04 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1859/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління поліції охорони у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року (суддя першої інстанції Крутько О.В., м. Львів),
06 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління поліції охорони у Львівській області про:
- визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», а також визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) вказаної одноразової грошової допомоги;
- визнання протиправним і скасування висновку про результати розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, який було складено та підписано директором Департаменту фінансово-облікової політики МВС України ОСОБА_2 та директором Департаменту юридичного забезпечення МВС України ОСОБА_3 і який був затверджений 26.10.2018 Державним секретарем МВС України ОСОБА_4;
- визнання протиправним та скасування рішення про скерування матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Національної поліції України для негайного вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Голови Національної поліції України ОСОБА_5 від 08.11.2017 року №38208, викладене у висновку про результати повторного розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, який було складено та підписано директором Департаменту фінансово-облікової політики МВС України ОСОБА_2 та директором Департаменту юридичного забезпечення МВЧС України ОСОБА_3 і який був затверджений 26.10.2018 року Державним секретарем МВС України ОСОБА_4;
- стягнення з Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (за рахунок його бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ передбачену ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у розмірі 336800 грн 00 коп.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги. Визнано протиправним та скасовано висновок Міністерства внутрішніх справ України про результати розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 26.10.2018. Визнано протиправним та скасовано рішення про скерування матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Національної поліції України для негайного вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Голови Національної поліції України ОСОБА_5 від 08.11.2017 №38208, викладене у висновку Міністерства внутрішніх справ України про результати повторного розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 26.10.2018. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, згідно із Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №850. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (за рахунок його бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ передбачену ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у розмірі 336800 грн 00 коп.
Із таким рішенням суду не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає його необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням матеріальних норм права, просить скасувати його та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погодився із виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №813/1307/18 та повторно звернувся до суду з позовом з того ж самого питання, з тих же самих обставин, до тих саме сторін. Також зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги працівникам поліції охорони в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції - фінансується за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції. Крім того, покликається на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1139 органи поліції охорони є правонаступниками Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та відповідних державних установ ДСО при МВС, що ліквідуються, тому виплату зазначеної одноразової допомоги колишнім працівникам ДСО повинна здійснювати поліція охорони з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, тому задоволенню не підлягає. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. На підставі наказу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області № 221 о/с від 21.08.2012 «По особовому складу» підполковника міліції ОСОБА_1 /М-006257/, начальника служби інкасації, охорони та перевезення валютних цінностей (на правах взводу) спеціального підрозділу міліції охорони «Титан» (на правах самостійної роти) Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ було звільнено з органів МВС у відставку за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 21.08.2012 (а.с. 15).
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 383553 від 03.10.2017 (підстава - Акт огляду МСЕК № 152), 03.10.2017 Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи (обласна МСЕК №3) підтверджено, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 002628 від 03.10.2017 (підстава - Акт огляду МСЕК № 152) позивачу встановлено 50% втрати працездатності.
Згідно з свідоцтвом про хворобу № 384 від 20.08.2012 військово-лікарської комісії ГУМВСУ у Львівській області встановлено, що захворювання позивача пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області з заявою від 06.10.2017 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності.
Ліквідаційна комісія управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області надала висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», із змісту якого встановлено, що призначена одноразова грошова допомога ОСОБА_1 складає 336800,00 грн. Надалі матеріали про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги направлені на розгляд в Департамент фінансово-облікової політики МВС України.
Листом від 02.03.2018 №15/2-790 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області без розгляду з роз'ясненням, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснюватися Департаментом поліції охорони Національної поліції України, як правонаступником з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, за рахунок власних джерел надходжень.
Листом від 26.03.2018 № 12/1-15 позивачу повернуто документи для призначення одноразової грошової допомоги та проінформовано, що такі направлялися Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області до Міністерства внутрішніх справ України та були повернуті без розгляду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №813/1307/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_1 вказаної одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця 10, ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 (79040, м. Львів, вул. Патона 4-А/80, РНОКПП НОМЕР_1, 17.04.1967 р.н.) одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 (№876/4348/18).
02.08.2018 позивач повторно звернувся до Голови ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності.
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області заяву позивача із висновком про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності подано до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
МВС України за результатами повторного розгляду матеріалів позивача складено висновок від 26.10.2018, яким прийнято рішення про скерування матеріалів ОСОБА_1 до Національної поліції України для негайного вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до рішення голови Національної поліції України ОСОБА_5 від 08.11.2017 №38208.
Саме ці дії відповідача позивач вважає протиправними.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч п. 9 Порядку №850 не прийняв за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги рішення про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги, а безпідставно надіслав їх до Національної поліції.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію») передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно абз. 3 п. 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Як вірно зазначено судом першої інстанції, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 (далі - Порядок №850).
Вимогами п. 2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу встановлена друга група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач звертався з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги за місцем проходження служби та подав документи, визначені Порядком №850.
Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно п. 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Вимогами п. 8 Порядку №850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Відповідно до п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 10 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
З урахуванням наведеного, Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.
Тому, безпідставними є доводи апелянта про те, що виплату зазначеної одноразової допомоги колишнім працівникам ДСО повинна здійснювати поліція охорони.
Відтак колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що після надходження передбачених Порядком №850 документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги. А спосіб, у який МВС України повторно розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності без прийняття відповідного рішення, не передбачений законодавством.
Щодо покликань апелянта на те, що позивач повторно звернувся до суду з позовом з того ж самого питання, з тих же самих обставин, до тих саме сторін, то такі є безпідставним, адже в даній справі позивач оскаржує дії відповідача про скерування матеріалів ОСОБА_1 до Національної поліції України за наслідками повторного подання заяви.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).
Суд вважає, що обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав є правильною, враховуючи, що відповідач фактично повторно не прийняв належного рішення про виплату позивачу грошової допомоги.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 1340/5898/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Макарик
І. В. Глушко
Повний текст постанови складено 11 квітня 2019 року.