Справа № 761/24618/18 Суддя (судді) першої інстанції: Волошина В.М.
11 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Кузьменка Дмитра Олеговича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати дії поліцейського при складанні постанови про адміністративне правопорушення серії БР № 226222 від 08 травня 2018р. про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП - протиправними;
- визнати постанову про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08 травня 2018р., його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку; постанова про адміністративне правопорушення прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню, а провадження в справі слід закрити, оскільки поліцейським не було враховані ті обставини, що мала місце раптова поломка його автомобіля, і за своїм технічним станом він не міг ним керувати, а тому ним не було порушено вимоги ПДР України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що поліцейський роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Кузьменком Д.О. 08 травня 2018 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії БР № 226222, якою до ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно цієї постанови 08 травня 2018 року о 01 годині 22 хвилини позивач керував автомобілем марки КІА та за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль, 7, термінал «Д» здійснив зупинку в зоні дії знаку «Зупинка заборонена», чим порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дорожнім попереджувальним знаком 3.34 Правил дорожнього руху, «Зупинку заборонено» визначено, що забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - «КУпАП») установлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Звертаючись до суду з позовом позивач зокрема, стверджував, що він вимушений був зупинитись, оскільки поривом вітру у нього було пошкоджено бампер автомобіля у зв'язку з чим він не міг рухатись далі.
Водночас, на підтвердження факту здійснення позивачем зупинки в зоні дії знаку «Зупинка заборонена» відповідачем надано відеозапис із нагрудної камери.
Разом з тим, відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом.
По-перше, він не спростовує тверджень позивача про те, що зупинка транспортного засобу була вимушеною.
По-друге, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
При цьому, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17.
Разом з тим, судова колегія бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною і статті 276 КУпАП визначено, що вправа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Водночас, частина 6 названою статті КУпАП передбачає, що законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За змістом частин 2 та 4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно пункту 2 Розділу ІІІ названої Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що приймаючи спірну постанову відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності до законодавчих приписів, а відтак дії по складанню постанови не можуть визнані не законними.
За таких обставин ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії БР № 226222 від 08 травня 2018р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна
суддя В.П.Мельничук