Справа № 806/645/16
Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
11 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року (повний текст якого складено у м. Житомирі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Баренка Євгена Олександровича, Житомирського міського управління юстиції, відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання реєстраційних дій протиправними та скасування записів,
у квітні 2016 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Баренка Євгена Олександровича, Житомирського міського управління юстиції, відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, у якому просив визнати протиправними реєстраційні дії державного реєстратора Баренка Євгена Олександровича щодо реєстрації права власності ОСОБА_5 на житловий будинок №1332079 та земельну ділянку №13320385 за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати зазначені записи.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 18 лютого 2016 року державним реєстратором відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Баренком Є.О. на користь ОСОБА_5 здійснено два записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на житловий будинок №1332079 із земельною ділянкою №13320385, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в якому проживає сім'я позивача у складі дружини, сина, дочки, зятя та двох малолітніх онуків. Так, при здійснені оспорюваних записів відповідач не звернув уваги на відсутність технічної інвентаризації майна, визначення його вартості на момент здійснення державної реєстрації прав за новим власником, що вимагалося Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02, а відтак вважає, що такі дії є протиправними.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, третя особа - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на її переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт зазначає, що реалізація визначеного ст. 37 Закону України "Про іпотеку" способу звернення стягнення на предмет іпотеки вимагає глибинного аналізу документів, що подаються іпотекодержателем для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, чого не було здійснено судом першої інстанції при вирішенні справи.
08 квітня 2019 року до суду надійшла заява від ОСОБА_2, в якій апелянт просила провести розгляд справи за її відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі.
12 квітня 2019 року до суду надійшла заява від ОСОБА_5, в якій остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. До вказаної заяви третя особа додала копію рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі №285/2804/18.
Учасники процесу не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України, а також будучи належним чином повідомленими про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.
З огляду на викладене, протокольною ухвалою колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, а провадження у справі - закрити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 лютого 2016 року Державним реєстратором відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Баренком Євгеном Олександровичем на користь ОСОБА_5 здійснено два записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на житловий будинок №1332079 (том 1 а.с. 10) із земельною ділянкою №13320385 (том 1 а.с. 9), що знаходиться за адресою вул. Чайковського, 23-а, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708, в якому проживає сім'я позивача у складі дружини, сина, дочки, зятя та двох малолітніх внуків.
Підставою таких дій слугувало надання державному реєстратору вимоги ОСОБА_5 від 03.12.2015 (том 1 а.с. 6) про звернення боргу (грошової позики) на предмет іпотеки та договір іпотеки від 22.11.2011 (том 1 а.с.11-12), в якому міститься застереження про те, що договір іпотеки є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
При укладенні самого договору іпотеки від 22.11.11, що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А., дружина ОСОБА_3 як співвласник, надала свою згоду на передання майна в іпотеку, що також було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу за № 1875.
Отримавши юридичне право на житловий будинок позивача, ОСОБА_5 надіслала ОСОБА_3 вимогу про виселення родини позивача із будинку та необхідність знятися з реєстрації за місцем проживання (том 1 а.с.7,8).
Не погоджуючись з вказаними реєстраційними діями державного реєстратора, позивач звернувся до суду для їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у державного реєстратора не було підстав для відмови ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на житловий будинок №1332079 та земельну ділянку №13320385 за адресою: АДРЕСА_1 і при дослідженні матеріалів адміністративної справи не встановлено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем прав та інтересів позивача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору та вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, однак колегія суддів вказує на помилковість зазначеного висновку, з огляду на таке.
Вимогами у цій справі є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок та земельну ділянку за адресою: вул. Чайковського, 23-а, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, що пов'язане з порушенням права позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано право на цей об'єкт.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб'єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на будинок та земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
В даному випадку, спірні правовідносини фактично пов'язані з виконанням умов цивільно-правових угод, а саме: кредитного договору та договору іпотеки, а відтак такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин. Визнання протиправними та скасування рішень, записів щодо державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою є захистом прав позивача від їх порушення цією особою.
Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом права ОСОБА_3 на спірний будинок та земельну ділянку, то колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а є способом захисту його приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що спір у цій справі є спором про право цивільне. Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, право якої зареєстровано. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на житловий будинок та земельну ділянку, у зв'язку із чим зазначені вимоги є приватноправовими та з огляду на суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 листопада 2018 року у справі № 826/3130/17., від 13 березня 2019 року у справі № 820/271/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/16283/15.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі №285/2804/18 апелянт - ОСОБА_2 здійснює оскарження записів, вчинених 18 лютого 2016 року Державним реєстратором відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Баренком Євгеном Олександровичем на користь ОСОБА_5 здійснених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на спірний житловий будинок із земельною ділянкою в порядку цивільного судочинства.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції встановлено помилковість висновків суду першої інстанції, що спір у даній справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України визначено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 частини першої ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по даній справі - закриттю та роз'яснює позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Баренка Євгена Олександровича, Житомирського міського управління юстиції, відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання реєстраційних дій протиправними та скасування записів закрити.
Роз'яснити позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 квітня 2019 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.