10 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3382/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Кухтея Р.В.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2019 року у справі за його позовом до Управління патрульної поліції у м. Одеса Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції Бруля Владислава Валерійовича,
суддя у І інстанції Братасюк В.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 29 січня 2019 року,
28 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ВР № 092199 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 24 листопада 2018 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2019 року у справі № 607/24798/18 у задоволенні позову було відмовлено.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просить його скасувати та прийняте нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах, а також при вирішенні справи судом допущено неповне з'ясування обставин справи. Зазначає, що при винесені постанови не було проведено документальний контроль, не було надано документів, які б свідчили про те, що зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю пройшло повірку.
Окрім того, зважування проводилось приблизно о 16.30 год., коли на вулиці вже сутеніло, однак пункт габаритно-вагового контролю не був забезпечений освітленням. Також, на думку позивача, оскаржувана постанова має ряд недоліків, за наявності яких вона не може залишатися в силі.
Відповідач Управління патрульної поліції у м. Одеса Департаменту патрульної поліції надіслав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому наголошує на тому, що в обґрунтування своєї позиції позивачем не було надано доказів на спростування факту перевантаження ним транспортного засобу чи на підтвердження недостовірності результатів габаритно-вагового контролю. Одночасно звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідачі не здійснюють габаритно-ваговий контроль та не оформляють його результати, а оскаржувана постанова була винесена на підставі документів, наданих працівниками Укртрансбезпеки.
Учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом, поліцейський роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Бруля В.В. 24 листопада 2018 року виніс постанову серії ВР № 092199 про притягнення позивача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП, якою наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що 24 листопада 2018 року о 17.40 год. на а/д «Київ - Одеса» 450 км+500м. позивач керував транспортним засобом марки DAF XF95.430 номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BENALU T34C номерний знак НОМЕР_2, при зважуванні якого на СПВК вага на одиночну вісь склала 12300 кг., при дозволенній 11000 кг., чим порушив пункт 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Згідно з пунктом 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» від 26 червня 2015 року № 592 визначено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Підпунктом 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, визначено завдання служби Укртрансбезпека, зокрема, здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
За результатами проведення габаритно-вагового контролю-зважування інспекторами Укртрансбезпеки 26 листопада 2018 року встановлено, що перевезення вантажу автомобілем позивача здійснювалось із перевищенням вагових обмежень, а саме при нормативно допустимих навантаженнях на одиночну вісь у 11 т, мав фактичне навантаження на одиночну вісь 12т. 300кг. Тобто, перевантаження на одиночну вісь у 12 т. 300 кг є більшим на 1 т. 300кг замість дозволених для контейнеровозів 11 т. (а.с. 20).
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі виданого перевізникові Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями дозволу, в якому визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Як встановлено судом та слідує з постанови серії ВР № 092199 від 24 листопада 2018 року у водія транспортного засобу позивача ОСОБА_2 дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищення вагових обмежень, не було.
Даний факт позивачем не спростований шляхом подання відповідних доказів.
При цьому апеляційний суд акцентує увагу на тому, що позивачем не оскаржуються результати габаритно-вагового контролю, який здійснювався працівниками Укртрансбезпеки, а також порушення цими працівниками процедури габаритно-вагового контролю, хоча саме з цих підстав просить скасувати постанову серії ВР № 092199 від 24 листопада 2018 року.
Покликання апелянта на ту обставину, що бланк оскаржуваної постанови не відповідає вимогам Додатку 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2018 року № 318, є голослівним та не спростовує наявності у його діях виявлених порушень ПДР.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2019 року у справі № 607/24798/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
Р. В. Кухтей
Постанова у повному обсязі складена 11 квітня 2019 року.