Справа № 404/4936/18
Номер провадження 1-кп/404/595/18
11 квітня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши під час відкритого судового засідання у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12016120020005160 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Запоріжжя, проживаючого по АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.02.2019 року обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 19.04.2019 року. Проте, до вказаного часу завершити судовий розгляд кримінального провадження неможливо, зважаючи на необхідність допиту потерпілих, свідків та дослідження доказів.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Таким чином на виконання вимог ч.3 ст.331 КПК України суд до спливу продовженого строку розглядає питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки судове провадження не завершене.
Прокурор заявив клопотання та просив продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , а також підтримав клопотання захисника ОСОБА_6 , вказуючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 під час судового засідання 11.04.2019 року заявив про часткове визнання вини у вчиненні злочинів та обіцяв відшкодувати завдані збитки.
Захисники просили не продовжувати дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно кожного з обвинувачених. Одночасно захисник ОСОБА_6 просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 на особисте зобов'язання, яке підтримав обвинувачений ОСОБА_3 . Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про зменшення розміру застави, визначеної йому у кримінальному провадженні, яке підтримав його захисник.
Заслухавши учасників судового провадження, зважаючи на досліджені докази, суд приходить до таких висновків.
Протягом судового провадження у кримінальному провадженні кожний з потерпілих, присутній під час розгляду питань, пов'язаних із продовженням дії запобіжного заходу стосовно кожного з обвинувачених наполягав на необхідності продовження тримання обвинувачених під вартою.
Підставою для застосування стосовно кожного з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою та подальшого їх продовження під час досудового розслідування та судового провадження стало доведення перед судом ризиків передбачених, пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з якими як обвинувачений ОСОБА_3 , так і обвинувачений ОСОБА_4 у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на низку свідків та потерпілих, значна частина яких не допитана, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані ризики та твердження обґрунтовані таким:
1) як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні за попередньою змовою групою осіб 32 епізодів тяжких корисливих злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років;
2) за змістом висунутого обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при вчиненні злочинів за попередньою змовою групою осіб завдано майнову шкоду на загальну суму понад 2900000 грн.;
3) також обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висунуто у вчиненні злочинів у іншому регіоні, значно відділеному від місця їх реєстрації та проживання;
4) обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійного місця проживання у м.Кропивницькому за місцем судового розгляду не мають;
5) як обвинувачений ОСОБА_3 , так і обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працювали та не мали офіційних доходів;
6) обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, передбачених ч.5 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.186 КК України, серед яких особливо тяжкі злочини, за які відбував покарання у виді позбавлення волі строком 8 років з конфіскацією всього майна;
7) у кримінальному провадження не допитано низку потерпілих, свідків, не досліджено усі речові та письмові докази.
Наведені обставини, які встановлені та доведені під час розгляду кримінального провадження, які обґрунтовували та обґрунтовують продовження застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених не змінилися.
Упродовж судового розгляду кримінального провадження усі потерпілі, які були присутні під час вирішення питань про запобіжні заходи, наполягали на застосуванні стосовно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На даний час ряд потерпілих у кримінальному провадженні не допитано.
Обсяг та зміст висунутого стороною обвинувачення стосовно кожного з обвинувачених залишився без змін. Обвинувачені під час судового розгляду показань не надавали та не допитувалися, тому вказати які обставини визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 та яким чином вони впливають на зменшення раніше визначених ризиків, неможливо. Будь-які докази, які б вказували про реальність намірів обвинуваченого ОСОБА_3 на відшкодування шкоди, завданої вчиненими ним злочинами, вину у вчиненні яких він визнав, суду не надано. Натомість обвинувачений ОСОБА_3 , на відміну від обвинуваченого ОСОБА_4 , раніше судимий за вчинення низки умисних особливо тяжких злочинів корисливого спрямування.
Таким чином, із врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, оцінюючи суворість можливого покарання обвинувачених, тяжкість та багатоепізодність висунутих обвинувачень в умисних корисливих тяжких злочинах, якими у тому числі завдано шкоду у значних та великих розмірах, відсутність у обвинувачених офіційних та законних доходів, самі обвинувачення про вчинення злочинів у м. Кропивницькому у той час як обвинувачені зареєстровані та проживають у м. Запоріжжі, суд приходить до висновків щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з вказаними ризиками як обвинувачений ОСОБА_3 , так і обвинувачений ОСОБА_4 , не маючи офіційних та законних доходів, постійного місця проживання за місцем розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_3 як особа, яка раніше вчиняла подібні злочини, яким загрожує суворе покарання на строк до 8 років позбавлення волі, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, із значною імовірністю можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на низку недопитаних свідків та потерпілих, а також для забезпечення засобами існування вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вищезазначені обставини на переконання суду є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинувачених під вартою.
На даний час вказані ризики, як зазначено раніше, будь-яким чином не зменшилися та є триваючими, доводи сторони захисту, зокрема, щодо наявності сімей у обвинувачених та утриманців, щодо належної процесуальної поведінки обвинувачених, не спростовують їх. Доказів того, що стан здоров'я обвинувачених перешкоджає їх триманню під вартою не надано. Такі ризики є достатніми та виправдовують подальше продовження тримання як обвинуваченого ОСОБА_3 , так і обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, з врахуванням встановлених обставин, на переконання суду не гарантує запобігання цим ризикам, що також спростовує доводи сторін у кримінальному провадженні.
Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У статті 1 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до правової позиції, наведеної у Постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №383/546/15-к суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права сторін у справі, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що, зокрема, метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак, зважаючи на раніше викладене, положення ч.3 ст.331 КПК України, згідно з якими незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема, продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців, зберігаючи об'єктивність та безсторонність, з метою досягнення завдань кримінального провадження та мети застосування запобіжних заходів, суд вважає доцільним продовження тримання як обвинуваченого ОСОБА_4 , так і обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою на 60 днів. Відтак, підстави до задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 відсутні.
Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру визначеної суми застави, суд враховує таке.
Положеннями ч.3 ст.183 КПК України передбачено, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Поряд із раніше встановленими ризиками, даними про особи обвинувачених, суд при визначенні розміру застави враховує, що згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ставиться у провину вчинення за попередньою змовою групою осіб 32 епізодів тяжких умисних корисливих злочинів, загальний розмір збитків від яких сягає 2962814 грн. 50 коп., що пов'язано із твердженнями про викрадення обвинуваченими майна на вказану суму.
Відтак, зважаючи на кількість епізодів злочинів та розмір збитків, у вчиненні та завданні яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , також зважаючи на раніше вказані ризики та твердження щодо вчинення злочинів у регіоні, не пов'язаному із місцем проживання обвинувачених, згідно з положеннями ч.5 ст.182, ч.ч.3-4 ст.183 КПК України на переконання суду наявний виключний випадок, згідно з яким застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визначених обов'язків.
Тому суд вважає за необхідне вказати на те, що залишає без змін розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, яка була визначена ухвалами слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2018 року в розмірі 1057200 грн., вказує відповідні реквізити, необхідні для внесення застави, та визначає обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, виконання яких згідно з вимогами ч.3 ст.183 КПК України буде покладено на кожного з обвинувачених у разі внесення заставодавцем визначеної суми застави.
За вказаних обставин підстави до задоволення раніше вказаного клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд,
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 09.06.2019 року включно.
Залишити без змін визначену обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 1057200 грн., яка може бути внесена: на депозитний рахунок №37312037002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ місто Київ, код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_3 .
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти звільнити.
У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 до 09.06.2019 року виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із м. Запоріжжя, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч.ч. 8, 10 ст.182 КПК України, за умови сплати застави, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а також судом буде вирішено питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто до 09.06.2019 року включно.
Залишити без змін визначену обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 1057200 грн., яка може бути внесена: на депозитний рахунок №37312037002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ місто Київ, код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 .
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 до 09.06.2019 року виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із м. Запоріжжя, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.ч. 8, 10 ст.182 КПК України, за умови сплати застави, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а також судом буде вирішено питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на особисте зобов'язання, - відмовити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру застави, визначеної йому відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК України у вказаному кримінальному провадженні, - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровограда ОСОБА_1