Справа № 826/11041/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
11 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
представника відповідача - Чернишенка А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження) у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, в якому просила:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання переказу коштів (транзакції) на загальну суму 70 568, 02 грн., здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно Інвестиційний центр» на рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що належать ОСОБА_3 нікчемними;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на суму 70 568, 02 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у частині не включення ОСОБА_3 до цього переліку. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на суму 70 568, 02 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не є вкладником проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не мають відношення до вкладу, оскільки позивачу були повернуті грошові кошти на поточний рахунок за договором позики, який не є договором банківського вкладу (депозиту). Укладені Договори позики між позивачами та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є двосторонніми, без участі Банку як повіреного, а відтак, такі кошти не є вкладами, а тому гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на позивачів не поширюються.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У судовому засіданні 11 квітня 2019 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання до суду не з'явилася, явки свого представника не забезпечила, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у її відсутності відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.
Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_3 має поточні рахунки у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Також, між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" було укладено договір "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) від 08.04.2016 №980-006-000218779, яким передбачено, що позивач передає товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" у власність грошові кошти у розмірі 70 000, 00 грн. на строк не більше 181 день, а товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" зобов'язується повернути позивачу кошти та виплатити проценти.
Квитанцією від 08.04.2016 №QS620401 підтверджуються, що позивачем було перераховано кошти в сумі 70 000, 00 грн. на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" з призначенням платежу "переказ коштів згідно Договору №980-006-000218779 від 08.04.2016".
Також, наявною у матеріалах справи випискою по особовим рахункам позивача, підтверджено, що 19.05.2016 на банківські рахунки позивача НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" перераховано грошові кошти у розмірі 70 000, 00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-006-000218779 від 08.04.2016" та перераховано грошові кошти у розмірі 568, 02 грн. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору №980-006-000218779 від 08.04.2016".
У той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" від 23.05.2016 №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" від 23.05.2016 №812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 включно.
У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Іраклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 включно.
Листом від 13.09.2016 №ЗГ1(К)/16790/1 ОСОБА_3 повідомлено про нікчемність переказів коштів (трансакції), здійснених ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" 19.05.2016 на рахунки позивача, відкриті в ПАТ "Банк Михайлівський" в загальній сумі 70 568, 02 грн., з призначеннями платежів "Повернення коштів згідно з договором №980-006-000218779 від 08.04.2016" та "Оплата процентів по договору №980-006-000218779 від 08.04.2016".
Не погоджуючись з рішенням відповідача про визнання нікчемними правочинів (транзакції) з перерахування коштів на рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з поточного рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», здійснені 19.05.2016, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в уповноваженої особи були відсутні підстави для не включення даних про ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу із зазначенням суми всіх залишків на рахунку.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» на банківських рахунках позивача НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський», знаходились грошові кошти на загальну суму 70 568, 02 грн.
Кошти на банківські рахунки позивача були зараховані шляхом перерахунку з банківського рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» відповідно до банківської виписки від 19 травня 2016 року.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у повідомленні від 13 вересня 2016 року № 3Г1 (К)/16790/1 про нікчемність переказів коштів (трансакції), здійснених ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" 19.05.2016 на рахунки позивача, зазначається, що вказані правочини (транзакції) мають ознаки нікчемності, визначені статтею 216 ЦК України.
При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі № 802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи ФГВФО про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі № 804/6992/15.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, та вказує відповідач в апеляційній скарзі, на дату укладення договору позивачів з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та здійснення правочинів (транзакцій) відносно Банку діяла постанова № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова № 917/БТ), у відповідності до якої, на підставі норм статей 7, 15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статей 66, 67, 73, 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" глав 3, 5, розділу І, та глави 12 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 року за № 346, встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних, встановлено для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами, стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (пункт 3 частини першої статті 52 Закону № 4452-VI). Відтак, загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.
Колегія суддів також враховує, що 15 листопада 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» (набув чинності 19 листопада 2016 року; далі - Закон № 1736-VIII), яким, зокрема, статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» доповнено частиною п'ятою такого змісту: «У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, Законом № 1736-VIII розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4452-VI доповнено пунктом 15 такого змісту:
«До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника».
Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI, зокрема, за наявності таких умов: 1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії; 2) на дату набрання чинності Законом № 1736-VIII банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.
У зв'язку з тим, що судом першої інстанції не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI, а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом № 1736-VIII) ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набула статусу вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI.
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати переказ коштів (транзакції), здійснені ТОВ «КІЦ» 19 травня 2016 року на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», нікчемними, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі № №820/2803/17.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі.
Згідно з п. 1.30 даного Закону визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки, при цьому зазначені види рахунків відкриваються на договірній основі, що укладаються між клієнтами та обслуговуючими їх банками.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між позивачами та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договори та на виконання вказаних договорів ПАТ "Банк Михайлівський" відкрито на ім'я позивача поточні рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" відповідними платіжними дорученнями зі свого розрахункового рахунку, ініціював 19.05.2016 переказ коштів позивачам на їх поточні рахунки.
Отже, ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахункові документи ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на переказ коштів на користь позивачів, не набув прав на суму коштів, які переказувались, тому ПАТ "Банк Михайлівський" не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед позивачами, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто до позивачів.
Фактично відповідач визнав нікчемними розрахункові банківські операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший.
Колегія суддів звертає увагу, що платіжними дорученнями товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» зі свого поточного рахунку, що відкритий у банку, ініціювало переказ коштів на повернення позики та процентів за ними позивачу, відповідно до договору, укладеного між ними. При цьому, банк, виконуючи розрахунковий документ на переказ коштів на користь позивача, не був стороною договору, а виконував свої зобов'язання за договорами банківського рахунку перед клієнтами.
Крім того, у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI позивачі є вкладниками банку, а кошти, які надійшли на їх рахунок як вкладників за договорами банківського рахунку, є вкладами, на які поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону.
Наведені обставини свідчать про безпідставність доводів апелянта про невключення позивача до переліку вкладників у зв'язку з укладенням договорів з ТОВ "Інформаційно-розрахунковий центр".
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року.
При цьому, договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
ПАТ "Банк Михайлівський" при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не встановлено, а отже, операції по перерахунку коштів були правомірними та відповідали чинному законодавству України.
Саме по собі отримання ПАТ "Банк Михайлівський" коштів на рахунки згідно з укладеним позивачем договором не призводить до автоматичного визнання таких переказів нікчемними, оскільки це суперечило б чинному законодавству.
З матеріалів справи встановлено, що на банківських рахунках позивача, що відкриті в ПАТ "Банк Михайлівський", перебувають грошові кошти в сумі 70 568,02 грн.), що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Зазначені кошти, які надійшли від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 26 Закону є вкладом та власністю позивача, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про обов'язок ПАТ "Банк Михайлівський" бути повіреним при виконанні договорів між позивачами та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр".
Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником чи для вкладника. Головним є сам факт знаходження на рахунку вкладника грошових коштів.
Таким чином, рахунки позивача мають бути включеними до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду.
Виходячи з п. 5 розділу 2 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків, в тому числі до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду додаткову інформацію про рахунок цього вкладника.
В контексті наведеного, суд зазначає, що за відсутності підстав нікчемності правочинів уповноважені особи Фонду зобов'язані включити дані про рахунки позивачів до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак вказаних дій не вчинили.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги стосовно правомірності визнання нікчемними повернення коштів позивачу від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Щодо доводів Уповноваженої особи в апеляційній скарзі про неможливість стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Для цілей цього Закону працівниками Фонду вважаються особи, які займають посади, передбачені штатним розписом.
Тобто, як вбачається з викладених норм, уповноважена особа Фонду є посадовою особою Фонду.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність в Уповноваженої особи бюджетних асигнувань не може обмежувати позивача у відшкодуванні судових витрат, адже у межах спірних правовідносин Фонд та його працівники виступають суб'єктами владних повноважень.
Відтак, судом першої інстанції вірно вирішено присудити здійснені ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1 280 грн. за рахунок асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяВ.Ю. Ключкович
Повне судове рішення складено 11 квітня 2019 року.