 квітня 2019 року.
Суддя Р.В. Козаченко