Справа № 283/43/19
Головуючий у 1-й інстанції: Міхненко С.Д.
Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.
28 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Кузьменко Л.В. Франовської К.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року (місце ухвалення рішення - м. Малин) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області Депатраменту патрульної поліції Помійчука Олександра Борисовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії НК №789200 від 26 грудня 2018 року,
В січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Помійчука О.Б., в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії НК № 789200 від 26 грудня 2018 року.
В обгрунтування позову зазначено, що 26 грудня 2018 року на 105 км автодороги Київ - Ковель - Ягодин інспектор поліції Помійчук О.Б. виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення серії НК № 789200, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 125 та ч.1 ст.126 КУпАП з застосуванням статті 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Вказану постанову позивач вважав незаконною і такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки, зазначеного у ній порушення Правил дорожнього руху, а саме руху поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар, він не допускав. Щодо правопорушення передбаченого ст.126 КУпАП, позивач зазначив, що працівники поліції у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не вправі здійснювати перевірку поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач вказував, що при винесенні постанови, посадова особа не з'ясувала всіх обставин справи, що підлягають з'ясуванню та мають значення для правильного вирішення справи згідно ст.280 КУпАП, зокрема наявність в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення та підтвердження цього відповідними доказами.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року позов задоволено частково.
Скасувано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 789200 від 26 грудня 2018 року в частині притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання АДРЕСА_1, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП у виді попередження .
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи та невірно досліджено докази, які мають значення у справі, тому просить скасувати рішення Малинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26 грудня 2018 року інспектором поліції Помійчуком О.Б. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №789200 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.125 та ч.1 ст.126 КУпАП, в якій зазначено, що останній 26 грудня 2018 року 0 14.10 год. на автодорозі Київ - Ковель - Ягодин 105км, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Volvo FM 440» державний номерний знак НОМЕР_1, рухався поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар, та не пред'явив поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п.9.8 та 2.4а ПДР України.
Позивача притягнуто до адміністративно відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позов частково, дійшов висновку, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП у виді попередження не дотримано. Разом з тим, постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. є законною та обґрунтованою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КпАП, відповідно до якої органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (<…>частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, <…> частини перша, друга і четверта статті 126 <…>).
Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з пунктом 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Відповідно до пп. «ґ» п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен при собі мати поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з пп. «а» п.2.4 ПДР України водій, на вимогу поліцейського, повинен пред'явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Відтак покликання представника позивача на ту обставину, що працівники патрульної поліції не мали повноважень розглядати справу про адміністративне правопорушення є безпідставними.
Судом встановлено, що позивача притягнули до адміністративної відповідальності за статтей 125 КУпАП та частиною першою статті 126 КУпАП.
Фактичною підставою для цього стало те, що позивач, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Volvo FM 440» державний номерний знак НОМЕР_1, рухався поза населеним пунктом, на думку інспектора поліції, без увімкненого ближнього світла фар. У зв'язку з цим позивача зупинили для з'ясування цих обставин.
Водночас інспектор поліції, який зупинив позивача, перевірив наявність страхового поліса, якого, як встановлено у справі, позивач не надав.
Відтак, щодо позивача винесено спірну постанову, якою його притягнено до адміністративної відповідальності одночасно за двома статтями КУпАП.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд першої інстанції з'ясував, що підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності статтею 125 КУпАП не було з огляду на відсутність складу цього правопорушення. Зокрема, суд зазначив, що жодних належних та допустимих доказів щодо керування позивачем транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, відповідач суду не надав.
Водночас, відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за статті 125 КУпАП ще не є достатньою підставою вважати, що не було підстав і для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.
Наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності працівник патрульної поліції перевірив зупинивши позивача для з'ясування обставин, про які зазначено вище, і до адміністративної відповідальності за відсутність/ненадання страхового поліса притягнув позивача одночасно з притягненням до адміністративної відповідальності за статтею 125 КУпАП.
Тобто, інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача (не для перевірки поліса страхування) і оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то, відповідно, правомірно вимагав в позивача пред'явити документи, що посвідчують наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З огляду на наведене, хоч суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскарженої постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 125 КУпАП, це не дає достатніх підстав для висновку, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП теж було неправомірним.
Доводи позивача про те, що інспектор патрульної поліції не мав права зупиняти його транспорт і перевіряти документи, колегія суддів вважає необґрунтовані, оскільки з 09 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 10 листопада 2015 року № 766-VIII, яким внесено зміни, зокрема, до пункту 21.2 статті 21 від 01 липня 200 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За змістом вказаної статті (з урахуванням внесених змін), контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30 січня 2019 року у справі № 464/1470/17.
У відповідності до приписів статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, відсутні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною першою статті 126 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому відповідачем правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., тобто в межах санкції зазначеної норми КУпАП.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 квітня 2019 року.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Кузьменко Л.В. Франовська К.С.