Іменем України
11 квітня 2019 року
Київ
справа №281/87/17
адміністративне провадження №К/9901/23398/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2017 року (головуючий суддя - Денисюк І.І.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді - Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та визнання дій державного виконавця незаконними,
У лютому 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира (далі - УПСЗН Богунської районної ради міста Житомира, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - УДВС ГТУЮ у Житомирській області, відповідач), в якому просило:
- визнати протиправними дії державного виконавця та зупинити примусове виконання постанови Лугинського районного суду Житомирської області від 21 липня 2014 року, що здійснюється на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 січня 2017 року № 53276108;
- скасувати постанову від 25 січня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 53276108 в частині стягнення з боржника виконавчого збору.
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, УПСЗН Богунської районної ради міста Житомира звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 січня 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області Корнєєвим М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до виконавчого листа № 281/1329/14-а, виданого 11 листопада 2014 року Лугинським районним судом Житомирської області. Відповідно до вказаного виконавчого листа УПСЗН Богунської районної ради міста Житомира зобов'язано виплатити доплату до заробітної плати, передбачену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно, із застосуванням відповідної мінімальної заробітної плати згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року, з урахуванням фактично виплачених коштів. Згідно з частиною 3 вказаної постанови з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 12 800,00 грн.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог УПСЗН Богунської районної ради міста Житомира, оскільки оскаржувана постанова винесена правомірно, в межах повноважень та на підставі чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню. Судом першої інстанції також зазначено, що стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Зазначена позиція підтримана Житомирським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За змістом статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження". Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій державного виконавця щодо зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 січня 2017 року про стягнення з УПСЗН Богунської районної ради міста Житомира (боржника) виконавчого збору та, відповідно, відсутність підстав для скасування вказаної постанови у цій частині.
Посилання скаржника на неможливість виконання судового рішення у зв'язку з відсутністю фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не є підставою для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Лугинського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді В.М.Бевзенко
І.Л.Желтобрюх